ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА  

іменем України

"17" червня 2011 р.                                                    Справа № 2-а-128/2011

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Поліщука М.Г.         

суддів:                                                                              Капустинського М.М.

                                                                                          Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від "09" березня 2011 р. у справі № 2-а-128/2011 за позовом ОСОБА_2   до управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області про визнання бездіяльності  протиправною і зобов"язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Радомишльського районного суду Житомирськї області від 09.03.2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду  в Радомишльському районі Житомирської області провести у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", за період з 09.08.2010 р. по 31.12.2010 р. з урахуванням  фактично виплачених коштів.    

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в  задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те,  що остання задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судом, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної  пенсії за віком.  

З матеріалів справи вбачається нарахування та виплата  коштів проводилася у розмірах, встановлених п.8 постанови КМ України від 28.05.08р. №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” та не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.8 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності  держави.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що права позивача порушені та підлягають відновленню.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є не обґрунтованими.

Відповідно до  Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, є безпідставними.

В зв"язку з викладеним колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Проте, суд першої інстанції в своїй постанові неправильно зазначив дату, з якої належить проводити такі нарахування.

Так, згідно постанови суд першої інстанції зобов”язав відповідача провести перерахунок та виплату спірних коштів позивачу  починаючи з 09.08.2010р. по   31.12.2010р.

Однак, із позову видно те, що позивач з ним звернувся до суду 22.02.2011 року, в зв”язку з чим, виходячи із вимог ч.2 ст.99 КАС України, він має право на перерахунок пенсії не з 09.08.2010р., а з 22.08.2010р.

А його позовні вимоги за період з 09.08.2010 р. по 21.08.2010 р. включно слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.

Тому постанова суду  підлягає скасуванню з одночасною зміною дати з якої підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, та з одночасним  залишенням без розгляду його решти позовних вимог.

Керуючись ст.ст.197, 198, 202, 205 та 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову  Радомишльського районного суду Житомирської області від 09.03.2011 р.  в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 09.08.2010 р. по 21.08.2010  р. скасувати, та його позовні вимоги за вказаний період -  залишити без розгляду.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 22.08.2010 р. по 31.12.2010 р. - залишити без змін.

Постанова  набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий   суддя                                                              М.Г. Поліщук

судді:                                                                                      М.М. Капустинський   

                                                                                                С.М.Хаюк   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_2  АДРЕСА_1

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області  вул.М.Житомирська, 8,м.Радомишль,Житомирська область,12200