ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 р. Справа № 20314/11/9104

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                          Судової-Хомюк Н.М.,

суддів                                                              Пліша М.А., Коваля Р.Й.                                          

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області на постанову Локачинського районного суду Волинської обл. від 27 грудня 2010р року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області про визнання протиправними дій відповідача та нарахування підвищення до пенсії як особі, якій надано статус дитини війни, -

                                                                   В С Т А Н О В И Л А:

          10.12.2010р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив відновити пропущений строк для звернення до суду; зобов’язати пенсійний орган нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2009р.р. та 11 місяців 2010 р. з урахуванням виплачених сум.

           Ухвалою суду від 13.12.2010р. поновлено строк звернення до суду, з підстав необізнаності позивача з діючим законодавством.

      Постановою суду від 27.12.2010р. заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; пенсійному органу нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. 22.05.2008р. по 31.12.2008р., 01.01.2009р. по 31.12.2009р., 01.01.2010р. по 30.11.2010р. з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти вимог відмовлено.

         Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

         Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

          Крім того, ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлений шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що не враховано судом.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

        Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 30.11.2010р. є підставними, з врахуванням рішень Конституційного суду України від 09.07.2007р. та від 22.05.2008р.

          З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з наступних підстав.

         Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

          Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в  Локачинському районі Волинської обл.

       Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску. Підстави для поновлення вказаного строку, вказані судом першої інстанції, не заслуговують на увагу.

          Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

             Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача про визнання незаконними дії відповідача щодо обмеження виплати державної соціальної допомоги як дитині війни; зобов’язання пенсійний орган провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2007р. по 09.06.2010р., включно - залишити без розгляду.

         Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»  дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

        У зв’язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської обл., а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

         Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

       Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

        З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

       За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської обл. щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 10.06.2010р. до 30.11.2010р. включно (згідно позовних вимог), із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправними; зобов’язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 10.06.2010р. до 30.11.2010р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.

При цьому у порядку ст. 94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

          З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

                Керуючись ст.ст.94, 100, 160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

                                                                  П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області задоволити частково.

            Постанову Локачинського районного суду Волинської обл. від 27.12.2010 року у справі № 2-а-732/10 скасувати та прийняти нову, якою  позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження виплати державної соціальної допомоги як дитині війни; зобов’язання пенсійний орган провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 2007р. по 09.06.2010р., включно - залишити без розгляду.

        Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області  щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 10.06.2010р. до 30.11.2010р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», протиправними.

       Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 10.06.2010р. до 30.11.2010р. включно, із урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі  01 (одна) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

           Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий  суддя                                                                                   Н.М. Судова-Хомюк

Судді                                                                                                              М.А. Пліш

                                                                                          Р.Й. Коваль