Судове рішення #159428
39/223-А

 


ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34


 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08.09.2006р.

м.Київ

Справа № 39/223-А

12 год. 45 хв.

За позовом             Закритого акціонерного товариства "Природні ресурси"

До                           Державної комісії України по запасах корисних копалин

Третя особа 1,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору на

стороні відповідача     Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра

                                       України «Чернігівнафтогазгеологія»

Третя особа 2,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору на

стороні відповідача      Закрите акціонерне  товариство «Баско»

За участю прокуратури міста Києва

про

визнання нечинним рішення

                                                                                          

                                                                                                 Суддя Гумега О.В.                                                                                                                    Секретар Царук І.  О.

Представники:

Від позивача: Погорєлова Г.О., Бойко Р.В.

Від відповідача: Федоришина Є.С., Томарова О.  І.

Від третьої особи 1: Паламар Л.В., Осмоловська Г.І., Філюшкін К.К.

Від  третьої  особи 2:Шигірт Ю.  Ф.

Від прокуратури м. Києва: Дубас В.А.


ОБСТАВИНИ СПРАВИ:


Закрите  акціонерне  товариство «Природні  ресурси»(позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин (відповідач), в якому просить визнати нечинним з моменту прийняття в повному обсязі протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №695 від 16.10.2002 р. Позовні  вимоги  позивач  обґрунтовує тим, що відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки має право затверджувати запаси корисних копалин лише розвіданих родовищ. В свою чергу оскаржуваним протоколом затверджені запаси не родовища в цілому, а в зоні дренажу свердловин №3 та №13 покладу –В-23. Крім цього, були відсутні підстави для затвердження запасів корисних копалин з огляду на неритмічність роботи свердловин. В позовній  заяві позивач  зазначає,  що з 14.12.2004 р. позивач на підставі спеціального дозволу №2644 на користування надрами Луценківського родовища та угоди №2644 від 14.12.2004 р. набув право користування Луценківським родовищем.

Умовами вказаних документів та Програми робіт на Луценківському родовищі, що є додатком до Угоди №2644 від 14.12.2004 р. про умови користування надрами Луценківської площі передбачено обов’язок позивача провести геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку. На позивача покладено обов’язок здійснити затвердження запасів всіх горизонтів Луценківської площі (тобто, родовища в цілому) в Державній комісії України по запасах корисних копалин.

Порушення власних прав оскаржуваним протоколом позивач пояснює неможливістю проведення розвідувальних робіт на родовищі з огляду на те, що запаси нафти і газу на частині родовища вже затверджені.  

Позивач  звернувся  до  суду з  клопотанням про визнання причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною та поновлення вказаного строку. Клопотання обґрунтовано тим, що права позивача почали порушуватися з 14.12.2004 р., тобто  з  моменту коли позивач отримав право користування Луценківським родовищем. Оскільки на той час строк позовної давності становив 3 роки, а 01.09.2005 р. встановлений для подібних позовів 1 рік, то пропуск строку стався не з вини позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою  Господарського суду м.  Києва  від 04.09.2006  року  визнано   причину  пропуску  позивачем  строку звернення   до суду поважною та  поновлено  позивачу  строк  звернення до  суду.

Відповідач надав  суду відзив  на   позовну заяву,  в  якому  проти задоволення  позовних  вимог заперечує, з огляду на  те,  що у  нього наявні повноваження на  затвердження запасів корисних копалин на окремому покладі нафти і газу, яке не є родовищем. Оскільки всі висновки підготовлено висококваліфікованими спеціалістами, то поклад В-23 є розвіданим та підготовленим до промислової розробки, а завдання Державної комісії України по запасах корисних копалин виконано в повній мірі.

Третя особа 1 проти  задоволення  позовних  вимог  заперечує  з  огляду  на  те,  що з 31 січня  1997  року  по  31 січня 2003  року  третя особа  1  була  власником спеціального   дозволу  № 838  на геологічне  вивчення,  в тому  числі   дослідно-промислову   розробку  Луценківського  родовища.  Протягом  дії спеціального   дозволу на користування  надрами   третьою  особою  1 було   виконано    повний  комплекс   геологорозвідувальних  робіт  та  проведено   оцінку  запасів  вуглеводнів горизонту В-23.  Крім  того,  третя  особі  1  вказує, що    позивач ще  до  отримання  спеціального  дозволу,  тобто  до  14.12.2004 року   був обізнаний  щодо  затвердження  захисту  запасів В-23 Луценківського  газоконденсатного  родовища. Третя особа  1    також  вказує, що  відповідачем  не  перевищено  повноважень   щодо захисту  запасів   горизонту В-23  як покладу  Луценківського  газоконденсатного   родовища.

Третя особа  2  проти  задоволення  позовних  вимог  заперечує  з огляду на  те, що  відповідач    мав  законні  підстави  затверджувати  запаси  горизонту  В-23 Луценківського  родовища, при  цьому відповідач   дотримався  всіх  вимог чинного  законодавства   при  розгляді   та  затвердженні  запасів  горизонту  В-23  Луценківського  родовища.  Третя  особа 2  також    вказує, що  оскаржуваний  протокол  № 695   від 16.10.2002  року є  нормативно-правовим актом   відносно  Луценківського   родовища,  який свідчить   про  завершення   у  відповідності  з  законодавством  геологічного  вивчення  горизонту В-23 Луценківського   родовища. При  цьому   протокол № 695   не  порушує прав  позивача, оскільки   позивач   є  власником  спеціального   дозволу на  користування   надрами   Луценківського   родовища,  але не  має   права проводити   геологічне вивчення  горизонту  В-23.

Представник  прокуратури  м. Києва  підтримав позицію  позивача,  третьої особи 1  та  третьої особи 2  і просить суд  відмовити в  задоволенні  позовних  вимог позивача.

11.07.2006  року Господарським  судом  м. Києва  винесено   ухвалу  про  відкриття   провадження  у  справі  № 39/223-А. Залучено до  участі у справі  в  якості  третьої особи, яка  не  заявляє  самостійні  вимоги  на  предмет  спору  на  стороні  відповідача Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України «Чернігівнафтогазгеологія»

20.07.2006 року Господарським  судом  м. Києва  винесено   ухвалу  про  закінчення  підготовчого  провадження та призначення  справи  № 39/223-А  до  судового  розгляду.

Ухвалою  Господарського суду  м.  Києва  від  04.09.2006  року залучено  до  участі  у  справі  в  якості  третьої  особи 2,  яка  не  заявляє  самостійні  вимоги на  предмет спору  на  стороні   відповідача  Закрите акціонерне  товариство «Баско».

Ухвалою  Господарського суду  м.  Києва  від  04.09.2006  року  визнано   причини  пропуску Закритим  акціонерним  товариством   «Природні  ресурси» строку  звернення   до  адміністративного  суду  поважними.

В  судовому  засіданні, призначеному на 04.09.2006  року,  оголошувалася  перерва  до  08.09.2006  року.

В  судовому  засіданні, призначеному  на  08.09.2006  року, проголошено   вступну та резолютивну  частини  постанови.


Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх  осіб, Прокуратури  м. Києва, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких містяться у матеріалів справи, суд, -


В С Т А Н О В И В:


19.09.2001 р. протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин     № 620 комісією не були затверджені запаси газу і конденсату Луценківського родовища з огляду на його низьку вивченість та недостатність обґрунтування границь між Луценківським та Свиридівським родовищами.

16.10.2002 р. Державною комісією України по запасах корисних копалин за заявою ДП  «Чернігівнафтогазгеологія»прийнято протокол № 695, яким, зокрема, затверджено: 1) поточні станом на 01.01.2002 р. розвідані, підготовлені для промислової розробки, запаси газу і конденсату покладу В-23 Луценківського родовища; 2) поточні за станом на 01.01.2002 р. запаси супутніх корисних копалин у вільному газі в зоні дренажу св. №№3, 13С; визнано поклад В-23 Луценківського родовища підготовленим до промислової розробки на базі розвіданих запасів газу і конденсату.

Станом на 16.10.2002 р. Луценківське родовище не було введено в промислову розробку.

14.12.2004 р. Закритому акціонерному товариству «Природні ресурси»(позивачу) видано спеціальний дозвіл №2644 на користування надрами Луценківського родовища. Вид надрокористування: геологічне вивчення у т.ч. промислово-дослідна розробка. Метою надрокористування (робіт) визначено, зокрема, затвердження запасів ДКЗ України.

14.12.2004  р. між позивачем та Державним комітетом природних ресурсів України укладено угоду №2644 про умови користування надрами Луценківської площі. Пунктом 1.2 Угоди передбачено, що Комітет надає позивачу право на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислову розробку, Луценківської площі, що підтверджується наданим спеціальним дозволом.

Статтею 4 Угоди визначено, що користування надрами відбувається згідно Програм робіт. Додатком №1 до Угоди (Характеристика площі) та додатком №2 до Угоди (Програма робіт по Луценківській площі) визначено обов’язок позивача затвердити запаси всіх горизонтів Луценківської площі в ДКЗ України.

Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України «Про нафту і газ»розвідувальні роботи на родовищах нафти і газу завершуються шляхом затвердження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр геолого-економічної оцінки запасів нафти і газу та супутніх компонентів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку, протоколом №695 від 16.10.2002 р. затверджені запаси газу частини Луценківського родовища –запаси супутніх корисних копалин у вільному газі в зоні дренажу свердловин  №№3, 13С покладу В–23.

Вказаний поклад входить в частину Луценківського родовища, обов’язок по затвердженню запасів корисних копалин по якому має позивач.

З наявних доказів суд приходить до висновку, що оскаржуваний протокол впливає на права та інтереси позивача.

Частиною 1 статті 45 Кодексу України «Про надра»передбачено, що для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища.

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про державну геологічну службу»для проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр діє Державна комісія України по запасах корисних копалин.

Частина 7 статті 7 Закону України «Про державну геологічну службу» визначає, що положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин затверджується Кабінетом Міністрів України.

На момент прийняття оскаржуваного протоколу Державна комісія України по запасах корисних копалин діяла на підставі Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 р. № 1689. 

Згідно із пунктом 2 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 р. № 1689, комісія у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Мінекоресурсів.

Пунктом 3 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 р. № 1689, передбачено, що одним з головних завдань комісії є прийняття рішень щодо кількості, якості та ступеня вивченості запасів розвіданих родовищ корисних копалин і стану підготовленості їх до промислового освоєння.

З урахуванням наведеного вбачається, що Державна комісія України по запасах корисних копалин є органом державної влади, яка виконує власні повноваження з урахуванням норм ст.ст. 6, 19 Конституції України.

Згідно із частиною 4 статті 45  Кодексу України «Про надра»запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються Державною комісією України по запасах корисних копалин у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної норми, 22.12.1994 р. Кабінетом Міністрів України  прийнято постанову №865, якою затверджено Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин. На момент прийняття оскаржуваного протоколу, зазначене Положення діяло з урахуванням змін внесених постановами Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 р. № 927 та від 04.10.2000 р. № 1512.

Пунктом 5 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  22.12.1994 р. №865, передбачено, що залежно від ступеня підготовленості до промислового освоєння запасів корисних копалин державна експертиза може завершуватися:

- апробацією запасів корисних копалин попередньо розвіданих родовищ, підготовлених до проведення розвідувальних робіт;

- затвердженням запасів корисних копалин розвіданих родовищ, призначених для проектування й будівництва нових, продовження терміну роботи діючих гірничодобувних і переробних підприємств.

В свою чергу, оскаржуваним протоколом відповідач затвердив розвідані, підготовлені для промислової розробки, запаси газу і конденсату покладу В-23 Луценківського родовища та запаси супутніх корисних копалин у вільному газі в зоні дренажу свердловин №№3, 13С.

Твердження відповідача про те, що поклад є однопокладовим родовищем не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Пунктами 1.4  та 1.5 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічного вивчення ресурсів перспективних ділянок та запасів родовищ нафти і газу, затвердженою Наказом ДКЗ України №46 від 10.07.1998 р. (надалі –Інструкція) визначено, що поклад – це будь-яке природне скупчення нафти або газу в пастці, утвореній породою-колектором під покришкою зі слабопроникних і непроникних порід. Поклад може бути утворений одним або кількома пластами-колекторами з єдиною гідродинамічною системою.

Разом із цим, під родовищем розуміється ділянка земної кори, з якою закономірно пов'язані один або більше покладів вуглеводнів, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. Родовище може бути однопокладовим і багатопокладовим. Межі родовища визначаються контурами розвіданих і попередньо розвіданих запасів.

Статтею 1 Закону України «Про нафту і газ» визначено, що родовище нафти і газу це природне скупчення нафти і газу, що складається з одного чи кількох покладів, які в плані (горизонтальній проекції) частково або повністю збігаються між собою.

Таким чином, чинне законодавство України розрізняє поняття родовище та поклад, не ототожнюючи їх.

З матеріалів справи вбачається, що Луценківське родовище має в своєму складі такі газоконденсатні поклади: В-21в1, В-21в2, В-22в, В-22с, В-22н, В-23, тобто складається із 6 відомих газоконденсатних покладів.

Отже, твердження відповідача, що поклад В-23 є окремим родовищем, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається із п. 1 протоколу №695, державна експертиза покладу В-23 Луценківського родовища проведена, зокрема, за результатами звіту «Геолого-економічна оцінка запасів газу і конденсату покладу В-23 Луценківського родовища». Відповідачем в поясненнях не заперечується той факт, що на державну експертизу були подані матеріали геолого-економічної оцінки запасів газу та конденсату покладу В-23 Луценківського родовища, а не цілого родовища.

В свою чергу, п.8 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  22.12.1994 р. №865, не передбачено можливості проведення державної експертизи за матеріалами геолого-економічної оцінки окремого покладу родовища (частини родовища).

Пунктом 7 вказаного Положення чітко визначено, що державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  22.12.1994 р. №865, проводиться на підставі звітів, які містять в собі матеріали з геологічного вивчення родовищ корисних копалин, підрахунок їх запасів та техніко-економічне обґрунтування промислового значення.

Згідно із п.6 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  22.12.1994 р. №865,  державній експертизі та оцінці підлягають запаси корисних копалин усіх розвіданих родовищ, у тому числі техногенних, а також запаси корисних копалин, що додатково розвідані в процесі розроблення родовищ, та запаси, що залишаються в надрах у разі ліквідації гірничодобувного підприємства.

Судом приймається до уваги, що на момент прийняття протоколу №695, Луценківське родовище не було прийнято до промислової експлуатації, тобто поклад В-23 відкрито не в процесі додаткової розвідки при розробленні родовища. Також, Державною комісією України по запасах корисних копалин не затверджено запасів корисних копалин по Луценківському родовищу.

Отже, державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин частини родовища (поклад В-23), при тому, що Луценківське родовище в цілому не було визнане підготовленим до промислової розробки та відсутнє затвердження запасів корисних копалин цього родовища, є неправомірною, оскільки суперечить п. п. 5-7 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  22.12.1994 р. №865 на виконання ч. 4 ст. 45 Кодексу України «Про надра».

Крім цього, частиною 2 п. 8.1.1 Інструкції зовнішній контур розвіданих запасів визначається границями зон дренування вуглеводнів, визначеними за даними свердловин, які під час дослідно-промислової розробки дали сталі промислові припливи.

Із змісту п. 2.10 протоколу № 695 вбачається, що дослідно-промислова розробка горизонту В-23 проводиться з квітня 1998 р. свердловиною 3- Луценківська та з червня того ж року свердловиною 13-Свиридівська. За цей час встановлено, що свердловини працювали із суттєвим коливанням, так видобуток вуглеводнів на свердловині 3 коливався від 89 до 442 тис.м3 на добу (різниця майже в 5 раз), на свердловині 13 –від 155 до 290 тис.м3 на добу (майже вдвічі). Також, встановлено, що робочі тиски в її усті суттєво змінювалися.  Тобто, свердловини працювали неритмічно, що свідчить про відсутність сталості в їх роботі, а тому встановлення запасів корисних копалин на підставі вказаних даних суперечить п. 8.1.1 Інструкції.

Пунктом 2.13 протоколу № 695 встановлено, що недоліком виконаних робіт з підрахунку запасів покладу В-23, як і всього Луценківського родовища є застосування для оконтурювання продуктивних покладів тектонічних порушень, існування яких і просторове положення не визначене.

В свою чергу, п.1.5 Інструкції  визначено, що межі родовища визначаються контурами розвіданих і попередньо розвіданих запасів.

Пунктом 5.1 Інструкції передбачено, що розвіданими запасами є обсяги нафти і газу, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні та інші умови залягання яких вивчені з повнотою, достатньою для складання проектів розробки і облаштування родовищ. Основні параметри розвіданих запасів, які зумовлюють проектні рішення з видобутку і підготовки вуглеводневої сировини та охорони навколишнього природного середовища, визначаються за даними безпосередніх вимірів чи досліджень, які виконано в межах покладів за щільною сіткою, в поєднанні з обмеженою екстраполяцією, обґрунтованою даними геологічних, геофізичних, геохімічних та інших досліджень.

Таким чином, за відсутності чітко встановлених меж родовища в цілому та кожного з його покладів, зокрема,  відповідач не мав права затверджувати запаси, як розвідані.

На підставі сукупності зібраних у справі доказів, суд вважає, що відповідач в порушення ст.ст. 6, 19 Конституції України вийшов за межі наданих йому повноважень, а тому його дії по прийняттю протоколу №695 від 16.10.2002 р. є неправомірними, а тому протокол №695 від 16.10.2002 р. підлягає визнанню нечинним.

Також, відповідачем всупереч ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів наявності у третьої  особи 1 та подання на засідання відповідача при прийнятті протоколу попереднього погодження на спеціальне користування земельними ділянками з метою видобутку нафти і газу, що є обов’язковою умовою для визнання родовища підготовленим для промислового освоєння.

За  таких обставин,  позовні вимоги є  обґрунтованими та  підлягають задоволенню.

Згідно з   п. 3 Прикінцевих  та перехідних    положень  КАС України  передбачено, що до набрання чинності    законом,  який  регулює   порядок  сплати  і  розміри  судового  збору,  судовий  збір   при зверненні   до  адміністративного   суду  сплачується   у порядку,  встановленому   законодавством   для  державного  мита,  розмір  судового   збору визначається   відповідно  до  пункту   «б» пункту  1   статті  3 Декрету Кабінету   Міністрів  України   «Про  державне  мито»,   та  становить  3,40  грн.

При  прийнятті  постанови  суд  вирішує як  розподілити   між сторонами  судові  витрати (ст. 161  КАСУ). Судові  витрати  покладаються на відповідача.  Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ, якщо  судове   рішення   ухвалене на користь  сторони, яка  не є  суб‘єктом   владних повноважень, суд  присуджує   всі  здійснені  нею  документально   підтверджені   судові  витрати  з  Державного бюджету України.  За  таких  обставин, з Державного бюджету  України на користь позивача підлягає  стягненню   судовий  збір  у  розмірі  3,50  грн.


Керуючись ст. ст. 2, 4, 94, 99, 102, 117, 158-163 КАС України, суд, -


ПОСТАНОВИВ:


1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати  протокол  № 695 від 16.10.2002  року   Державної  комісії   України   по  запасах  корисних копалин  повністю  нечинним   з  моменту його  прийняття.  

3. Стягнути  з  Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Природні ресурси»3,50  грн.  судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

На постанову в 10-денний строк може бути подано заяву про апеляційне оскарження, в 20-денний термін після подачі заяви може бути подано апеляційну скаргу. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.


Суддя                                                                                                                     Гумега  О.  В.

                                                                            

Дата  підписання постанови

11 вересня  2006  року.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація