Справа № 22ц-10651 /2007р.                                               Головуючий

Категорія -21 (2)                                                                    1 -й інстанції - Шум Л.І.

Доповідач- КарнаухВ.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

2007 року травня 29 дня колегія судців     судової     палати  у цивільних     справах Апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі: головуючого - Михайлів Л.В.,

суддів -  Карнаух В.В., Барильської А.П.

При секретарі   - Чубіній А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу по

апеляційним скаргам Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний

комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на * виробництві та професійних захворювань України в м.

Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м.

Кривого Рогу від 17 листопада 2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний

комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.

Кривому      Розі    Дніпропетровської області    про                  стягнення заборгованості по

щомісячним (страховим) виплатам відшкодування втраченого заробітку, у зв'язку з втратою професійної працездатності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ВАТ «КЗРК») на користь позивача стягнуто заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 01 січня 1996 року по 01 квітня 2001 року в сумі 7300,08 гривень, компенсацію за несвоєчасну виплату частини щомісячних платежів відшкодування шкоди в сумі 4007,68 гривень та державне мито на користь держави в сумі 73, 08 гривень.

Крім того, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - Відділення Фонду) на його користь стягнуто заборгованість за щомісячними страховими виплатами відшкодування втраченого заробітку за період з 01 квітня 2001 року по 01 травня 2005 року в сумі 14438,67 гривень та щомісячні страхові виплати в сумі 598,27 гривень, починаючи з 01 травня 2005р. до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок щомісячних виплат.

В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новій розгляд, оскільки судом порушені норми матеріального права. А саме: судом не досліджене питання фактичного підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ «КЗРК»   за період з 01.11.1992 по 01.05.2000 р., не надана належна

правова оцінка економічному обгрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві, а також фактичної заробітної плати за період з червня 1994 по червень 2000 p., вважає, що регресні платежі не є елементами заробітної плати, тому не підлягають компенсації, а також суд не застосував строк позовної давності.

Відділення Фонду в своїй апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього сум та направити справу на новий розгляд, оскільки постановляючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд не є належним відповідачем по справі; не перевірив, чи були застосовані ВАТ "КЗРК" коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) з 01 січня 1996 року 2,5 ; не прийняв до уваги, що після збільшення тарифів середня заробітна плата не збільшилася у зв'язку із зміною структури заробітної плати; неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку; не надав правової оцінки економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач та його представник (кожен окремо) заперечували проти апеляційних скарг, вважають рішення суду законним та обгрунтовним.

Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з таких підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач працював у відповідача ВАТ «КЗРК» з 1956 року по 1973 роки, на різних посадах, в тому числі і на посаді прохідника, в шкідливих умовах праці, у зв'язку з чим у позивача виникло професійне захворювання, він втратив працездатність.

За висновком МСЕК в грудні 1973 року ОСОБА_1. встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.

Згідно висновку МСЕК від 12.02.1992 року позивачеві встановлено 35 % втрати професійної працездатності, безстроково.

Спір між сторонами виник з приводу базового розміру середньої заробітної плати позивача, яка застосована відповідачем для вирахування сум відшкодування шкоди, а також коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), які застосовувалися відповідачем для підвищення сум відшкодування втраченого заробітку.

Задовольняючи вимоги позивача в межах, які перевищують строк позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ст. 76 ЦК України в редакції 1963р.).

На думку колегії суддів, такий висновок суду є невірним.

Згідно пункту 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Згідно пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України  номер 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди,

виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Однак всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період, тобто з 01 січня 1996 року.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув не всі позовні вимоги, а саме: не розглянув та не постановив рішення в частині стягнення з ВАТ «Суха Балка» заборгованості за період з 01.07.1994 по 01.01.1996 року, згідно позовної заяви /а.с.3/.

Крім того, справа розглядалась 17 листопада 2006 року, тоді як в протоколі судового засідання вказано, що в 2005 році /а.с. 121/.

За таких обставин,   колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд в до суду першої інстанції згідно п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, 3,07, п.5 ч.1 ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ВАТ "КЗРК" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2006 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.