ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/3233/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняКашигіні М.С.
за участю представників сторін:
Від позивача: Беркова Н.Ю.,
ОСОБА_4
Від відповідача: Краснікова Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський РМЗ»до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2011р.,-
ВСТАНОВИВ:
22.03.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградський РМЗ»звернулося з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та просить:
- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 14.03.2011р. №0000182342 про збільшення суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем на 30 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -7625,00 грн., а всього на загальну суму 38 125,00 грн.
- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 14.03.2011р. №0000172342 про збільшення суми грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 38 126,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 9 531,00 грн., а всього на загальну суму 47 657,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 10.02.2011р. по 21.02.2011р. Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Павлоградський РМЗ» з питань дотримання податкового законодавства України при взаємовідносинах з ПП «Оптторг-актів»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією було складено акт № 110-23/2-35168551 від 21.02.2011р. за висновками якого встановлено порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст.. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) в результаті чого: завищено суму податкового кредиту у сумі 30500,58 грн., в т.ч. за вересень 2010 року на суму 30500,58 грн.; занижено податок на прибуток в сумі 38125,73 грн., в тому числі за 3 квартал 2010р. в сумі 38125,73 грн. 14.03.2011р. на підставі вищевказаного акту перевірки податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000182342 та №0000172342, якими позивачу збільшено суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 30500 грн. та за штрафними санкціями –7625 грн.; з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем –38126 грн., за штрафними санкціями –9531 грн. Позивач вважає, що зазначені в акті перевірки висновки податкової інспекції суперечать чинному законодавства України, а податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011р. є нечинними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, так як у висновках акту не зазначено порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС з посиланнями на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. В податкових повідомленнях-рішеннях вказано про те, що перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», хоча ці порушення не відображені в висновку акту від 21.02.2011р. Крім того, позивач вказує і на те, що станом на момент проведення перевірки Закон України «Про податок на додану вартість»втратив чинність з 01.01.2011р. та податкові повідомлення-рішення не відповідають п.2.2 ст. 2 Наказу ДПА № 985 Про порядок направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків. Підставами перевірки згідно описової частини акту від 21.02.2011р. стали обставини, визначені п.п.75.1.2, п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, а саме: наказ ДПІ від 14.01.2011р. та постанова слідчого від 04.01.2011р. по кримінальній справі № 08-3846, що перебуває у його провадженні, однак відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов’язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону , податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Також, у ході судового засідання представник позивача вказав на те, що взаємовідносини за договором № 9/2010 від 09.01.2010р. щодо поставки запасних частин, укладеним між позивачем та ПП «Оптторг-Актів»був виконаний сторонами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, банківськими виписками, платіжними дорученнями про перерахування коштів, податковими накладними та договорами, які свідчать про подальше використання цих запасних частин у своїй господарській діяльності, у зв’язку з чим вважає висновки про нікчемність договору безпідставними. Крім того, позивач просить додати до зазначеної адміністративної справи в якості доказу також і постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2011р. у справі № 2а/0470/4978/11 в якій зазначено про те, що наслідки правочину, здійсненого між ПП «Оптторг-Актів»та ТОВ «Оптдевайс»визнано такими, що реально настали.
Представники позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представники відповідача, які були присутні у судовому засіданні 16.05.2011р. та 08.06.2011р. проти позову заперечували, у письмових запереченнях на позов просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що перевірка була проведена податковою інспекцією відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1,п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу ДПІ від 10.02.2011р. № 245, повідомлення № 6/10/23/2 від 10.02.2011р. Щодо відсутності опису правопорушень у висновку акту перевірки відповідач зазначає, що відповідно до розділу Ш Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010р. № 984 додаються інформативні додатки незалежно від питань, що підлягали перевірці. Частиною 1 розділу ІУ Порядку № 984 передбачено, що до підписання акту (довідки) документальної перевірки враховуються пояснення (у разі їх надання), надані посадовими особами платника податків або його законними представниками під час перевірки. Позивачем була направлена скарга про визнання акту перевірки недійсним, яка була розглянута податковою інспекцією та відповідь на зазначену скаргу є невід’ємною частиною акту перевірки та була врахована при винесенні податкових повідомлень-рішень, в якій податковою інспекцією зазначені норми права, які були порушені платником податків. Щодо твердження позивача про те, що податковим органом застосовано Закон України «Про податок на додану вартість»після втрати ним чинності, то відповідач вказує на те, що оскільки перевірка проводилася за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., коли діяв вказаний закон, то податковою інспекцією цілком правомірно були застосовані норми вказаного Закону. Відповідач вказує також і на те, що кримінальна справа була порушена не проти позивача, а тому норми ст. 86 Податкового кодексу України не можуть застосовуватися до позивача. Щодо вчинених правопорушень позивачем, відповідач зазначає, що згідно декларації по податку на додану вартість наданої ТОВ «Павлоградський РМЗ» до податкової інспекції та Системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що до складу податкового кредиту підприємством віднесено суми ПДВ у розмірі 30500,58 грн. по взаємовідносинах з ПП «Оптторг-актів»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., а саме: вересень 2010р. –30500,58 грн. ТОВ «Павлоградський РМЗ»ПДВ з вартості отриманих ТМЦ від ПП «Оптторг-актів задекларовано в декларації з податку на додану вартість за вересень 2010р. Вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 152502,90 грн. (без ПДВ) від ПП «Оптторг-актів»віднесена до складу валових витрат та відображена у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»та підтверджена податковими та товарними накладними. Однак, згідно акту перевірки ПП «Оптторг-актів»від 25.01.2011р. встановлені нікчемність правочинів з контрагентами, зареєстрованими Західно-Донбаською ОДПІ, в т.ч. з ТОВ «Павлоградський РМЗ», яким протягом вересня 2010 року сформовано податковий кредит за рахунок ПП «Оптторг-актів»на суму 30500,58 грн., який, в свою чергу, було отримано від ТОВ «Оптдевайс», а податковий кредит ТОВ «Оптдевайс»було сформовано за рахунок ТОВ «ДООРС», яке, у свою чергу, сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Техавтокомплект», який за вересень 2010 року податкову звітність не надавало та відносно нього 23.04.2010р. було анульовано свідоцтво платника ПДВ. Податковий орган зазначає, що взаємовідносини ПП «Оптторг-актів»з ТОВ «Оптдевайс»є нікчемним правочином, оскільки в ході перевірки ПП «Оптторг-актів»посадовими особами не надано підтверджуючі документи щодо фактичного руху товару по причині їх відсутності. Крім того, встановлено, відсутність трудових ресурсів в достатній кількості, щоб виконувати ремонті роботи, відсутність складських приміщень. Діяльність ПП «Оптторг-актів»спрямована на формування податкового кредиту та валових витрат на користь третіх осіб з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків. За викладеного, відповідач дійшов висновку про те, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Доорс», ПП «Техавтокомплект», ТОВ «Оптдевайс», ПП «Оптторг-актів», ТОВ «Павлоградський РМЗ»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків та порушують ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.06.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та представників відповідача, які брали участь у судовому засіданні 13.05.2011р. та 08.06.2011р., з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період з 10.02.2011р. по 21.02.2011р. Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Павлоградський РМЗ»з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ПП «Оптторг-актів»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.
Зазначена перевірки була проведена податковою інспекцією відповідно до наказу ОДПІ від 10.02.2011р. № 245 на підставі п.п.75.1.2 п.75.1,п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, постанови слідчого СГ ПМ ДПА України в.о. начальника СВ ПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська майора податкової міліції Білова Р.О. від 04.01.2011р. по кримінальній справі № 08-3846, на підставі доповідної записки заступника начальника Джавуна В.В та повідомлення № 6/10/23/2 від 10.02.2011р., яке було вручено під підпис директору ТОВ «Павлоградський РМЗ»ОСОБА_4 10.02.2011р.(а.с.114-115).
За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт № 110-23/2-35168551 від 21.02.2011р., яким встановлено порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) в результаті чого: завищено суму податкового кредиту у сумі 30500,58 грн., в т.ч. за вересень 2010р. на суму 30500,58 грн.; занижено податок на прибуток в сумі 38125,73 грн., в тому числі за 3 квартал 2010р. на суму 38125,73 грн. (а.с. 25-42)
Пункт 3.2.2, п.3.2.3 акту перевірки містять посилання на те, що у ході перевірки встановлено, що ТОВ «Павлоградський РМЗ»за перевіряє мий період було придбано у ПП «Оптторг-актів»згідно договору від 09.01.2010р. за № 9/2010 запасні частини відповідно виписаній податковій накладній від 02.09.2010р. № 112 на ТМЦ в асортименті (болти, карбюратори, датчики, сальники та інше), загальна сума 183003,49 грн., сума без ПДВ 152502,90 грн. ПДВ – 30500,58 грн. , яка була виписана ПП «Оптторг-актів»та надана на перевірку разом з реєстром отриманих податкових накладних за вересень 2010р. Також, зазначено про те, що згідно декларацій по податку на додану вартість наданих ТОВ «Павлоградський РМЗ»до податкової інспекції та Системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що до складу податкового кредиту підприємством віднесено суми ПДВ у розмірі 30500,58 грн. по взаємовідносинах з ПП «Оптторг-актів»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., а саме: за вересень 2010р. –30500,58 грн. Отримання ТМЦ від ПП «Оптторг-актів»до ТОВ «Павлоградський РМЗ»було задекларовано у вересні 2010р. Аналітичні картки рахунків 631,311, банківські виписки за вказані періоди до перевірки не надані. Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України за вересень 2010р. ПП «Оптторг-актів»задекларовано 30500,58 ПДВ. Згідно акту перевірки ПП «Оптторг-актів»від 25.01.2011р. в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, зареєстрованими Західно-Донбаською ОДПІ, в т.ч. з ТОВ «Павлоградський РМЗ», яким протягом вересня 2010 року сформовано податковий кредит за рахунок ПП «Оптторг-актів»на суму 30500,58 грн., який, в свою чергу, було отримано від ТОВ «Оптдевайс». Податковий кредит ТОВ «Оптдевайс»формувався за рахунок ТОВ «ДООРС», яке, у свою чергу, сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Техавтокомплект». Відповідно до акту перевірки від 25.11.2010р. ПП «Техавтокомплект»за вересень 2010р. податкову звітність не надано та анульовано свідоцтво платника ПДВ 23.04.2010р. Таким чином в порушення вимог ст.. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215 ЦК України ст. 67 Конституції України, підприємством ТОВ «Павлоградський РМЗ»завищено податковий кредит на загальну суму 30500,58 грн., в тому числі за вересень 2010р. в сумі 30500,58 грн. З наведеного, в акті зроблено висновок про те, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а тому такі правочини відповідно до ст. 215, 228 ЦК України є нікчемними. Також, в акті зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 458041,00 грн. на підставі таких документів: первинних документів, договору купівлі-продажу, встановлено завищення задекларованих ТОВ «Павлоградський РМЗ»показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»на суму 152502,9 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. в сумі 152502,9 грн. внаслідок чого підприємством занижено об’єкт оподаткування з податку на прибуток в сумі 152502,9 грн. та донараховано податок на прибуток (152502,9 *25%) в сумі 38125,73 грн., в тому числі за 3 квартал 2010р. в сумі 38125,73 грн. В ході перевірки встановлено, що на формування цього показника мали вплив операції по придбанню товару ( запчастин до гірничошахтного обладнання) від підприємства ПП «Оптторг-актів», про що свідчать договір поставки від 09.01.2010р. № 9/2010 та накладна від 02.09.2010р. № РН-0000040 на суму 183003,49 грн., в тому числі ПДВ в сумі 30500,58 грн., що підтверджують факт взаємовідносин ТОВ «Павлоградський РМЗ»з ПП «Оптторг-актів». Вартість отриманих ТМЦ на загальну суму 152502,9 грн. (без ПДВ) від ТОВ «Оптторг-актів» віднесена позивачем до складу валових витрат та підтверджена податковими та товарними накладними. Копії банківських виписок, підтверджуючих розрахунки за отриманий товар, товаро-транспортні накладні до перевірки не надані. Перевіркою встановлено відсутність товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, у зв’язку з чим угоди поставки є нікчемними в силу закону. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов’язкових платежів(а.с.39-42).
На підставі вищезазначеного акту перевірки, 14.03.2011р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000182342 за яким встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з чим позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем 30500 грн. та згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в сумі 7625 грн. (а.с. 10);
- № 0000172342 за яким встановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв’язку з чим позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 38126 грн. та згідно п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в сумі 9531 грн. (а.с.11).
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Виходячи з наведеної норми, до правовідносин, які виникли між сторонами в вересні 2010р., слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «Павлоградський РМЗ »у лютому 2011р. та складено акт перевірки від 14.03.2011р. –до зазначених правовідносин слід застосовувати норми Податкового Кодексу України.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб’єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
Податковим органом в акті перевірки від 21.02.2011р. зроблено висновок про те, що правочин поставки від 09.01.2010р. № 9/2010, укладений ТОВ «Павлоградський РМЗ»з ТОВ «Оптторг-актів»має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такий правочин свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Отже, договори поставки не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.
Акт перевірки від 21.02.2011р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ТОВ «Павлоградський РМЗ» на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 21.02.2011р. про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судове рішення про визнання правочину недійсним (нікчемним), укладений між позивачем та ПП «Оптторг-актів», відсутні. Не надано суду також і вироку відносно посадових осіб як ПП «Оптторг-актів», так і посадових осіб позивача.
Як вбачається з наданих суду доказів, у вересні 2010р. позивач придбав у ТОВ «Оптторг-актів»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 183003 грн. 49 коп., у т.ч. ПДВ 30500,58 грн. на підставі договору поставки від 09.01.2010р. за № 9/2010, накладної від 02.09.2010р. № РН-0000040, рахунку-фактури № СФ-000088 від 02.09.2010р., податкової накладної від 02.09.2010р. № 112, виписаною ПП «Оптторг-актів»на користь позивача, копіями банківських виписок та платіжних доручень від 16.09.2010р., від 17.09.2010р., які підтверджують оплату позивачем запчастин на користь ПП «Оптторг-актів» де у складі вартості товару також позивачем сплачено і ПДВ, копіями журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 за вересень 2010р., карткою рахунку 631 по контрагенту Оптторг-актів»за вересень 2010р., обборотно-сальдовими відомостями: 3711, 361, 6811, 311 (а.с.60-84).
Наявні в матеріалах справи довідка позивача від 10.05.2011р.,договори підряду від 10.08.2010р.№ 560101431 укладені з позивачем та ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод»про виконання капітального ремонту бульдозера, акт передачі від 08.09.2010р., накладна на відпуск основних засобів № 950 від 19.08.2010р., договір оренди від 02.01.2010р. щодо оренди зборочного цеху позивачем у ТОВ «Траксервіс» свідчать про використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності під час ремонту бульзодера, що підтверджується вищенаведеними первинними бухгалтерськими документами (а.с.85-103).
Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ньому дано оцінку господарської діяльності ТОВ «ДООРС, ПП «Техавтокомплект», ТОВ «Оптдевайс», однак, як встановлено в судового засіданні позивач не мав будь-яких договірних зобов’язань з вказаними підприємствами. Що стосується договірних відносин з ПП «Оптторг-актів», то зазначені взаємовідносини позивачем віднесені до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010р. та зазначена операція з придбання ТМЦ від ПП «Оптторг-актів»включена до складу валових витрат в декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010р. і вказані правовідносини підтверджуються первинними бухгалтерськими документами щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, оплатою проведеною позивачем за них на користь ПП «Оптторг-актів»та подальше їх використання у своїй господарській діяльності.
Також, слід зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного станом на вересень 2010року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного станом на вересень 2010р., ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.
Також відповідачем безпідставно були застосовані до позивача штрафні санкції за порушення, яке нібито було вчинено позивачем у вересні 2010р.на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (а.с.10,11), оскільки норми Податкового кодексу України набрали законної сили з 01.01.2011р. та можуть бути застосовані до порушень, встановлених лише з 01.01.2011р.
Крім того, суд виходить із того, що відповідно до ч.5, ч. 7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки від 21.02.2011р. з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені.
Також, відповідачем не надано доказів вини позивача або умислу на порушення публічного порядку, відсутній і причинний зв'язок між винними діями позивача та заподіяними державі збитками, оскільки вина позивача може бути доведена лише у кримінальному порядку шляхом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Представники відповідача в судовому засіданні вказали на те, що не зверталися до правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Також, суду не надано і доказів того, що станом на вересень 2010р. ПП «Оптторг-актів» не мало права на складання податкових накладних чи відносно нього було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.
Отже, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту податкову накладну по взаємовідносинах з ПП «Оптторг-актів»на основі наявного договору, який не визнаний недійсним (нікчемним) у встановленому законодавством порядку та на основі наявних первинних бухгалтерських документів, які досліджені судом та наявні у справі.
Судом не може бути покладена в основу даного рішення порушення порядку проведення відповідачем перевірки, на який посилається позивач, оскільки зазначена перевірки була проведена податковою інспекцією відповідно до наказу ОДПІ від 10.02.2011р. № 245 на підставі п.п.75.1.2 п.75.1,п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, постанови слідчого СГ ПМ ДПА України в.о. начальника СВ ПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська майора податкової міліції Білова Р.О. від 04.01.2011р. по кримінальній справі № 08-3846, на підставі доповідної записки заступника начальника Джавуна В.В та повідомлення № 6/10/23/2 від 10.02.2011р., яке було вручено під підпис директору ТОВ «Павлоградський РМЗ»ОСОБА_4 10.02.2011р.Вищевказаний наказ від 10.02.2011р. № 245 позивачем не оспорений в порядку встановленому законодавством України, представників податкової інспекції позивачем було допущено до перевірки, перевірка була проведена, а отже посилання позивача на порушення порядку проведення перевірки є безпідставним,оскільки позивач у разі незаконності такої перевірка мав право не допустити працівників податкової інспекції до перевірки, однак таким правом не скористався у зв’язку з чим посилання лише на процедуру проведення перевірки як на нечинність прийнятих рішень, є безпідставним.
Не приймається судом в якості доказу і постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2011р. у справі № 2а/0470/4978/11 за якою встановлено, що наслідки правочину, укладеного між ПП «Оптторг-актів»та ТОВ «Оптдевайс»визнано такими, що реально настали, оскільки позивачем доказів набрання законної сили зазначеною постановою суду не надано.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.
Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо висновків, зазначених у акті перевірки від 21.02.2011р. щодо нікчемності правочинів є неправомірними та такими, що прийняті за межами наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.
При цьому, слід зазначити, що адміністративний суд також не може встановлювати недійсність або нікчемність правочинів, оскільки розгляд спорів щодо визнання договорів недійсними (нікчемними) не віднесені до юрисдикції адміністративних судів у відповідності до вимог ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з того, що дії відповідача щодо висновків, зазначених в акті від 21.02.2011р. є неправомірними, то позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача від 14.03.2011р. №0000172342 про донарахування позивачу 38126 грн. податку на прибуток підприємств та 9531 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 14.03.2011р. №0000182342 про донарахування позивачу 30500 грн. податку на додану вартість та 7625 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не у межах наданих йому повноважень, не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 6032604 від 21.03.2011р. (а.с.9), а відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Отже, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12,71,86, 94,122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський РМЗ» до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2011р. – задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 14.03.2011р. №0000182342 про збільшення суми грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем на 30 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -7625,00 грн., а всього на загальну суму 38 125,00 грн.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 14.03.2011р. №0000172342 про збільшення суми грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 38 126,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 9 531,00 грн., а всього на загальну суму 47 657,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський РМЗ» ( 51413,Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 1 «ж», ЄДРПОУ 35168551) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.06.2011р.
Суддя
С.О. Конєва