Справа 22-10790\2007 Головуючий в 1 інстанції Кулігіна Т.Д.
Категорія 21 (3) Доповідач - Митрофанова Л.В.
РІШЕННЯ Іменем України
2007 року травня 30 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Неклеси В.І.
суддів: Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі Юровській О.Ю.
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_3, представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
в м. Кривому Розі - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за
апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому
Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2006 року за
позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства
"Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі ВАТ «КЗРК»), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі Фонд соціального страхування) про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що працював у шкідливих умовах праці у відповідача ВАТ «КЗРК» на різних посадах з 1960 року по 1988 рік. Висновком МСЕК від 15.11.1994 року йому встановлено 10 % втрати професійної працездатності з 24.10.1994 року-безстроково. У зв'язку з чим, призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку, виходячи із базового середнього заробітку по посаді позивача за січень-квітень 1992 року відкорегованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок й окладів. У серпні 2005 року позивачу встановлено профзахворювання - сидороселікоз, висновком МСЕК від 22.08.2005 року йому встановлено 30% втрати професійної працездатності, а всього - 40%, проте відповідач ВАТ «КЗРК» недонараховувах йому суми відшкодування шкоди, у зв'язку із чим уточнивши свої позовні вимоги ОСОБА_1просив стягнути з ВАТ «КЗРК» заборгованість по щомісячним платежам з 01.02.1995 року по 01.04.2001 року в сумі 1653,68 грн., одноразову допомогу - 110,90 грн., компенсацію в розмірі 852,93 грн. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн., з Фонду соціального страхування просив стягнути недоплату по щомісячним платежам за період з 01.04.2001 року по 01.08.2005 року - 3091,78 грн., компенсацію в сумі 607,20 грн.. та моральну шкоду - 66400 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.07.2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1., з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі стягнуто 22 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення суду грунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах справи, позивачем не наданий висновок МСЕК про наявність факту спричинення йому моральної шкоди та не встановлено, якими неправомірними діями заподіяна моральна шкода позивачу, судом не застосовано строк позовної давності у три місяці.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у шкідливих умовах праці у відповідача ВАТ «КЗРК» на різних посадах з 1960 року по 1988 рік. Висновком МСЕК від 15.11.1994 року йому встановлено 10 % втрати професійної працездатності з 24.10.1994 року -безстроково. У зв'язку з чим, позивачу призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку, виходячи базового із середнього заробітку по посаді позивача за січень-квітень 1992 року відкорегованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок й окладів. У серпні 2005 року позивачу встановлено профзахворювання - сидороселікоз, висновком МСЕК від 22.08.2005 року йому вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності, що з урахуванням раніше встановленого відсотку становить 40%.
Колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди в сумі 22 500 грн. , суд першої інстанції обгрунтовано керувався ,ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Йому протипоказана фізична праця, психоемоційне навантаження, він не може працювати за професією, повинен постійно проходити медикаментозне лікування, курсові лікування в стаціонарі, санаторно-курортне лікування, що несе за собою додаткові страждання, життя поза сім'єю, все це викликає у нього сильні моральні страждання, він позбавлений нормальних життєвих зв'язків, всі ці обставини потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи відповідача стосовно відсутності висновку медично-соціальної експертної комісії про наявність факту спричинення моральної шкоди не обгрунтовані, оскільки вищезгаданий закон передбачає обов'язковий висновок МСЕК лише для потерпілих, яким не встановлена стійка втрата професійної працездатності. Інші доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при постановленні рішення не врахував характер професійного захворювання позивача -сидороселікоз першого ступеня, обструктивне захворювання легень, пов'язаних з ним фізичних і моральних страждань позивача, тривалість і тяжкість захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, враховуючи, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності" надалі - Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..."), не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів, з огляду на розмір моральної шкоди, встановлений ст. 34 вказаного Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." для випадків тимчасової втрати працездатності, беручи до уваги, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, конкретні обставини по справі, характер професійного захворювання, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 22 500 грн. до 13 000 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313- 314, 316 ЦПК України, колегія судців, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2006 року -змінити, зменшити розмір моральної шкоди з 22 500 грн. до 13 000 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.