РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом     Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

до                    Державної акціонерної компанії  "Хліб України"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ЧАСП агрофірма “Новознам'янське” 

про                  стягнення з відповідача 19 693,46 грн.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Третьякова О.В. (довіреність № 218д від 19.01.2006 р.)

Від відповідача: Сич А.В. (довіреність № 02-14/327 від 15.11.2005 р.)

Від третьої особи: Потеряхін  П.  М. (довіреність б/н від  14.09.2006  року) 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 19693,46 грн. заборгованості. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було підписано розподільчий баланс та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу, відповідно до яких до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, зокрема до ЧАСП агрофірми “Новознам'янське”. Позивач вказує, що відповідно до платіжного доручення № 244 від 11.08.2003 р. ЧАСП агрофірма “Новознам'янське” провела розрахунок з відповідачем, перерахувавши на рахунок відповідача 19693,46 грн. Позивач  зазначає, що вказану  суму   відповідач  повинен  перерахувати  на рахунок   позивача відповідно  до   Акту   передачі-приймання  дебіторської  заборгованості  до  розподільчого балансу від 31.07.2003  року.

Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.

     Позивач у позовній заяві просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.  

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач не зазначив на яке майно та на які грошові кошти він просить накласти арешт, а також не надав доказів в обгрунтування того, що невжиття  заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться у відповідача, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду. За таких обставин, в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову судом було відмовлено.

        Ухвалою суду від 12.07.2006 р. порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ЧАСП Агрофірма  «Новознам'янське».

Відповідач з'явився в судове засідання, надав пояснення на позовну заяву, яким проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі з огляду на те, що платіжне доручення  № 244 від 11.08.2003 року не  може  бути належним  доказом  виконання зобов'язань  третьої  особи  перед  відповідачем. Відповідач  також вказує, що відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. № 690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” відповідач повинен був забезпечити передачу позивачу не погашених за бюджетними позичками зобов'язань. Відповідно до зазначеної постанови передбачалась передача абсолютно всієї заборгованості. Відповідач вказує, що актом приймання-передачі дебіторської заборгованості, підписаним сторонами, не визначено, що позивачу передаються лише дійсні права вимоги. Згідно п. 2 вказаного акту відповідач зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок позивача лише у тому випадку, коли один з дебіторів розрахується із відповідачем, іншої правової підстави, за якою відповідач зобов'язаний перерахувати кошти позивачу не передбачено. 

        Ухвалою суду від 04.09.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 15.09.2006 р., за згодою сторін, третьої особи оголошувалися вступна  та  резолютивна  частини  рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

15.05.2003 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, відповідно до п. 1 якої було утворено Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (позивач) шляхом виділення із складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” філії “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики.

Відповідно до п. 3 зазначеної постанови відповідач повинен був забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 р. № 977, від 24.01.1998 р. № 77, від 24.01.1998 р. № 83, від 25.08.1998 р. № 1338.

Пунктом 1.3. статуту позивача встановлено, що підприємство є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК “Хліб України” у відповідності з розподільчим актом (балансом).

Відповідно до п. 3.1. статуту позивача підприємство утворено з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації, а також організації проведення розрахунків між підприємствами та отримання прибутку.

31.07.2003 року між Державним підприємством “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (позивачем) та Державною акціонерною компанією “Хліб України” (відповідачем) було підписано Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв дебіторську заборгованість на загальну  суму 305732,6  тис. грн., з  них  дебіторську  заборгованість, що  виникла у  зв'язку  з  виконанням   постанови  Кабінету  Міністрів України від 03.09.1997  року,  на  суму  90325,00  тис. грн. (додатки  № 1, 2). Згідно з реєстром  дебіторської  заборгованості  (додаток № 1), позивачу  була передана дебіторська  заборгованість КСП «Новознам'янське»в розмірі  19693,54 грн. 

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана  вчинити на користь   другої сторони (кредитора)  певну  дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу,  сплатити гроші тощо) або  утриматися    від певної дії,  а  кредитор  має право   вимагати   від  боржника   виконання його обов'язку.

Зобов'язання   виникають з  підстав, встановлених   ст. 11  ЦК України,  такими зобов'язаннями, зокрема, є: договори  та  інші правочини. Крім  того  встановлено, що  цивільні права та  обов'язки  можуть виникати безпосередньо з актів органів державної  влади.  Як було  встановлено  в ході  розгляду  справи обов'язок  передати позивачу  не  погашені зобов'язання та дебіторську  заборгованість виник у  відповідача   на  підставі Постанови Кабінету  Міністрів України від 15.05.2003  року  № 690.  Тобто,  виходячи зі  змісту  Постанови  КМУ від 15.05.2003  року № 690 відповідач  зобов'язаний  передати позивачу:  не погашені перед  державним   бюджетом  та  Укрексімбанком  зобов'язання  за  кредитами; не погашені  за бюджетними позичками   зобов'язання, що  виникли внаслідок проведення розрахунків з оптовими постачальниками сільськогосподарськими  товаровиробниками   через відповідача матеріально-технічних ресурсів; не  погашеної  перед державним  бюджетом  заборгованості, що виникла  в процесі переведення  боргу акціонерної холдингової компанії «Укрнафтопродукт»на  відповідача;  не  погашених перед державним комітетом  з  державного   матеріального  резерву   зобов'язань; не  погашених  перед оптовими   постачальниками матеріально-технічних   ресурсів зобов'язань; інших  непогашених   зобов'язань     відповідача  та права  вимоги до  дебіторів    відповідача за розрахунками   з  оплати матеріально-технічних   ресурсів, поставлених, відповідно  до постанов КМУ від 03.09.1997  року № 977, від 24.01.1998  року, № 77 від 24.01.1998 р. № 83  від  25.08.1998  року, № 1338 в  рамках   програми   Міністерства сільського  господарства  США PL-480, а  також  до інших  дебіторів  відповідача.

Стаття 512 ЦК України встановлює, що підставою заміни кредитора у  зобов'язанні є  передання  ним  своїх  прав іншій  особі  за  провочином (відступлення  права вимоги), а  також внаслідок  правонаступництва.

Відповідно  до  п. 1.3. Статуту   позивача, він є правонаступником  майнових прав та обов'язків   реорганізованої  ДАК «Хліб  України»у  відповідності    з  розподільчим   актом  (балансом). Тобто заміна  кредитора  у  зобов'язанні відбулася  саме  внаслідок  правонаступництва. Зазначене  підтверджується  зібраними у  справі доказами, зокрема,  актом   передачі-приймання  дебіторської заборгованості до  розподільчого  балансу між  позивачем  та відповідачем на виконання  постанови  КМУ від 15.05.2003  року. Тобто, реорганізація і правонаступництво відбулося в результаті прийняття   відповідного  рішення   КМУ.

В  той  же  час, зібрані у  справі докази свідчать,  що рішенням  Господарського суду Луганської області від 17.04.2003  року у  справі  № 5/68 за позовом  прокуратури  Луганської області  в  інтересах держави  в  особі ДАК «Хліб  України», уповноваженої  особи -Луганського  обласного дочірнього   підприємства  ДАК «Хліб  України»до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Агрофірми  «Новознам'янське» про  стягнення  22671, 76 грн. позовні  вимоги  задоволено  частково та  стягнуто з Приватного  орендного   підприємства Агрофірма «Новознам'янське» на  користь Державної  акціонерної  компанії  «Хліб України»заборгованість в сумі 19693,46 грн. по договору  № 17 про постачання   сільськогосподарським   товаровиробникам   мінеральних  добрив   в  обмін   на сільськогосподарську продукцію та  договору № 12 від 05.04.1998 року, які укладалися на  виконання постанови  КМУ від 03.08.1997  року № 977.

Рішення  Господарського суду  Луганської області  від 17.04.2003  року   у  справі  № 5/68  прийняте  з  огляду  на  те, що  Приватне   орендне  сільськогосподарське  підприємство Агрофірма «Новознам'янське» створено  в  процесі   реформування   аграрного   сектора   економіки   і  є  правонаступником   КСП «Новознам'янське». Рішенням Господарського суду  Луганської області  від 17.04.2003  року   у  справі  № 5/68 також встановлено, що 25.01.2001  року  ДАК  «Хліб  України»та Приватне   орендне  сільськогосподарське  підприємство Агрофірма «Новознам'янське» уклали договір № 2882 реструктуризації боргу,  відповідно  до  якого ПОСП Агрофірма «Новознам'янське»зобов'язувалося   сплатити  ДАК «Хліб України» заборгованість  в  сумі  19693, 46  грн.  в  термін   до  01.11.2001  року,  однак  заборгованість    погашена  не була.

Наявні  у справі докази  свідчать, що платіжним  дорученням № 244 від 11.08.2003  року ПОСП Агрофірма «Новознам'янське»(третя  особа)  перерахувала  на рахунок   відповідача 19693,46 грн.  в якості погашення  заборгованості    за  мінеральні   добрива,  відповідно  до  договору  № 17  від  30.10.1997  року, № 12 від 05.04.1998  року. В  судовому засіданні оглядався оригінал цього платіжного доручення, до матеріалів  справи  долучена його копія з відміткою банку,  за таких  обставин  відсутні підстави  вважати, що зазначене платіжне доручення є  неналежним  доказом.

Актом  передачі-приймання  дебіторської  заборгованості   до  розподільчого балансу  між позивачем  та відповідачем від  31.07.2003  року (п. 2)  передбачені  випадки  коли на  відповідача  покладався  обов'язок повернути грошові  кошти   позивачу. Так,  у  разі виявлення факту проведення повного або часткового  розрахунку дебіторів  з  відповідачем,  що зменшує   суму  дебіторської   заборгованості,  переданої   позивачу за розподільчим балансом,  відповідач   зобов'язаний  перерахувати  протягом одного  місяця отримані суми на  рахунок позивача.  В разі  проведення   розрахунку  дебіторів  з   відповідачем   після  підписання   розподільчого  балансу,  що  зменшує суму  дебіторської  заборгованості  позивача, відповідач зобов'язаний   протягом  трьох   банківських  днів перерахувати   грошові  кошти  на  рахунок  позивача в  сумі, еквівалентній   зменшенню   дебіторської  заборгованості.

22.03.2004 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу за № 445, про сплату боргу  в  розмірі 19693,54 грн. Відповідач залишив зазначену вимогу без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не довів належними засобами доказування відсутності  зобов'язання  по  перерахунку  позивачу  погашеної дебіторської  заборгованості.

За  таких  обставин,  позовна вимога  про стягнення з відповідача 19693,46 грн. боргу є  обґрунтованою та підлягає  задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 197,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

         Позов  задовольнити  повністю.

         Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033,  м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 20047943, рахунок № 26007052701924 у Печерській філії «Приватбанку»м. Києва,  МФО 300711), а у разі відсутності грошових коштів  - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» (01033, м.  Київ,  вул.  Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 32491316; рахунок 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк»,  МФО 322012) 19693,46 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто три гривні 46 коп.) боргу, 197,00  (сто дев'яносто  сім грн. 00 коп.) держмита та 118,00 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання  рішення, оформленого відповідно  до  вимог ст. 84  ГПК України.

  Суддя                                                                                                 Гумега О. В.