Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-1732 /07 Головуючий у 1 інстанції Глевська Н.В.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 24 " травня 2007 року м, Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Пільщик Л.В.
Судців Сапун О.А.
Краснокутської О.М. При секретарі Ткаченко М. О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «21» лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А 2985 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених ушкодженням здоров'я, -
ВСТАНОВИЛА :
26 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини А 2985 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричинених ушкодженням здоров'я.
Зазначала, що 23 липня 2005 року внаслідок падіння реактивного снаряду на поверхню дороги на території с. Новобогданівка Мелітопольського .району Запорізької області їй були заподіяні тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості у вигляді множинних осколочних поранень тулубу, з приводу яких вона була госпіталізована до Мелітопольської ЦРЛ. Ці факти підтверджуються постановою військового прокурора Запорізького гарнізону від 23 липня 2005 року про порушення кримінальної справи та постановою слідчого військової* прокуратури Херсонського гарнізону від 29 липня 2005 року про визнання її потерпілою. З 23 липня 2005 року по 16 серпня 2005 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у ЦРЛ міста Мелітополя, що підтверджується випискою із історії хвороби № 2281 та медичною картою № 2281. Внаслідок поранень, тимчасового розладу здоров'я, перебування на лікуванні вона понесла матеріальні збитки в розмірі 2545 грн. 24 коп. Крім того, внаслідок поранень були порушені її нормальні життєві зв'язки, оскільки вона змушена була тривалий час перебувати на стаціонарному лікуванні, не мала можливості продовжувати активне громадське життя, що спричинило моральні страждання. У відшкодування моральної шкоди просила стягнути 500000 грн.
31 липня 2006 року ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги та зазначила, що вона є постійною жителькою с. Новобогданівка. Події, які сталися в її селі, негативно вплинули на її стан здоров'я. Вона пережила Велику Вітчизняну війну, тому в момент поранення відчула неймовірний страх за своє життя, побігла боса, так як загубила капці, порізала та поколола ноги, потім знаходилась у с. Квіткове у своїх родичів, а коли повернулася, то побачила руйнування у селі і у себе вдома. Після цього знов попала до лікарні. Просила у відшкодування моральної шкоди стягнути 600000 грн.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2007 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Міністерства оборони України, військової частини А 2985 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 2477 грн. 57 коп., у відшкодування моральної шкоди 600000 грн.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 307, пункту 3 частини 1 статті 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення у разі невідповідності висновків суду обставинам справи.
Судом з'ясовано, що 06 травня 2004 року на технічній території військової частини А-2985 сталася пожежа та вибухи боєприпасів. Після зазначених подій боєприпаси, що не розірвалися, були хаотично розкидані по території військової частини А-2985 та понад рік зберігалися без штатної тари під впливом атмосферного фактору. Снаряди перебували в оперативному управлінні військової частини А 2985 і зберігались на її території.
23 липня 2005 року, близько 16 години 30 хвилин, на території військової частини А-2985 знову відбулося загорання, вибух та розліт боєприпасів по технічній території частини і прилеглих селах.
Внаслідок цього вибуху жителька села Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, а саме: чисельні оскольчаті поранення тулуба (спини), верхніх і нижніх кінцівок, травматичну невропатію променевого нерва праворуч.3 23 липня 2005 року по 16 серпня 2005 року потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні у Мелітопольській центральній районній лікарні. По причині поганого самопочуття вона змушена була 18 серпня 2005 року, 19 серпня 2005 року, 23 серпня 2005 року, 29 серпня 2005 року звертатись за консультаціями до хірурга (а. с. 5-8, 36-43, 53-54).
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право тощо ) володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом частин 1, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і
вогненебезпечних та інших речовин тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, і з цим погоджуються відповідачі, що шкоду ОСОБА_1 завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - вибухонебезпечними речовинами, що перебували в оперативному управлінні військової частини А-2985 Міністерства оборони України і зберігались на її території.
З наданих документів видно, що при проходженні курсу лікування ОСОБА_1 на придбання медичних препаратів, рекомендованих лікарями, витратила 514 грн. 51 коп., на придбання продуктів харчування - 798 грн. 59 коп., на пальне 503 грн. 70 коп., на телефонний зв'язок з родиною - 200 грн. Це підтверджено фіскальними чеками, виписками з історії хвороби, епікризом, іншими документами ( а. с. 6-19, 52-54, 65 ). Тому колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню і на її користь необхідно стягнути 2016 грн. 79 коп.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внаслідок поранень позивачка зазнала не тільки фізичних, але і моральних страждань. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є жінкою похилого віку, яка в дитинстві пережила події Великої Вітчизняної війни. Тому вибухи 23 липня 2005 року, внаслідок яких вона отримала вогнепальні поранення після розриву на території військової частини А 2985 снарядів, викликали непереборний страх, паніку. Різко погіршився стан її здоров'я. Також були порушені нормальні зв'язки з рідними, оскільки дочка відмовляється привозити до неї онуків, так як не хоче піддавати життя дітей небезпеці. Однак колегія суддів приходить до висновку, що сума 600000 грн., яка були стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, значно завищена. Тому, з урахуванням конкретних обставин справи, наданих доказів, ступеня моральних страждань, апеляційний суд вважає правильним стягнути на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 150000 грн.
З 2004 року Міністерство оборони України не вжило заходів, які б убезпечили населення від дії негативних факторів джерела підвищеної небезпеки - боєприпасів, що зберігалися на території військової частини, яка підпорядкована Міністерству оборони України.
Зважаючи на встановлений характер взаємопов'язаних дій відповідачів суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідальність за завдану позивачці шкоду вони повинні нести в солідарному порядку.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просило рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області по даній справі скасувати, у задоволенні' позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки матеріальної та моральної шкоди позивачці було завдано внаслідок непереборної сили. В обґрунтування зазначених доводів апеляційному суду надані копії рішень господарських судів по спору між Державним підприємством „Придніпровська залізниця" та Міністерством оборони України про відшкодування матеріальної шкоди.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судовими рішеннями господарських судів дійсно були встановлені певні обставини, а саме, що 23 липня та 25 серпня 2005 року мали місце неодноразові випадки виникнення пожеж та вибухів на технічній території 275 артилерійської бази ракет та боєприпасів
поблизу села Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області. Проти цих обставин не заперечують сторони, з ними правильно погодився і суд першої інстанції.
Між тим, твердження в рішеннях господарських судів про те, що 23 липня 2005 року вибухи боєприпасів сталися по причині непереборної сили, не можуть бути взяті до уваги при вирішенні позову ОСОБА_1, оскільки є не обставинами, а являються висновками, тому вимога частини 3 статті 61 ЦПК України у даному випадку застосована бути не може.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2007 року змінити.
Стягнути солідарно з Міністерства оборони України, військової частини А 2985 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 2016 грн. 79 коп., у відшкодування моральної шкоди 150000 грн.
Стягнути з Міністерства оборони України, військової частини А 2985 на користь держави судовий збір в сумі по 29 грн. 75 коп.3 кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.