ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/539/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
Суддів: Мультян Марини Бондівни
Свентуха Віталія Михайловича
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи:
за позовом: ОСОБА_2
до: Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: управління Пенсійного фонду у Шаргородському районі
про: визнання протиправними та незаконними дій
ВСТАНОВИВ :
9 лютого 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправними та незаконними дій.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що він працював на посаді професійного судді в Шаргородському районному суді Вінницької області з 2002 року по 20.12.2010 року і в бухгалтерії територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області отримував заробітну плату та щомісячне довічне грошове утримання судді. Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010р. №2766 його було звільнено у відставку.
Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області №4/1030 від 22.12.2010р. про заробітну плату ОСОБА_2, яка видана для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за листопад 2010 року , вбачається, що заробітна плата, яка вираховувалась при призначенні довічного грошового утримання йому, як судді у відставці, скаладає 4970,00 грн.
Дану довідку та проведені в ній розрахунки позивач вважає не вірними та незаконними, оскільки сума вказана в ній визначалась на підставі мінімальної заробітної плати в розмірі 332,00 грн., в той час як з 01 жовтня 2010 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати 907,00 грн., а 1 грудня 2010 року – 922,00 грн.
За вказаних обставин, позивач просить визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України та територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області щодо видачі йому довідки №4/1030 від 22.12.2010р. та зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області видати йому довідку для пред`явлення в управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі з урахуванням збільшення розміру мінімальної заробітної плати.
Позивач в судове засідання не з`явився, 23 травня 2011 року від нього до суду надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні.
Представник Державної судової адміністрації України та територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області в судове засідання не з`явився. У свої письмових запереченнях, які надійшли до суду 10.03.2011р., представник відповідачів позов не визнала та просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою позицію обґрунтовувала тим, що під час підготовки та видачі довідок про розмір заробітної плати ТУ ДСА у Вінницькій області керується постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.10.08 р. №19-11, якою затверджено форми довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”. За положеннями зазначеної Постанови довідки видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату.
Ухвалою суду від 14 лютого 2011 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – управління Пенсійного фонду у Шаргородському районі.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, 16.05.2011 року до суду надійшла заява №3194/06-41/09 від 13.05.2011 року про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на вищевикладене, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, прийшов до висновку провести розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 2002 року по 21 грудня 2010 року працював на посаді судді Шаргородського районного суду Вінницької області.
Постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2011 року №2766-VI ОСОБА_2 звільнений з посади судді Шаргородського районного суду Вінницької області у зв'язку з виходом у відставку, згідно п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України.
22.12.2010 року територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Вінницькій області видано довідку №4/1030 про заробітну плату ОСОБА_2 для обчислення йому щомісячного грошового утримання судді у відставці за листопад 2010 року.
З даної довідки слідує, що заробітна плата, яка вираховувалась при призначенні довічного грошового утримання позивачу, як судді у відставці, складає 4970,00 грн.
Позивач вважає дану довідку та приведені в ній розрахунки не вірними, оскільки сума вказані в ній визначалась на підставі мінімальної заробітної плати в розмірі 332,00 грн., в той час як з 01 жовтня 2010 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати 907,00 грн.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
Статтею 13 Закону України “Про оплату праці" визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу" пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статті 37-1 вищезгаданого Закону, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Такий перерахунок здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Так, статтею 33 даного Закону закріплено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Вона нараховується та виплачується згідно вимог статті 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до пункту 1 якої, однією зі стадій виконання Державного бюджету України за видатками визнається встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису.
В свою чергу, згідно з пунктом 2 даної статті, бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів розпорядники коштів Державного бюджету України, одержують відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Тобто, фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії, надбавки та інші види заохочень здійснюються лише в межах фонду заробітної плати за кодом економічної класифікації КЕКВ 1111, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Так, згідно положень статті 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
В статті 21 цього ж Закону йдеться про персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та встановлені вимоги до персональної облікової картки застрахованої особи, згідно якої відбувається нарахування пенсії. При цьому, остання повинна містити, зокрема, такі відомості як сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.
На підставі викладеного, кошти, з яких не сплачені страхові внески не можуть бути включені в довідку про заробіток для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
При вирішені даного спору суд також керується положеннями частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи позивача, а встановлені у справі обставини підтверджують обґрунтованість позиції відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Поліщук Ірина Миколаївна
Судді Мультян Марина Бондівна
Свентух Віталій Михайлович