Справа №2-524/11

Категорія  26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2011 року                                                                                                       м. Житомир

Богунський районний суд  м. Житомира

в складі:

головуючого – судді                    Костенко С.М.

при секретарі судового

засідання                                        Боровицької Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору удаваним правочином, -

                                                                        в с т а н о в и в :

          Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» в квітні 2010 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 27365,88 доларів США, 8293,63 грн. пені та судові витрати, пов'язані з розглядом справи При цьому посилається на те, що 14 серпня 2008 року між позивачем, який виступає правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в сумі 25600,97 доларів США, строком до 15 серпня 2033 року, за умови погашення відсотків за користування кредитом. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань, Банк в день укладання кредитного договору, уклав з відповідачем договір іпотеки. Однак відповідач умови договору належним чином не виконує, щомісячно кредит не погашає.

          В послідуючому позивач, згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 24 грудня 2010 року та договору про відступлення права вимоги, ПАТ «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, укладених між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2, просив залучити до участі у справі  Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», який збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 29852,39 доларів США, 350181,71 грн. пені та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

          Відповідач позов не визнав та звернувся до суду з зустрічним позовом до Банку про визнання кредитного договору удаваним правочином. В обґрунтування зазначив, що підставою визнання кредитного договору, укладеного між ним та Банком є укладення договору в валюті, відмінній від гривні України та використання іноземної валюти за кредитним договором, як засобу платежу, що суперечить чинному законодавству. Зазначив, що для укладання договору Банк  зобов'язаний був мати індивідуальну ліцензію на здійснення валютних операцій, однак на час укладання договору такої ліцензії Банк не мав. Крім того вказує, що положення кредитного договору про надання кредиту в іноземній валюті суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 3 Декрету КМУ "Про систему валютного контролю", ст. 35 Закону України "Про національний Банк України". Зазначив, що насправді, кредитний договір є удаваним правочином, оскільки його вчинено з метою приховання іншого правочину, який в сторони вчинили в дійсності, а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті України. Цільовим призначенням кредитних коштів було придбавання нерухомого майна, яке в послідуючому стало предметом іпотеки на забезпечення виконання умов договору і вказані правочини були вчинені одночасно 14 серпня 2008 року.

          В судовому засіданні представник позивача позов підтримав по доводах, викладених в первісному позові та в позові про збільшення позовних вимог, зустрічний позов не визнав, оскільки Банк має генеральну ліцензію, яка давала право Банку укладати кредитні договори в іноземній валюті, а тому, операція з надання банком кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Зазначив, що відповідачем отримано кошти в доларах США, як це було передбачено умовами договору, а в послідуючому останній розпорядився ними на власний розсуд. Просить позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю.

          В судовому засіданні представник відповідача первісний позов та заяву про збільшення позовних вимог  не визнала, а зустрічний позов підтримала по доводах, викладених в ньому. Просить в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

          Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини між сторонами регулюються   ст.ст. 203, 526, 533, 192, 1054 ЦК України, ст. ст. 47,49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст. 36 Закону України "Про Національний Банк України",   Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положенням Національного Банку України  від 14 жовтня 2004 року №483.

            Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчиняти на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

      Судом встановлено, що 14 серпня  2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 25600,97 доларів США, строком до 15 серпня грудня 2033 року, зі сплатою 5,49 % річних за користування кредитом. На забезпечення зобов'язань позичальника, між Банком та відповідачем укладено договір іпотеки (а.с.29-32).

          Рішенням установчих зборів акціонерів ЗАТ «ОТП Банк» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ОТП Банк", у зв'язку з приведенням у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства", яке виступає правонаступником по всіх правах і обов'язках ЗАТ «ОТП Банк» (а.с.19-21).

          Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 24 грудня 2010 року та договору про відступлення права вимоги, ПАТ «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, укладених між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2

       Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит, про  що сторонами не заперечується.

           Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.   

            Статтею 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.    

             Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.     

          У своїх вимогах позивач за зустрічним позовом посилається на порушення відповідачем норм діючого законодавства при наданні йому кредитних коштів в іноземній валюті.  

      Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.  

       Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

      Так, відповідно до ст.5 п.4 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі потребують індивідуальної ліцензії.

         Згідно з п. 1 листа НБУ від 01.09.94 р. №19013/2124 видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до  ліцензії якого передбачене таке право.  

       Як вбачається з представлених представником позивача документів, ПАТ «ОТП Банк» має банківську ліцензію за № 191 на здійснення банківських операцій з валютними цінностями, невід'ємною частиною є  Дозвіл № 191-1 від 08 листопада 2006 року та Додаток до дозволу, в яких наведено перелік операцій, які має право здійснювати  ЗАТ «ОТП Банк»  з валютними цінностями (а.с.22).  

         Відповідно до ст. ст. 47,49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії  банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик. Коштами, відповідно до даного Закону є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленти.   

      Оскільки, згідно до вказаного вище Декрету операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу, а даний дозвіл було надано ЗАТ «ОТП Банк», суд вважає, що порушень діючого законодавства з боку відповідача щодо проведення ним банківських операцій в іноземній валюті, а саме: в доларах США при укладанні кредитного договору з  ОСОБА_2  не було допущено.

     Суд також вважає безпідставними доводи позивача  щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій та використання іноземної валюти як засіб платежу, оскільки ст. 13 вищезгаданого Декрету уповноважені банки, які отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення  валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином, отримання банком чи позичальником  індивідуальної ліцензії на здійснення з надання і одержання  резидентами кредитів в іноземній валюті не потребується.   

      Положенням Національного Банку України від 14 жовтня 2004 року за № 483 передбачено можливість використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Виходячи з наведеного, погашення заборгованості  в іноземній валюті  за кредитним договором  не суперечить діючому законодавству.   

        Таким чином, правових перешкод для того, щоб ЗАТ «ОТП Банк»  укладав кредитний договір та видавав кредити в іноземній валюті, немає.

         Крім того, ОСОБА_2 згідно з ч.2 ст.1056 ЦК України, мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п.6 ст.14 Закону України "Про захист прав споживачів", у ОСОБА_2 існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом він не скористався, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, не відмовився від отримання кредитних коштів саме в валюті  - долари США.  

      Посилання позивача на те, що кредитний договір є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті України - гривні також не знайшло свого підтвердження і спростовується наступним.

          Відповідно до ч.1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами на приховання іншого правочину, який насправді вони вчинили.

          Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року, за удаваним правочином  сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають не ті, що випливають зі змісту правочину.

          З укладеного сторонами кредитного договору не вбачається, що ЗАТ «ОТП Банк» намагався приховати інший правочин, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті. Перед укладенням договору ОСОБА_2 ознайомився з його умовами та власноручно засвідчив, що своїм підписом підтверджує факт ознайомлення з усіма зборами, відсотками, тарифами, які він повинен буде сплатити (а.с.102-103). Тобто, ОСОБА_2 усвідомлював, що отримуючи дохід в національній валюті України - гривні, він зможе виконувати взяті на себе зобов'язання за Договором. Вказані обставини також підтверджуються тим, що ОСОБА_2 певний період часу виконував взяті на себе зобов'язання і ніяких заперечень від останнього не надходило.

          З дослідженої судом кредитної заявки на видачу готівки від 15 серпня 2008 року вбачається, що останній отримав кредитні кошти в сумі 25600,97 доларів США.

           Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. ОСОБА_2 не довів ті обставини, на які він посилається як на законні підстави для визнання кредитного договору удаваним правочином. Суд приходить до висновку, що кредитний договір відповідає вимогам закону та обґрунтованих підстав для визнання кредитного договору удаваним правочином, що укладений в національній валюті - гривні, немає.

          Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до вимог ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України - гроші (грошові кошти) - є однім з різновидів майна, а тому кожна з сторін грошового зобов'язання повинна повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (зобов'язання), а у разі неможливості такого повернення, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 ч.1 ст.216 ЦК України).

          За таких обставин, суд задовольняє позов про зобов’язання  відповідача повернути позивачу заборгованість по кредиту в загальній в сумі 29852,39 доларів США. А в разі відсутності цього майна стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за офіційним курсом відповідної валюти в гривневому еквіваленті на день прийняття рішення, тобто станом на 20 травня 2011 року.

          Відповідно до умов Договору п. 4.1.1. за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов’язань за кожний день прострочки. Сума пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом складає 350181,71 грн.

          Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України суд вправі зменшити розмір неустойки за наявності інших обставин, які  мають істотне значення, наприклад, істотного погіршення майнового стану боржника.

          З врахуванням пояснень представника відповідача, про те, що ОСОБА_2 має на утриманні дружину і малолітню дитину, а його дохід значно зменшився і є недостатнім, а загальна сума пені є значною, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 1000  грн.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.   

          Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215 ЦПК України, ст. ст. 212,526,611,1054 ЦК України суд, -

                                                                        в и р і ш и в :

          Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

          Зобов’язати ОСОБА_2 повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом в загальній сумі 29852,39 доларів США. А в разі відсутності цього майна стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за офіційним курсом відповідної валюти в гривневому еквіваленті на день прийняття рішення, тобто станом на 20 травня 2011 року.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»  1000 (одну тисячу) грн. пені за порушення строків виконання зобов’язання.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          В решті позовних вимог відмовити.

          В задоволенні позову  ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору удаваним правочином відмовити

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня постановлення рішення.

Головуючий: