ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/4696/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняКашигіні М.С.
за участю представників сторін:
Від позивача: Потапов О.М.
Від відповідача: Донець І.Л.,
Снісаренко І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011р. № 0101192301/11874,-
ВСТАНОВИВ:
21.04.2011р. Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»звернулося з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська та просить:
- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 08 квітня 2011 року № 0101192301/11874 з податку на додану вартість (3014010111) на суму: 159848,66 грн. –з основного платежу, 39962,17 грн. –із штрафних (фінансових) санкцій, всього – 199810,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 24.02.2011р. по 04.03.2011р. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»з питань правильності дотримання вимог податкового та валютного законодавства України з податку на прибуток та ПДВ по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Будтехнологія» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією було складено акт від 14.03.2011р., в якому відображено про порушення позивачем п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 159 848,66 грн., у тому числі: серпень 2010 року –17 590,03 грн., вересень 2010 року –142 258,63 грн.; ч.5 ст. 203, ч.1,2 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах ВАТ «ДЗМЗБК»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662,655 та 656 ЦК України. 08.04.2011р. на підставі вищенаведеного акту податковою інспекцією було прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 0101192301/11874 за яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму –159848,66 грн. –з основного платежу, 39962,17 грн. –із штрафних (фінансових) санкцій, всього –199810 грн. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням діючого законодавства України, є недійсним, нечинним та підлягає скасуванню посилаючись на те, що між позивачем та ТОВ «Будтехнологія» 03.05.2010р. був укладений договір № 03/05СТР на виконання ремонтних робіт, які були виконані останнім та прийняті позивачем, що підтверджується актами приймання-виконаних робіт, локальними кошторисами, довідками про вартість виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів та податковими накладними, які були складені ТОВ «Будтехнологія»та надані позивачу, позивачем на підставі податкових накладних здійснена оплата на користь ТОВ «Будтехнологія»за виконані роботи за цим договором, що підтверджується наданими суду копіями виписок банку та платіжними дорученнями про перерахунок коштів позивачем на користь ТОВ «Будтехнологія». Представник позивача зазначає, що позивачем не було допущено порушення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у відповідності до вимог п.7.5 ст. 7 згаданого Закону дата отримання (складання) відповідних податкових накладних позивачем від ТОВ «Будтехнологія»є датою виникнення права позивача на податковий кредит, оскільки надані ТОВ «Будтехнологія»послуги були отримані позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї безпосередньої господарської діяльності у звязку з чим позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства при визначенні податкового кредиту за серпень та вересень 2010 року. Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що діяльність ТОВ «Будтехнологія»має ознаки фіктивності, а тому правочин укладений між ним та позивачем є нікчемний, як такий, що здійснено без мети настання реальних наслідків не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Крім того, позивач у позові посилається і на п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9, а також вказує на те, що доказів того, що правочин укладений між позивачем та відповідачем 03.05.2010р. № 03/05 СТР порушує публічний порядок та доказів, які б свідчили про несплату ТОВ «Будтехнологія»до бюджету зобов’язань з податку на додану вартість не надано.
Представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні та у наданих суду письмових запереченнях проти позову заперечують, просять в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що податковою інспекцією було отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська акт від 24.01.2011р. № 72/232/32495881 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будтехнологія»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за серпень 2010 року, згідно якого надана інформація про те, що Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване 17.11.2010р. Постачальниками ТОВ «Будтехнологія»у серпні 2010 року були ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»у яких також анульовано свідоцтво платника ПДВ, які мають ознаки «податкової ями»відповідно до листа від 05.10.2010р. з ДПІ Печерського району м. Києва. У ході перевірки ТОВ «Будтехнологія»не було підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 01.08.2010р. по 01.09.2010р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Будтехнологія»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому останній вів свою діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. За викладеного, відповідач прийшов до висновку про те, що у зв’язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «Будтехнологія»відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, а ВАТ «ДЗМЗБК»є кінцевим споживачем робіт (послуг), придбаних у ТОВ «Будтехнологія» у зв’язку з чим правочин, який виконувався в серпні 2010 року позивачем з ТОВ «Будтехнологія не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представників відповідача, які беруть участь у судовому засіданні, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період з 24.02.2011р. по 04.03.2011р. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»з питань правильності дотримання вимог податкового та валютного законодавства України ТОВ «Будтехнологія»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.
За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт № 745/23/01374010 від 14.03.2011р., яким встановлено порушення позивачем: п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 159 848,66 грн., у тому числі: серпень 2010 року –17 590,03 грн., вересень 2010 року –142 258,63 грн.; ч.5 ст. 203, ч.1,2 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах ВАТ «ДЗМЗБК»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662,655 та 656 ЦК України (а.с.24-61).
Також в акті перевірки міститься посилання і на не надання та відсутність у ТОВ «Будтехнологія»жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності за період з 01.08.2010р. по 01.09.2010р. у зв’язку з чим зроблено висновок про те, що у ТОВ «Будтехнологія»відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами –постачальниками у розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість. Крім того, зазначено про те, що операції ТОВ «Будтехнологія» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв’язку з викладеним, податкова інспекція дійшла висновку про те, що посадові особи ТОВ «Будтехнологія»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу,оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, акт перевірки містить посилання на те, що у ході перевірки ТОВ «Будтехнологія»не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Будтехнологія»підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Будтехнологія»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже вказує на те, що правочини відповідно до пп.1,2 ст. 215,п.п5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. У зв’язку з наведеним, податкова інспекція у своєму акті прийшла до висновку про те, що і договір № 03/05 СТР від 03.05.2010р. на виконання ремонтних робіт, який був укладений між позивачем та ТОВ «Будтехнологія»відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п.1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю, оскільки відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість(а.с.55-58).
На підставі вищезазначеного акту перевірки, 08.04.2011р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0101192301/11874 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 159848,66 грн. та відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 39962, 17 грн.(а.с. 14).
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Виходячи з наведеної норми, до правовідносин, які виникли між сторонами в серпні 2010р., слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідачем проведено перевірку позивача у березні 2011р. та складено акт перевірки від 14.03.2011р. –до зазначених правовідносин слід застосовувати норми Податкового Кодексу України в частині повноважень відповідача.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб’єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
Податковим органом в акті перевірки від 14.03.2011р. зроблено висновок про те, що правочин № 03/05 СТР на виконання ремонтних робіт укладений між позивачем та ТОВ «Будтехнологія»має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такий правочин свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Отже, договори на виконання ремонтних робіт не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.
Акт перевірки від 14.03.2011р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ВАТ «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 14.03.2011р. про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судове рішення про визнання правочину недійсним (нікчемним), який укладено між позивачем та ТОВ «Будтехнологія», відсутнє. Не надано суду також і вироку відносно посадових осіб як ТОВ «Будтехнологія», так і посадових осіб позивача.
Як вбачається з наданих суду доказів, у серпні 2010р. ТОВ «Будтехнологія»виконало для позивача роботи по договору № 03/05 СТР від 03.05.2010р. щодо ремонту покрівель нерухомого майна, яке належить позивачеві та розташовано по вул. Молодогвардійській,2 в м.Дніпропетровську, що підтверджуються наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, які наявні в матеріалах справи, а саме: копією договору № 03/05 СТР від 03.05.2010р, який підписаний сторонами та скріплений печатками, договірною ціною, актами приймання виконаних робіт за серпень 2010р., Локальними кошторисами 2-1-1, дефектними актами, карткою рахунку 6852 по контрагенту ТОВ «Будтехнологія»за серпень 2010р., податковими накладними, складеними ТОВ «Будтехнологія»та виданими позивачу 31.08.2010р., які підписані сторонами договору та оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».(а.с.62-149).
Також, в матеріалах справи наявні копії банківських виписок та платіжних доручень за липень-вересень 2010р. про оплату позивачем виконаних робіт ТОВ «Будтехнологія»за зазначеним вище договором, які проведені банком. При цьому, платіжні доручення містять посилання на сплату позивачем сум за виконані роботи з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20% від суми, яка сплачувалася на користь ТОВ «Будтехнологія».
При цьому, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України. Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ньому дано оцінку господарської діяльності ТОВ «Е-Восток-Україна», ТОВ «Елфра Дисплей»у яких були встановлені правовідносини з ТОВ «Будтехнологія», однак, як встановлено в судового засіданні позивач не мав будь-яких договірних зобов’язань з вказаними підприємствами. Що стосується договірних відносин позивача з ТОВ «Будтехнологія», то зазначені взаємовідносини підтверджуються первинними вищезазначеними бухгалтерськими документами щодо виконання робіт за договором, оплатою проведеною позивачем за них на користь ТОВ «Будмонополія»та подальше їх використання у своїй господарській діяльності.
Також, слід зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного станом на серпень 2010року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного станом на серпень 2010р., ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.
Є безпідставними і посилання відповідача на те, що відносно ТОВ «Будтехнологія»було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 17.11.2010р., оскільки роботи ТОВ «Будтехнологія»для позивача за вищевказаним договором виконувалися у серпні 2010р., тобто станом на серпень 2010р. ТОВ «Будтехнологія»був зареєстрований як платник ПДВ та мав право складати та видавати податкові накладні. Зазначене не спростовано відповідачем у ході судового розгляду справи.
Також відповідачем безпідставно були застосовані до позивача штрафні санкції за порушення, яке нібито було вчинено позивачем у серпні 2010р.на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (а.с.14), оскільки норми Податкового кодексу України набрали законної сили з 01.01.2011р. та можуть бути застосовані до порушень, встановлених лише з 01.01.2011р.
Крім того, суд виходить із того, що відповідно до ч.5, ч. 7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність своїх висновків щодо нікчемності правочиніу, викладених в акті перевірки від 14.03.2011р. з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені.
Також, відповідачем не надано доказів вини позивача або умислу на порушення публічного порядку, відсутній і причинний зв'язок між винними діями позивача та заподіяними державі збитками, оскільки вина позивача може бути доведена лише у кримінальному порядку шляхом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Представники відповідача в судовому засіданні вказали на те, що не зверталися до правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Також, суду не надано і доказів того, що станом на серпень 2010р. ТОВ «Будтехнологія» не мало права на складання податкових накладних чи відносно нього було анульовано свідоцтво платника податку.
Отже, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Будтехнологія»на основі наявного договору, який не визнаний недійсним ( нікчемним) у встановленому законодавством порядку та на основі наявних первинних бухгалтерських документів, які досліджені судом та наявні у справі.
Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.
За викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо висновків, зазначених у акті перевірки від 14.03.2011р. щодо нікчемності правочинів є неправомірними та такими, що прийняті за межами наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.
При цьому, слід зазначити, що адміністративний суд також не може встановлювати недійсність або нікчемність правочинів, оскільки розгляд спорів щодо визнання договорів недійсними (нікчемними) не віднесені до юрисдикції адміністративних судів у відповідності до вимог ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Виходячи з того, що позивач просить визнати нечинним оспорюване податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011р., суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимог та визнати нечинним і скасувати оспорюване податкове рішення-повідомлення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № ПН495 від 21.04.2011р. (а.с.3), а відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Отже, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94,122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій» до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011р. № 0101192301/11874– задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 08 квітня 2011р. № 0101192301/11874, яким Відкритому акціонерному товариству «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість по основному платежу – 159848,66 грн., по штрафних (фінансових) санкціях – 39962,17 грн., а всього – 199810,83 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій» (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська,2, код ЄДРПОУ 01374010) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 10.06.2011р.
Суддя
С.О. Конєва