_____________________________________________________________________________________

Справа№ 2-а-1307/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2011  року          Київський районний суд м. Одеси у складі:

          головуючого - судді          Огренич І.В.

          при секретарі -    Камінській О.О.              

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси про визнання відмови безпідставною та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги”, -

ВСТАНОВИВ :

           ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом та просить визнати відмову відповідача у виплаті соціальної допомоги безпідставною та стягнути з відповідача на її користь невиплачену державну соціальну допомогу, посилаючись на те, що вона є громадянкою України і на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, в зв'язку з чим законом України «Про соціальний захист дітей війни», позивачці передбачена надбавка до пенсії, яку Управління пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси не виплачує, чим порушує її законні права та інтереси.

Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси до судового засідання не з'явився, повідомлявся, надав письмові заперечення у яких просив у задоволенні позову відмовити, в зв’язку з тим, що позивачкою пропущений строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України.

Вислухавши позивачку, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 є громадянкою України і на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тобто відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року є особою, яка має право на пільги передбачені статтею 6 зазначеного Закону.

Суд приймає до уваги відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, при цьому суд не вважає, що відсутність у Державному бюджеті України видатків на виплату державної соціальної допомоги дітям війни є підставою для невиконання вимог Закону з боку відповідача щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни.

 Також суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів  України №530 від 22 серпня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені виплати державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% щомісячно не відповідає вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право на отримання щомісячної державної  соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.9 ч.4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового  акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд доходить до висновку, що позивачка має право на перерахунок підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком, з урахуванням  сплаченої ОСОБА_1 додаткової виплати у  розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, а тому орган державної влади, до якого відноситься адміністративний відповідач –управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси, не може свідомо відмовляти у цих виплатах, тому суд вважає протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси від 07 березня 2011 року у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війні, виходячи з розміру 30% мінімального розміру пенсії за віком  з урахуванням виплачених сум.

Також суд вважає, що слід зобов’язати управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, як дитині війни виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 11 вересня 2010 року по 11 березня 2011 року з урахуванням виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 6-14, 17, 19, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254, 256 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, Законом України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги дитини війни.

Зобов’язати  Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, як дитині війни, виходячи з розміру 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 11 вересня 2010 року по 11 березня 2011 року, з урахуванням виплачених сум за даний період.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови  апеляційної скарги.         

Суддя                                                              І.В.Огренич

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги дитини війни.

Зобов’язати  Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, як дитині війни, виходячи з розміру 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 11 вересня 2010 року по 11 березня 2011 року, з урахуванням виплачених сум за даний період.

          Суддя                                                                      Огренич І.  В.