ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/3958/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від позивача:Грабовський В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма «Сантехпром»до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
05.04.2011р.Приватне підприємство фірма «Сантехпром»звернулося з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та просить:
- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.03.2011р. №0000232342 про нарахування позивачу 3976 грн. податку на прибуток підприємств та 994 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.03.2011р. №0000242342 про нарахування позивачу 3180 грн. податку на додану вартість та 795 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 21.02.2011р. по 25.02.2011р. Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства фірма «Сантехпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Будмонополія»у серпні 2010р. За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст. 203 ЦК України); п.3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2010р. на 3180 грн.; п.3.1 ст. 3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2010р. –3976 грн. Позивач вказує на те, що в акті невиїзної документальної перевірки № 168-23/2-30815780 від 04.03.2011р. помилково вказано на порушення ПП фірма «Сантехпром»вимог ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, оскільки висновки є незаконними та не відповідають дійсності, зроблені без дослідження первинних документів, які свідчать про виникнення у ПП фірма «Сантехпром»податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також права на податковий кредит у період, що перевірявся. Також позивач вказує, що на момент вчинення правочинів ТОВ «Будмонополія», і ПП фірма «Сантехпром»мали необхідний обсяг правоздатності, що у свою чергу дає право позивачу у взаємовідносинах з вказаним контрагентом, як відносити до складу валових витрат виробництва суми вартості придбаного товару, так і включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені постачальнику –платнику ПДВ у складі вартості товару. Таким чином на думку представника позивача, наведене спростовує викладений в акті перевірки висновок про те, що взаємовідносини ПП фірма «Сантехпром»з ТОВ «Будмонополія»не були направлені на реальне настання правових наслідків. Крім того, позивач надав суду додаткову заяву щодо обґрунтування позовних вимог, в якій перерахував накладні та платіжні доручення, які додані до позову на підставі яких здійснювалася поставка товару позивачеві від ТОВ «Будмонополія»та їх оплата, а також надав акти списання на підтвердження того, що придбаний товар у ТОВ «Будмонополія»був використаний позивачем у своїй господарській діяльності при наступному наданні послуг своїм контрагентам згідно наведеної інформаційної таблиці, яка наявна у справі.
Представник позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача, які були присутні у судовому засіданні 13.05.2011р. проти позову заперечують, у письмових запереченнях на позов просять в їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що дії податкової інспекції є законними, оскільки 01.02.2011р. Західно-Донбаською ОДПІ вручено платнику податків ПП фірма «Сантехпром»повідомлення про ризик безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ у серпні 2010р. по операціям з ТОВ «Будмонополія», що, у свою чергу, мало взаємовідносини з ТОВ «Е-Восток Україна»та «Елфра Дисплей». На запити Західно-Донбаської ОДПІ до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, ДПІ у Печерському районі м. Києва про надання інформації щодо проведених перевірок на вказаних підприємствах встановлено, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна»- ТОВ «Будмонополія»та ТОВ «Елфра Дисплей»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки станом на серпень 2010р. ТОВ «Е-Восток-Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей» не були зареєстровані платниками ПДВ та не мали права виписки податкових накладних, оскільки 05.05.2010р. відносно зазначених підприємств реєстрацію платника ПДВ було анульовано. Таким чином, у зв’язку з не підтвердженням податкового кредиту в серпні 2010р. з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «Будмонополія»відсутні об’єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям; формування податкового кредиту Приватним підприємством фірма «Сантехпром»з ПДВ за серпень 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «Будмонополія»здійснено з порушенням діючого законодавства. Правочини, нібито укладені між ПП фірма «Сантехпром»та ТОВ «Будмонополія»не спричинили реального настання юридичних наслідків. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у перевіряємий період, що свідчить про те, що правочини між ПП фірма «Сантехпром»та ТОВ «Будмонополія»здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. Тобто, на думку відповідача, у ПП фірма «Сантехпром»відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами постачальниками у розумінні ст. 185 ПК України та у відповідності до ст. 138 ПК України у ПП фірма «Сантехпром»відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками, оскільки відсутні акти приймання-передачі товару, довіреності, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Таким чином, відповідач вважає, що ПП фірма «Сантехпром»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов’язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.
