ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 р.  Справа № 2а/0470/4135/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.  

при секретарі судового засідання      Троценко О.О.

за участю представників сторін:

Від позивача:        Рябчун О.В.

Від відповідача:    Якобчук О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2011р. Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області  звернулося з адміністративним позовом до  Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради та просить:

- скасувати рішення від 17.12.2010р. Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про відмову в державній реєстрації.

- зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради провести державну реєстрацію права державної власності в особі Верховної Ради України на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 64Д, яке складається з :

- «АЯ-1»- будівля майстерні загальною площею 50,2кв.м. (за внутрішніми обмірами);

- «№ 38»- будівля сторожки площею 22,4 кв.м.;

- «№ 39»- навіс площею 438,6 кв.м.;

- «№ 40»- навіс площею 398,4 кв.м.;

- «№ 41»- навіс площею 35,7 кв.м.;

- «№ 45»- огорожа довжиною 112,5 погонних метрів;

- «№ 55»- ворота площею 5,4 кв.м.;

- «№ 65»- навіс площею 7,2 кв.м.;

- «№ 66»- ворота площею 6,3 кв.м.

Свої позовні вимоги  позивач обґрунтовує тим, що за державою в особі Верховної Ради України визнано право власності на вищенаведене нерухоме майно на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2010р. у справі № ПР7/190(П25/301-08)-09. Після звернення до відповідача за проведенням реєстрації права власності за рішенням суду відповідач   своїм рішенням від 17.12.2010р. відмовив  позивачеві у реєстрації права власності  посилаючись на необхідність введення нерухомого майна в експлуатацію та  на п.3.5, п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5. Позивач зазначає, що зазначена відмова в реєстрації права власності здійснена відповідачем  з порушенням  ч. 4 ст. 124  Конституції України, вимог   ст.ст. 16,19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши  докази  у  сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу виникнення здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно, до яких чинним законодавством, зокрема, віднесено право власності на об’єкти нерухомого майна, врегульовані нормами Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року № 157/6465(з наступними змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2010р. у справі № ПР7/190(Пр25/301-08)-09  визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 64-д (колишня адреса –вул. Білостоцького,98), - автостоянку  та будівлю майстерні, які складається з:

- «АЯ-1»- будівля майстерні загальною площею 50,2кв.м. (за внутрішніми обмірами);

- «№ 38»- будівля сторожки площею 22,4 кв.м.;

- «№ 39»- навіс площею 438,6 кв.м.;

- «№ 40»- навіс площею 398,4 кв.м.;

- «№ 41»- навіс площею 35,7 кв.м.;

- «№ 45»- огорожа довжиною 112,5 погонних метрів;

- «№ 55»- ворота площею 5,4 кв.м.;

- «№ 65»- навіс площею 7,2 кв.м.;

- «№ 66»- ворота площею 6,3 кв.м.(а.с.12-15).

Зазначене рішення  суду набрало законної сили станом на  31.05.2010 року, що  підтверджується  копією довідки  від 31.05.2010р. виданою господарським судом Дніпропетровської області та яка наявна в матеріалах справи (а.с.28).

Згідно підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону України  «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходяться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до  пункту 5 Прикінцевих положень зазначеного вище  Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

З метою реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно, позивач 02.11.2010р. звернувся до відповідача з  відповідною заявою щодо реєстрації права власності на  вказане вище нерухоме майно  на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2010р. у справі № ПР7/190(Пр25/301-08)-09.

17.12.2010 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 64Д посилаючись на  п. 3.5, п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002 року № 157/6465(із змінами та доповненнями), якими передбачено необхідність введення об’єкту нерухомого майна в експлуатацію (а.с.16-17).

Однак, з висновками відповідача, викладеними в оспорюваному рішенні, погодитися не можна, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також передбачає, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду.

У ч. 1  ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»наведений вичерпний  перелік підстав  для відмови  у  проведенні державної реєстрації права, до якого наведені відповідачем підстави не віднесені.

За ч. 3 статті 24 цього ж  Закону, відмова у державній реєстрації прав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Тобто, виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те,  що  дії відповідача щодо  прийняття рішення від 17.12.2010р. про відмову позивачеві у реєстрації права власності  є неправомірними, безпідставними та необґрунтованими, а тому зазначене рішення підлягає скасуванню.

Посилання відповідача в оспорюваному рішенні на необхідність введення нерухомого майна в експлуатацію відповідно до  п.1.6 Тимчасового положення є безпідставними, оскільки згідно  пункту 10 додатку 2 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно до Тимчасового положення, рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом для  здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2010р. у справі № ПР7/190(ПР25/301-08)-09  визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України  на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Маршала Малиновського,64-д, тобто це питання вирішено судом.

При цьому, як видно зі змісту зазначеного рішення, господарським судом досліджувалося  і питання щодо введення в експлуатацію спірного майна  та зазначено про те, що  за даними  бухгалтерського обліку спірна будівля була введена в експлуатацію у лютому 1994 року, збільшення її балансової вартості у зв’язку з перебудовою, реконструкцією, тощо не відбулося. Збільшення балансової вартості спірних об’єктів відповідно до довідки відповідача мало місце тільки за рахунок індексації та виконання ремонту на суму 521 грн. (ремонт стоянки для автомашин, а не будівлі майстерні) та у травні 1997 року. Зміни балансової вартості спірних об’єктів з травня 1997 року не було. За викладеного суд суд не вбачає підстав для висновку, що будівлі майстерні літ. АЯ-1 площею 50,2 кв.м. побудована самочинно та у 2008 році, а станом на 2006 рік була об’єктом незавершеного будівництва(а.с.15).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до пункту 9 частини 2 ст. 129 Конституції України  серед основних засад судочинства  визначено, зокрема,  обов’язковість  рішення суду.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

За частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Таким чином,  суд дійшов висновку, що під час здійснення реєстрації права власності на підставі рішення суду надання будь-яких інших додаткових документів не передбачено.

Також,  судом приймається до уваги і лист Міністерства юстиції України   від 19.10.2007р. № 19-39-827 у якому  роз’яснено, що у разі, якщо право власності на новостворене нерухоме майно виникає у загальному порядку, документом, що підтверджує це право є –свідоцтво про право власності, а у разі визнання (у визначених випадках) права власності на це майно судом, єдиним можливим документом, що підтверджує виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є рішення суду. Саме таке рішення суду подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому, документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагається.

Згідно пункту 3.8 Тимчасового положення та роз’яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-32/30 «Щодо надання роз’яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна», передбачено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності.

Отже, відмовляючи у реєстрації права власності державний реєстратор фактично провів  правовий аналіз законності та обґрунтованості рішення суду, що не відноситься до компетенції державного реєстратора.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження відповідача щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду, тощо.

Таким чином, рішенням  господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2010р.  у справі №ПР7/190(ПР25/301-08)-09  визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 64-д (колишня адреса –вул. Білостоцького,98), - автостоянку  та будівлю майстерні, які складається з:

- «АЯ-1»- будівля майстерні загальною площею 50,2кв.м. (за внутрішніми обмірами);

- «№ 38»- будівля сторожки площею 22,4 кв.м.;

- «№ 39»- навіс площею 438,6 кв.м.;

- «№ 40»- навіс площею 398,4 кв.м.;

- «№ 41»- навіс площею 35,7 кв.м.;

- «№ 45»- огорожа довжиною 112,5 погонних метрів;

- «№ 55»- ворота площею 5,4 кв.м.;

- «№ 65»- навіс площею 7,2 кв.м.;

- «№ 66»- ворота площею 6,3 кв.м., яке набрало законної сили  станом 31.05.2010р., а отже підлягає виконанню відповідно до вимог Конституції України та наведених вище приписів Законів України.

Частина 1 статті 71 КАС України  встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а  ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи не довів правомірності та обґрунтованості прийняття свого рішення про відмову  позивачеві у державній реєстрації права власності на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 11 КАУ України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За викладеного, суд дійшов висновку, що для повного захисту прав і інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та,  скасовуючи рішення відповідача від 17.12.2010р. про відмову у державній реєстрації та зобов’язуючи здійснити таку реєстрацію права власності, слід також зазначити про  необхідність проведення державної реєстрації на вищевказане нерухоме майна саме на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2010р. у справі №ПР7/190/(ПР25/301-08)-09.

Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів  владних повноважень.

За таких обставин, звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, що полягають у відмові відповідача виконати покладені на нього державою повноваження, а саме: зареєструвати нерухоме майно за власником на підставі правовстановлюючого документі –рішення суду, є правомірним.

 Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення  від 17.12.2010р. Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про відмову в державній реєстрації.

Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради провести державну реєстрацію права державної власності в особі Верховної Ради України на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 64Д, яке складається з :

- «АЯ-1» - будівля майстерні загальною площею 50,2кв.м. (за внутрішніми обмірами);

- «№ 38» - будівля сторожки площею 22,4 кв.м.;

- «№ 39» - навіс площею 438,6 кв.м.;

- «№ 40» - навіс площею 398,4 кв.м.;

- «№ 41» - навіс площею 35,7 кв.м.;

- «№ 45» - огорожа довжиною 112,5 погонних метрів;

- «№ 55» - ворота площею 5,4 кв.м.;

- «№ 65» - навіс площею 7,2 кв.м.;

- «№ 66» - ворота площею 6,3 кв.м.

на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2010р. у справі №ПР7/190/(ПР25/301-08)-09.  

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений   08.06.2011р.

Суддя                       

С.О. Конєва