ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" травня 2011 р. Справа № 35/374
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівБарицької Т.Л.,
Губенко Н.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 р. (головуючий суддя: Нєсвєтова Н.М., судді: Кондес Л.О., Майданевич А.Г.)
у справі№ 35/374 Господарського суду міста Києва
за позовомДочірнього підприємства "Продмережа"
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_2
простягнення заборгованості,
за участю представників
позивачаСнєгін О.М.;
відповідачаОСОБА_2;
скаржникане з'явились;
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р. у справі № 35/374 (суддя Літвінова М.Є.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 р. (головуючий суддя: Нєсвєтова Н.М., судді: Кондес Л.О., Майданевич А.Г.), затверджено мирову угоду, укладену між ДП „Продмережа" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 У зв'язку із затвердженням мирової угоди припинено провадження у справі № 35/374 на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У липні 2010 року Дочірнє підприємство "Продмережа" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості, що виникла у зв'язку з порушенням умов Договору суборенди нежитлових приміщень № 06/01-СО від 01.06.2007 р. в розмірі 293.301,52 грн., з яких 253.705,90 грн. - основного боргу, 20.116,81 грн. - пені, 2.943,91 - 3% річних, 16.534,90 грн. - інфляційних втрат та стягнення судових витрат.
В судовому засіданні 01.09.2009 р. представник позивача надав місцевому суду спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди, документи для огляду суду і до матеріалів справи. Представник позивача підтримав заяву про затвердження мирової угоди та просив суд задовольнити останню та затвердити мирову угоду.
Задовольняючи заяву сторін про затвердження мирової угоди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Дочірнє підприємство "Продмережа" (далі - Позивач) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - Відповідач), обговоривши предмет позову Позивача до Відповідача (щодо стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних послуг, штрафних санкцій), який виник під час дії Договору суборенди № 67 від 10 серпня 2007 року частини нежилого приміщення загальною площею 105,00 м. кв. по АДРЕСА_1), який знаходиться на розгляді в Господарському суді м. Києва (справа № 35/374), дійшли згоди про можливість закінчення розгляду цього спору миром та укласти Мирову угоду, згідно з якою Відповідач відшкодовує позивачу заборгованість шляхом передачі не пізніше 01 вересня 2010 року у власність Позивачу усіх відокремлених поліпшень, обладнання та всіх матеріально технічних цінностей, які знаходяться в орендованій за Договором суборенди № 67 від 10 серпня 2007 року частині нежилого приміщення (об'єкт суборенди) за адресою: АДРЕСА_1, перелік яких наведено в додатку № 1 до цієї Мирової угоди.
За висновком апеляційного суду, суд першої інстанції вірно встановив, що умови укладеної сторонами мирової угоди стосуються прав та обов'язків сторін та не суперечать чинному законодавству і підлягають затвердженню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмовій заяві, що долучаються до справи. Ця заява підписуються обома сторонами.
До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
В ході апеляційного провадження скаржником до матеріалів справи було надано договір оренди обладнання № 0211 від 02.11.2009 р., згідно з яким орендодавець –Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 надав в оренду орендарю –ТОВ "Ресторанна справа" в строкове платне користування майно, що знаходиться АДРЕСА_1, а також рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. у справі 51/229, яким розірвано договір оренди обладнання № 0211 від 02.11.2009 р. та зобов'язано ТОВ "Ресторанна справа" повернути Фізичній особі - підприємецю ОСОБА_1 майно згідно з переліком.
За словами скаржника, вказаний перелік збігається з переліком, наведеним в додатку № 1 до цієї Мирової угоди, на що є посилання і в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 7, 9 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про припинення провадження у справі, про затвердження мирової угоди.
В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що вищевказане майно, з приводу якого місцевим судом прийнято рішення, належить Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, котрий не брав участь у справі, а місцевий господарський суд вирішив питання про його права та обов'язки.
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р. у справі № 35/374 суд апеляційної інстанції прийняв до провадження ухвалою від 27.01.2011 р. та призначив її розгляд на 23.03.2011 р., чим порушив строки розгляду апеляційної скарги, встановленні ч. 2 ст. 102 ГПК України, згідно з якою апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
При цьому в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції належної оцінки договору оренди обладнання № 0211 від 02.11.2009 р. та рішенню Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. у справі 51/229 не надав, не навів доводи, за якими він відхилив подані скаржником в обгрунтування апеляційної скарги докази.
Оскільки вказані докази подані особою, яка не брала участі у справі в ході її розгляду місцевим судом, оцінку таким доказам має надати саме суд апеляційної інстанції, до якого вони подані.
Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 р. N 02-5/422, "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має грунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу, в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не розглянув в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та не з'ясував чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, зокрема, скаржник, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, зокрема щодо встановлення власника майна, перелік якого наведено в додатку № 1 до вищевказаної Мирової угоди.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що порушення апеляційним судом норм процесуального права, встановлених ч. 1 ст. 43, ч. 2 ст. 102 ГПК України, допущені тільки цим судом, унеможливили повне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанці.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно належним чином оцінити докази, зокрема, договір судборнеди № 67 від 10.08.2010 р., укладений між позивачем та відповідачем (в т. ч. його предмет), договір оренди обладнання № 0211 від 02.11.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 р. у справі 51/229, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з'ясувати, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, зокрема скаржник, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, зокрема щодо встановлення власника майна, перелік якого наведено в додатку № 1 до Мирової угоди, його конкретного місцезнаходження, в т.ч., з урахуванням обгрунтувань апеляційної скарги, щодо законності набуття Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 вказаного майна; співвідношення (тотожності) майна, наведеного в переліку № 1 Мирової угоди, з майном, переліченим скаржником.
На підставі встановлення та оцінки відповідних обставин апеляційна інстанція і повинна визначитися щодо правомірності затвердження судом першої інстанції мирової угоди про погашення заборгованості за рахунок майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Окремо колегія суддів відзначає, що в касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про залучення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на
предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом,
подавши позов до однієї або двох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 дій, передбачених ст. 26 ГПК України, не вчиняв, а тому колегія суддів прийшла до висновку про те, що клопотання скаржника на стадії касаційного провадження задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 р. у справі №35/374 скасувати.
Справу № 35/374 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Головуючий суддяО.О. Євсіков
суддіТ.Т. Барицька
Н.М. Губенко