У судовому засіданні за клопотанням представників відповідачів оголошувалася перерва до 27.05.2011р. для надання вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Будмонополія».
У судове засідання 27.05.2011р. представники відповідача не з’явилися, однак надали клопотання про розгляд справи за відсутності представників податкової інспекції у зв’язку з обмеженням у фінансуванні відряджень, при цьому, вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Будмонополія»суду не надано.
Враховуючи те, що представники були присутні в судовому засіданні 13.05.2011р. та висловили свою позицію щодо заявлених позовних вимог, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідача за наявними у справі доказами з урахуванням наданих відповідачем заперечень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представників відповідача, які брали участь у судовому засіданні 13.05.2011р., з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період з 21.02.2011р. по 25.02.2011р. Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ Приватного підприємства «Сантехпром»з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Будмонополія»за серпень 2010р.
За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт № 168-23/2-30815780 від 04.03.2011р., яким встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст. 203 ЦК України; п.3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2010р. на 3180 грн.; п.3.1 ст. 3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2010р. –3976 грн. (а.с.14-26)
Також в акті перевірки міститься посилання і на відсутність поставок товарів та укладення угод між ПП фірма «Сантехпром»та ТОВ «Будмонополія»з метою настання реальних наслідків, у зв’язку з чим податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про те, що відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними –в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. В зв’язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. В даному випадку, відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов’язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер (а.с.14-26).
На підставі вищезазначеного акту перевірки, 28.03.2011р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 28.03.2011р.№ 0000232342, від 28.03.2011р. № 0000242342 про донарахування податку на додану вартість в сумі 3180 грн., штрафних санкцій в сумі 795 грн. згідно з п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України; про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3976 грн., штрафних санкцій в сумі 994 грн. згідно з п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (а.с. 27, 28).
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Виходячи з наведеної норми, до правовідносин, які виникли між сторонами в серпні 2010р., слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «Будмонополія»у лютому 2011р. та складено акт перевірки від 04.03.2011р. –до зазначених правовідносин слід застосовувати норми Податкового Кодексу України.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб’єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
Податковим органом в акті перевірки від 04.03.2011р. зроблено висновок про те, що правочини поставки, укладені ПП фірма «Сантехпром»з ТОВ «Будмонополія», мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, такий правочин свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, тобто, такі правочини носять фіктивний характер.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Отже, договори поставки не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.
Акт перевірки від 04.03.2011р. не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ПП фірми «Сантехпром»на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 04.03.2011р. про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених між позивачем та ТОВ «Будмонополія», відсутні. Не надано суду також і вироку відносно посадових осіб як ТОВ «Будмонополія», так і посадових осіб позивача.
Як вбачається з наданих суду доказів, у серпні 2010р. позивач придбав у ТОВ «Будмонополія»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 19082 грн. 20 коп., у т.ч. ПДВ 3180,37 грн. на підставі виставленого ТОВ «Будмонополія»рахунку № 0406111 від 04.04.2010р., що підтверджується копіями накладних № 0208111 від 02.08.2010р. на суму 13585,20 грн., № 0908111 від 09.08.2010р. на суму 5496,00 грн., податкових накладних, а також копіями платіжних доручень № 149 від 27.08.2010р. на суму 13617 грн., № 161 від 13.09.2010р. на суму 5465,20 грн., № 164 від 21.09.2010р. на суму 565 грн., які були перераховані позивачем в рахунок оплати по вказаних накладних на користь ТОВ «Будмонополія»(а.с.36-40).
Наявні в матеріалах справи договори на сервісне обслуговування № 100 від 18.08.2010р., № 9 від 11.01.2010р., № 04-10-У від 04.01.2010р., № 10-22/508-У від 29.01.2010р., договір оренди приміщення під склад від 31.12.2007р., які були укладені між позивачем та ЗАТ «Павлоградрембуд», Богуславською сільською радою, ТОВ «Фабрика будівельних суміші «Будмайстер», ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічний завод», ТОВ «Павлоградвугілля», копії актів приймання виконаних робіт свідчать про використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності, що підтверджується також і актами списання за серпень 2010р. цих матеріалів згідно інформаційної таблиці (а.с.29-32, 43-77, 90-119).
При цьому, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України. Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ньому дано оцінку господарської діяльності ТОВ «Е-Восток-Україна», ТОВ «Елфра Дисплей», однак, як встановлено в судового засіданні позивач не мав будь-яких договірних зобов’язань з вказаними підприємствами. Що стосується договірних відносин з ТОВ «Будмонополія», то зазначені взаємовідносини позивачем внесені до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010р. та зазначена операція з придбання ТМЦ від ТОВ «Будмонополія»включена до складу валових витрат в декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010р. і вказані правовідносини підтверджуються первинними бухгалтерськими документами щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, оплатою проведеною позивачем за них на користь ТОВ «Будмонополія»та подальше їх використання у своїй господарській діяльності.
Також, слід зазначити, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного станом на серпень 2010року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного станом на серпень 2010р., ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.
Також відповідачем безпідставно були застосовані до позивача штрафні санкції за порушення, яке нібито було вчинено позивачем у серпні 2010р.на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (а.с.27,28), оскільки норми Податкового кодексу України набрали законної сили з 01.01.2011р. та можуть бути застосовані до порушень, встановлених лише з 01.01.2011р., а до порушення позивача вчиненого в серпні 2010р. податковою інспекцією повинні були бути застосовані штрафні санкції, встановлені Законом України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, суд виходить із того, що відповідно до ч.5, ч. 7 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки від 04.03.2011р. з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені.
Також, відповідачем не надано доказів вини позивача або умислу на порушення публічного порядку, відсутній і причинний зв'язок між винними діями позивача та заподіяними державі збитками, оскільки вина позивача може бути доведена лише у кримінальному порядку шляхом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Представники відповідача в судовому засіданні вказали на те, що не зверталися до правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Також, суду не надано і доказів того, що станом на серпень 2010р. ТОВ «Будмонополія»не мало права на складання податкових накладних чи відносно нього було анульовано свідоцтво платника податку.
Отже, позивачем правомірно було внесено до податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Будмонополія»на основі наявних договорів, які не визнані недійсними ( нікчемними) у встановленому законодавством порядку та на основі наявних первинних бухгалтерських документів, які досліджені судом та наявні у справі.
Судом не може бути покладена в основу даного рішення як докази наявності винних дій позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Будмонополія»постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2011р. у справі № 2а-15442/10/0470 за позовом ТОВ «Спецтехнологія»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення за яким в позові відмовлено та зазначеним судовим рішенням встановлено, що ТОВ «Е-Восток-Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей»мають ознаки «податкової ями», не були зареєстровані платниками ПДВ, а тому не мали права виписки податкових накладних, на яку посилаються представники відповідача, оскільки між позивачем та ТОВ «Е-Восток-Україна і ТОВ «Елфра Дисплей»не існувало ніяких правовідносин, що встановлено судом у ході судового розгляду справи та не спростовано представниками відповідача.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.
Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо висновків, зазначених у акті перевірки від 04.03.2011р. щодо нікчемності правочинів є неправомірними та такими, що прийняті за межами наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.
При цьому, слід зазначити, що адміністративний суд також не може встановлювати недійсність або нікчемність правочинів, оскільки розгляд спорів щодо визнання договорів недійсними (нікчемними) не віднесені до юрисдикції адміністративних судів у відповідності до вимог ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з того, що дії відповідача щодо висновків, зазначених в акті від 04.03.2011р. є неправомірними, то позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача від 28.03.2011р. №0000232342 про донарахування позивачу 3976 грн. податку на прибуток підприємств та 994 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 28.03.2011р. №0000242342 про донарахування позивачу 3180 грн. податку на додану вартість та 795 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не у межах наданих йому повноважень, не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № К33/5/25 від 05.04.2011р. (а.с. 2), а відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Отже, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12,71,86, 94,122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства фірма «Сантехпром» до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень – задовольнити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 28.03.2011р. №0000232342 про нарахування позивачу 3976 грн. податку на прибуток підприємств та 994 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 28.03.2011р. №0000242342 про нарахування позивачу 3180 грн. податку на додану вартість та 795 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми «Сантехпром» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 01.06.2011р.
Суддя
С.О. Конєва