Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-4822/11 Головуючий у 1 й інстанції - Черновський Г.В.
Доповідач - Петешенкова М.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Петешенкової М.Ю.,
суддів - Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.
при секретарі - Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що на момент видачі кредиту, сторони не мали індивідуальної ліцензії для проведення розрахунків на території України в іноземній валюті.
Він зазначив, що зазначений кредитний договір він підписав під впливом обману, який полягав в наступному: банк не повідомив про необхідність наявності у сторін індивідуальної ліцензії на укладання і сплату суми кредиту і відсотків в іноземній валюті; в п.1.6. Договору, який надав йому для підпису відповідач, не вказано розміру комісії за оформлення кредиту, розміру щорічної комісії за обслуговування кредиту, розмір одноразової комісії за дострокове повернення кредиту; в договорі взагалі не зазначено в якій іноземній валюті видається кредит, тому просив суд витребувати у відповідача розрахунок всього сплаченого позивачем по кредитному договору: суми кредиту в іноземній валюті і в гривневому еквіваленті; відсотків по кредиту в іноземній валюті і в гривневому еквіваленті, комісії за видачу кредиту, щорічної комісії за обслуговування кредиту в іноземній валюті і в гривневому еквіваленті, інших платежів, комісій, штрафів, пені та інших в іноземній валюті і в гривневому еквіваленті.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено / а.с. 145-146 /.
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2011 року та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.
Судом встановлено, що 14 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»укладено кредитний договір № 014/124094/3167/73, за яким позивач одержав кредит в розмірі 11 415,84 доларів зі сплатою 13, 50% річних із терміном погашення кредиту до 14 лютого 2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з ліцензією, виданою Національним банком України 27 березня 1992 року за № 94 (а.с. 118) та дозволом (а.с. 119) ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.
При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 щодо вчинення правочину під впливом обману, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості, а п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе споживач. Така норма запроваджена на виконання Закону України “Про захист прав споживачів” і виконана банком перед укладенням оспореного позивачем кредитного договору.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору такі умови договором передбачено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст. ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді