Справа №22Ц-1078/2007                                  Головуючий в 1 інстанції Карпович В.Д.

Категорія 01, 11, 18                                           Доповідач в 2 інстанції Юровська Г.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційно­го суду Київської області в складі:

головуючого Юровської Г.В.,

суддів: Данилова О.М. ,  Оношко Г.М. ,

при секретарі Якимець Ю.В. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 4 січня 2007 року у цивільній справі за позовом акціонерного банку "Аллонж" до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за договором на відкриття кредитної лінії №651 від 4 вересня 2003 року,  відсотків за користування отриманими грошовими коштами,  неустойки за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за користування ним.

Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  колегія суддів

встановила:

У жовтні 2006 року АБ „Аллонж" звернувся до суду з вказаним позовом,  вимоги якого обґрунтовував тим,  що 4 вересня 2003 року уклав з ОСОБА_1  договір на відкриття кредитної лінії №651,  за умовами якого зобов'язався передати останньому грошові кошти у сумі 200000 гривень. Відповідач зобов'язався повернути їх до 2 верес­ня 2004 року з виплатою 12% річних за користування отриманим кредитом.

На відміну від ОСОБА_1 ,  обумовлене договором грошове зобов'язання АБ „Аллонж" виконав,  протягом вересня 2003 року передав відповідачу 200000 гривень,  які він у визначений строк не повернув,  відсотки за користування отриманими грошовими коштами не сплатив.

У зв'язку з цим,  позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1  200000 гривень ос­новного боргу,  70027 гривень 43 копійки відсотків за користування кредитом та 80031 гривню 71 копійку неустойки,  що виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобо­в'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Рішенням Яготинського районного суду від 4 січня 2007 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь ліквідатора АБ „Аллонж" 350059 гривень 14 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить рішення суду скасувати,  справу на­правити до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Посилається на те,  що,  вирішуючи спір,  суд припустився порушення п.1 ч.1  ст.  169 ЦПК України,  розглянув справу у відсутності відповідача,  належним чином повідомле­ного про час та місце судового засідання. Наведене позбавило ОСОБА_1  мож-

 ливості заявити у судових засідання про застосування річного строку позовної давності до вимог АБ „Аллонж" про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Крім того,  суд не визначився,  хто саме є позивачем у справі,  в резолютивній час­тині оскаржуваного рішення ним вважав ліквідатора АБ „Аллонж",  тоді як у позовній заяві,  поданій до суду,  позивачем значився сам АБ „Аллонж".

На наведені доводи апеляційної скарги АБ „Аллнож" подав заперечення,  в яких просив вимоги заявленої апеляційної скарги відхилити,  рішення суду залишити без змін.

Обґрунтовував це тим,  що відповідач умисно не з'являвся у судові засідання,  від отримання повістки уникав. Його присутність жодним чином не вплинула б на стягнен­ня неустойки за неналежне виконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним,  оскільки відносно цих вимог у судовому засіданні було подано клопотання про поновлення строку позовної давності.

Крім того,  юридичною підставою для стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним є не загальні норми зобов'язального права,  а  ст.  ст. 3,  4 Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.7.2 укладеного сторонами догові-РУ-

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З протоколу судових засідань,  що містяться в матеріалах справи на а.с. 50,  51,  вба­чається,  що у судовому засіданні,  яке відбулось 11 грудня 2006 року,  були присутніми обидві сторони. Після надання ними усних пояснень представник позивача ОСОБА_2 заявив клопотання про оголошення перерви у розгляді справи. Заявлене клопотан­ня суд задовольнив,  оголосив перерву до 20 грудня 2006 року.

У судове засідання,  що повинно було відбутись 20 грудня 2006 року,  ОСОБА_1  не з'явився,  у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 4 січня 2007 року. В судове засідання,  яке відбулось 4 січня 2007 року,  відповідач не з'явився повторно. У зв'язку з цим,  суд вирішив розглядати справи в його відсутності. При цьому керувався тим,  що про час та місце судового розгляду справи ОСОБА_1  у встановленому за­коном порядку був повідомлений.

У відповідності до  ст.  ст. 27,  31 ЦПК України особи,  які беруть участь у справі,  сто­рони спору,  зокрема,  мають право брати участь у судових засіданнях,  давати під час їх проведення усні та письмові пояснення судові,  подавати свої доводи,  міркування щодо питань,  які виникають під час судового розгляду,  і заперечення проти клопотань,  дово­дів і міркувань інших осіб.

У зв'язку з цим,  правилами п.1 ч.1  ст.  169 ЦПК України на суд покладається обов'я­зок відкласти розгляд справи у разі неявки однієї із сторін або будь-кого з інших осіб,  які беруть участь у справі,  про яких відсутні відомості про вручення їм судових повіс­ток.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те,  що про час та місце судо­вих засідань,  що відбулись 20 грудня 2006 року та 4 січня 2007 року,  ОСОБА_1  був у встановленому законом порядку повідомлений. Судові повістки йому не направ­лялись йому не направлялись,  про що свідчить відсутність в матеріалах справи рекомен­дованих листів або розписок про вручення відповідачу судових повісток.

У судовому засіданні,  яке відбулось 4 січня 2007 року,  суд помилково дійшов до висновку про те,  що відповідач був у встановленому законом порядку повідомлений про час та місце розгляду справи. Вирішивши розглянути справи в його відсутності,  позба­вив ОСОБА_1  права бути присутнім при продовженні встановлення обставин та перевірці їх доказів,  позбавив можливості відповідача брати участь у судових дебатах.

У зв'язку з цим,  рішення суду не може бути залишеним без змін,  з підстав,  перед­бачених п.3 ч.1  ст. 311 ЦПК України,  підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

З метою недопущення повторного порушення процесуального закону при новому розгляді справи наведене слід врахувати. Крім того,  необхідно звернути увагу на те,  що позивачем у справі є саме АБ „Аллонж",  а не ліквідатор,  чи ліквідаційна комісія,  як це вказана у вступній та резолютивній частині оскарженого рішення.

Керуючись  ст.  ст. 303,  304,  п.5 ч.1  ст. 307,  п.3 ч.1  ст. 311,   ст.  ст. 313-315 та 317 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 4 січня 2007 року ска­сувати,  справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі

суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскар­жена до Верховного Суду України протягом двох місяців.