ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/2069/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Щербацькій Ользі Сергіївні
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача : Стратович С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі
про: скасування рішення від 21.04.2011 року №128
ВСТАНОВИВ :
4 травня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до управління Пенсійного фонду у Вінницькому районі про скасування рішення від 21.04.2011 року № 128 про затосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов`язкове пенсійне страхування у строки, визначені законодавством.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням чинного законодавства, оскільки, статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на підставі яких воно прийняте, втратили чинність.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю та додатково зазначив, що звіт щодо суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне страхування за 2010 рік подано ним з пропущенням строків в зв`язку з несвоєчасним прийняттям його відповідачем.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення № 1611/06-30/09 від 19.05.2011 року (а.с. 11-12), в яких вказав, що УПФ України у Вінницькій районі, приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій, діяло згідно із нормами чинного законодавства, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволені.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований в управління ПФУ у Вінницькому районі та є платником страхових внесків на обов`язкове державне пенсійне страхування.
21 квітня 2011 року позивачем, з порушенням строків визначених законом, до управління ПФУ у Вінницькому районі подано звіт щодо нарахування внесків на загальнообов`язкове державне страхування за 2010 рік, сума яких, за звітний період, складає 2196,00 грн. По даному факту відповідачем складено акт № 17 (а.с. 6).
Рішення управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі № 128 від 21.04.2011 року (а.с 5), за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов`язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, до СПД ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 219,60 грн.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009р. № 26-1.
Так, відповідно до п.п. 2.2. п. 2 вказаного Порядку, ФО-СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом.
Пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період.
Частину 9 статті 106 Закону № 1058 виключено на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», однак в п. 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків з діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
За вказаних обставин, посилання позивача на втрату чинності ст. 17 та ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в обгрунтування скасування рішення, є безпідставними.
Що стосується посилань позивача на несвоєчасне прийняття звіту управлінням ПФУ у Вінницькому районі, що призвело до пропущення ним строків його подання, то на підтвердження даних обставин позивачем не надано жодного доказу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі № 128 від 21.04.2011р. є правомірним та таким, що відповідає вимогам закону, позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов’язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України, а тому підстав для задоволення позову в суду не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна