ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                

 

 

                                             

                                              У Х В А Л А

 

                               І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

 6 грудня 2007 року                                                           м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Ліпського Д.В.,

       суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,  

       секретар: Мудрицька Ю.В.

       за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, третя особа : ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за його касаційною скаргою на постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2006 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2007 року, -

 

                                              В С Т А Н О В И Л А :

       

 У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Артемівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ю згідно розпорядження № 51 від 11 липня 2006 року він був звільнений з роботи з посади заступника селищного голови з питань діяльності державних органів влади Артемівської селищної ради. Позивач вважав своє звільнення з роботи незаконним, оскільки в порушення ст. 49-2 КЗпП України він не був повідомлений про звільнення не пізніше ніж за два місяці та мав переважне право на залишення на роботі, ТУК як являється учасником бойових дій. Його було звільнено в період тимчасової  непрацездатності. Крім того, профспілкова організація не давала згоду на його звільнення. Просив суд оновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь 6355 гри. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральну шкоду з сумі 10000 грн. та 400 грн. в рахунок відшкодування витрат по наданню юридичної допомоги.

       

        Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2007 року залишена без змін постанова Чутівського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2006 року, якою в задоволенні позову було відмовлено та зобов'язано відповідача внести зміни в розпорядження № 51 від 11 липня 2006 року в частині часу звільнення ОСОБА_1. Змінити час звільнення ОСОБА_1 з 12 липня 2006 року на 20 липня 2006 року.

 

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судами залишилося поза увагою порушення процедури звільнення; не з'ясовані повно та всебічно обставини справи; суди не звернули уваги на те, що рішення сесії було оскаржено про що прокуратурою був внесений протест.

 

        Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

        Судами встановлено, що рішенням 2 сесії 5 скликання Артемівської селищної ради № 22 від 12 травня 2006 року у відповідності до Постанови КМУ від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» скорочено штатну одиницю заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів влади. Згідно розпорядження відповідача № 31 від 12 травня 2006 року посаду, яку обіймав позивач скорочено. Згідно розпорядження відповідача № 51 від 11 липня 2006 року ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до ст. 40 п. 1 КЗпП України.

 

      Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

 

      При цьому ст.40 КЗпП України містить деякі обмеження при вищезазначеному звільнені, а саме : частина друга та третя зазначеної норми передбачає, що звільнення на підставі п.1 допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу та взагалі не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

 

      В матеріалах справі відсутні докази про запропонування ОСОБА_1 іншої роботи. Також останнього було звільнено в період тимчасової непрацездатності. Суд, зобов'язуючи відповідача змінити час звільнення вийшов за межі своїх повноважень при цьому не відновив порушені права позивача.

 

      Колегія суддів не погоджується з посиланням судів на те, що позивач не оскаржував в установленому законом  порядку рішення колегіального органу щодо скорочення його посади, що стало підставою для відмови у позові, оскільки позивач звертався в органи прокуратури, які є вищим органом нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів про працю, щодо оскарження рішення Артемівської селищної ради від 12 травня 2006 року і прокуратурою був винесений протест на це рішення.

 

      Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості розглядати позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

 

     Враховуючи наведене судами було допущено порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

 

     При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати всі вищезазначені обставини справи та дати їм належну правову оцінку.

 

    Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів  -

 

                                          У Х В А Л И Л А :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

 

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2007 року та постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

 

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.

 

          ГОЛОВУЮЧИЙ :                                       Д.В. Ліпський

                             

                                  СУДДІ :                                       С.Є. Амєлін

 

                                                                                        М.І. Гурін

 

                                                                                        М.Г. Кобилянський

 

                                                                                         В.В. Юрченко