Судове рішення 22-ц-1280/11 від 22.06.2011

Судове рішення #15930805

Справа № 22-ц-1280/11 17.05.2011 17.05.2011 14.06.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа N 22ц-1280/11. Головуючий І інстанції Стрєльніков Д.В.

Категорія 44. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

Р ІШ Е Н НЯ

іменем України.

17 травня 2011 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Лівінського І.В. та Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Бобуйок І.Ф.,

з участю:

позивача – ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3,

відповідача – ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2011 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням, -

у с т а н о в и л а:

1 березня 2010 року ОСОБА_2 пред’явив зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

28 вересня 2005 року на підставі свідоцтва про право власності на житло він, його колишня дружина ОСОБА_4 і син ОСОБА_5 в рівних частках набули права спільної часткової власності на двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1.

Квартира має загальну площу 50, 6 м2 і складається із двох ізольованих житлових кімнат площею 17,5 м2 та 10,6 м2, а також допоміжних приміщень: кухні, трьох коридорів і санвузла.

У 2009 році шлюб з ОСОБА_4 було розірвано і з цього часу відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні спільною квартирою, відібрала ключі він вхідних дверей, заважає доступу в житло.

У зв’язку з цим, він змушений проживати у своїх батьків та знайомих, оскільки іншого житла не має.

Посилаючись на зазначені обставини, просив вселити його в квартиру і встановити порядок користування квартирою, за яким в його користування виділити житлову кімнату-залу, житловою площею 17,5 м2 і залишити у спільному користуванні співвласників допоміжні приміщення.

Відповідачка позов не визнала, при цьому не заперечує зміну нею замка на вхідних дверях, однак, через вкрай неприязні стосунки з позивачем, вважає, що їх сумісне проживання в квартирі неможливе.

Третя особа заперечень проти позову не мала.

Рішенням місцевого Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

ОСОБА_2 вселено у спільну квартиру, в його особисте користування виділена одна житлова кімната (зала), а ОСОБА_4- інша кімната; кухню, санвузол і коридори залишено в їх спільному користуванні, вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_4 подалала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині встановлення порядку користування квартирою і виділити в користування ОСОБА_2 з ОСОБА_5 кімнати площею 17, 5 м2, а кімнату площею 10, 6 м2 - в її особисте користування ; решту приміщень квартири залишити у спільному користуванні співвласників.

Також просила зменшити розмір стягнутого судового збору з 17 гривень до 8 гривень 50 копійок та відшкодувати їй судові витрати, сплачені при подачі апеляційної скарги.

Скаргу обґрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи та положенням чинного житлового законодавства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення суду І інстанції в частині встановлення порядку користування квартирою змінити, оскільки суд постановив його без додержання норм матеріального й процесуального права, а в іншій частині залишити без змін.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, районний суд виходив з того, що у справі достатньо доказів тому, що сторони мають рівні права на спірну квартиру і ніхто з них такого права не позбавлений. Відповідач перешкоджає відповідачеві користуватися спірною квартирою, а тому він як співвласник квартири має право на вселення до житлового приміщення, в якому зареєстрований і яке є його єдиним постійним місцем проживання. Крім цього, є підстави для виділення позивачу кімнати площею 17,5 м2, а відповідачці іншої кімнати, і для залишення у їх спільному користуванні санвузлу, кухню і коридорів.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, а його висновки щодо них і результату вирішення справи (за винятком висновку щодо встановлення порядку користування житлом), вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Що ж до висновку про порядок користування квартирою, то він не у повній мірі відповідає вимогам чинного цивільного та житлового законодавства.

Відповідно до ст. 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України державою гарантовано право громадянина на житло.

Такого права він може бути позбавлений лише за наявності законних підстав.

Відповідно ж до статей 316, 317, 319, 321, 325, 358, 383, 391 ЦК України, статей 150, 155-156 ЖК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Квартира теж може бути об’єктом права власності. Громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Квартири, що є у приватній власності громадян, не можуть бути в них вилучено, а власника не може бути позбавлено права користування квартирою, крім випадків, установлених законодавством України. Якщо квартира є об’єктом права спільної часткової власності, то зазначені положення стосуються усіх співвласників.

За ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. При цьому, кожен із них має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі недосягнення співвласниками згоди про таке, спір вирішується судом за такими ж правилами.

Як вбачається із копій паспортів сторін (а.с. – 6, 21), свідоцтва про право власності на житло від 28 вересня 2005 року з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. – 7, 8) копії технічного паспорту на квартиру (а.с. – 64-65), копії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. – 23), з 28 вересня 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках є співвласниками квартири АДРЕСА_1, загальна житлова площа якої становить 50, 6 м2. Квартира посімейного заселення має дві ізольовані житлові кімнати, площа однієї з яких становить 17,5 м2, другої - 10,6 м2. В квартирі є побутові приміщення: коридор площею 3,9 м2, коридор площею 2,8м2, коридор площею 2м2, кухня площею 6,8 м2, ванна площею 2,5м2, вбиральня площею 0,9м2. Крім того, квартира обладнана балконом, площею 0,7 м2, вихід на який з кухні та лоджією площею 2,1 м2, вихід на яку з кімнати площею 10,6м2. Частка житлової площі, що припадає на кожного із співвласників, становить 9,367 м2.

В 2009 році подружжя ОСОБА_5 припинило подружні стосунки, а 20 жовтня 2009 року вони зареєстрували розірвання шлюбу. У зв’язку з виниклими вкрай неприязними стосунками, ОСОБА_2 змушений був піти зі спірної квартири і проживати на зйомних квартирах, в батьків та знайомих. Коли ж він вирішив повернутися в житло, то не зміг цього зробити, оскільки вселенню перешкоджає його колишня дружина ОСОБА_4 Вона змінила замки на вхідній двері, ключа від якого позивачу не передала.

Іншого житла на праві власності позивач не має.

У справі відсутні докази тому, що позивач у встановленому законом порядку позбавлений права володіння та користуватися спірною квартирою, а тому саме дії відповідача, спрямовані на недопущення того в житло, частина якого належить йому на праві власності, є протиправними.

За такого, порушене право колишнього чоловіка відповідача на житло підлягає судовому захисту, шляхом задоволення позову в частині вимог про вселення і встановлення порядку користування квартирою, оскільки сторони не змогли домовитися між собою про порядок володіння та користування вказаними кімнатами.

Такого ж, з виписаних мотивів дійшов і районний суд, тому рішення суду І інстанції в цій частині є законним і обґрунтованим.

Разом із цим, відповідно до часток кожного із співвласників, віку, статі та порядку користування, що між ними склався, виділення позивачеві в особисте користування кімнати більшою площею - 17,5 м2 є порушенням прав інших співвласників, оскільки в користуванні ОСОБА_4 і сина сторін ОСОБА_5 залишається кімната меншою площею 10, 6 м2 хоча із лоджією.

Тому рішення районного суду в цій частині не можна вважати обґрунтованим, а допущена помилка підлягає виправленню рішенням судової колегії, порядку користування квартирою.

В судовому засіданні апеляційної інстанції сторони і представник третьої особи дійшли згоди щодо того, щоб ОСОБА_4 було виділено в користування кімнату 10,6 м2, а батьку і сину ОСОБА_4 іншу кімнату.

Колегія вважає, що це є єдиним можливим варіантом встановлення порядку користування квартирою.

Такий варіант встановлення порядку користування спільною квартирою враховує права і законні інтереси усіх співвласників, а тому слід виділити у користування:

- позивачу ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_5 кімнату площею 17,5 м2;

- відповідачу ОСОБА_4 кімнати площею 10,6 м2 із лоджією площею 2,1м2;

- коридори, кухню з балконом та ванну, залишити у їх спільному користуванні.

Що ж до вимоги відповідача про зменшення стягнутого з неї рішенням районного суду розміру судового збору до 8 гривень 50 копійок із посиланням на немайновий характер позову, то вона не може бути задоволено, оскільки ґрунтується на невірному тлумаченні нею норм цивільно-процесуального законодавства. Судовий збір у позовах, що складаються із кількох самостійних вимог сплачується окремо за кожну пред’явлену вимогу, що і було зроблено позивачем при подачі позову. З урахуванням характеру протиправної поведінки саме відповідачки і повного захисту прав і законних інтересів позивача за рішенням колегії суддів, хоча і з дещо іншим порядком, підстав для зменшення розміру стягнутого за рішенням судового збору немає.

Проте, у відповідності до ст. 88 ЦПК України є підстави для відшкодування позивачем особі, яка подала апеляційну скаргу судових витрат, сплачених нею при подачі апеляційної скарги у загальному розмірі 41 гривні 25 копійок і які складаються із 4 гривень 25 копійок судового збору і 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення місцевого Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2011 року в частині виділення ОСОБА_2 в особисте користування однієї кімнати (залу), а також у спільне користування з ОСОБА_4 – кухні, санвузла, коридору в квартирі АДРЕСА_1 – змінити, виклавши його в наступній редакції.

Встановити порядок користування спільною квартирою АДРЕСА_1, за яким виділити у користування:

- ОСОБА_2 і ОСОБА_5 житлову кімнату площею 17,5 м2 ;

- ОСОБА_4 житлову кімнату площею 10, 6 м2 із лоджією площею 2,1 м2.

Залишити у спільному користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 коридор площею 3,9 м2, коридор площею 2,8м2, коридор площею 2м2, кухню площею 6,8 м2 з балконом площею 0,7 м2, ванну площею 2,5м2, вбиральню площею 0,9м2.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачені при подачі апеляційної скарги судові витрати у розмірі 41 гривня 25 копійок .

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: