ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                              

 

 

  

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

 6 грудня 2007 року                                                             м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді  Ліпського Д.В.

       суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.

       секретар: Мудрицька Ю.В.

      

       розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного управління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за його касаційною скаргою на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 січня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 30 червня 2005 року, 

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного управління екології та природних ресурсів в Кіровоградській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що він був звільнений незаконно та з порушенням вимог ст.149 КЗпП України. Просив поновити його на посаді старшого державного інспектора, стягнути з відповідача заробіток за час вимушеного прогулу з 19 липня 2004 року до дня поновлення на роботі та відшкодувати маральну шкоду в сумі 3000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 30 червня 2005 року залишено без змін рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 січня 2005 року, якою в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

 

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою Вищого адміністративного суду України.

 

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що судами неповно з'ясовані обставини справи та дана необ'єктивна оцінка доказам та фактам.

 

         Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 

        Судами встановлено, що наказом начальника Кіровоградського обласного управління екології і природних ресурсів №81-0 від 19 липня 2004 року позивач був звільнений з посади старшого державного інспектора Олександрійської міськрайонної екологічної інспекції на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке виразилося в умисному зриві виконання завдання начальника управління, невиконання його особисто і не забезпечення виконання інспекцією, що призвело до зриву роботи в цілому по управлінню і відповідно, не представлення інформації до Мінприроди України, облдержадміністрації та прокуратури області. Так, позивачу було доручено провести перевірку всіх складів пестицидів; підприємств, які скидають зворотні води у природні водні об'єкти та інше в період з 23 червня 2004 року по 6 липня 2004 року. В установлений строк матеріали перевірки позивачем не були надані.

 

        Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що невиконання позивачем, як керівником підрозділу, особливого завдання, що призвело до зриву його виконання в цілому по управлінню та не представлення інформації до Міністерства, облдержадміністрації, прокуратури області, понесення додаткових матеріальних затрат на виплату витрат на відрядження працівникам обласного управління, які виконали роботу замість позивача - є одноразовим грубим порушенням його трудових обов'язків, передбачених Посадовою інструкцією начальника Олександрійської міськрайонної екологічної інспекції старшого державного інспектора. Тому він обґрунтовано звільнений з робота по п.1 ст.41 КЗпП України. Звільнення проведене з урахуванням характеру проступку, обставин, за яких його вчинено та попередньої роботи позивача.

 

         В касаційній скарзі позивач посилається на порушення дотримання процедури звільнення, а саме на те, що відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Крім того, при обранні стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

 

        При перевірці доказів суд першої інстанції помилково прийняв до уваги лист за підписом позивача від 6 липня 2004 року про виконання особливого завдання, як письмові пояснення на виконання вимог ст.149 КЗпП України. Оскільки цей лист був написаний на виконання завдання вищестоящого управління, то він не є письмовим поясненням в розумінні даної норми закону і написаний позивачем до порушення дисциплінарного провадження.

 

      В оскаржуваному наказі про звільнення зазначено, що як видно з пояснювальної записки позивача складалося враження, що екологічна ситуація нормальна, робота виконана і суттєвої проблеми немає. Однак перевірка, яку вимушена була провести група спеціалістів з ресурсних відділів управління, засвідчила, що екологічні проблеми існують, порушення мають місце, необхідні заходи з боку позивача не вживались.

 

      Судами не надана оцінка цім твердженням та не перевірено, які саме порушення були виявлені групою спеціалістів та які заходи повинен був вжити позивач.

 

      Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому, суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущену неповноту та неправильність в оцінці доказів.

 

     Враховуючи наведене судами було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

 

     При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати всі вищезазначені обставини справи, перевірити їх та дати належну оцінку фактичним обставинам справи.

 

Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230  КАС України, колегія суддів  -

 

                                          У Х В А Л И Л А :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 30 червня 2005 року та рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 січня 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

 

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.

 

 

 

          ГОЛОВУЮЧИЙ :                                Д.В. Ліпський

 

                          СУДДІ :                                 С.Є. Амєлін

 

                                                                     М.І. Гурін

 

                                                                     М.Г. Кобилянський

 

                                                                     В.В. Юрченко