Справа № 2-а-2374/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2009 року м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: Головуючого - Ключковича В.Ю. За участі секретаря Казимірської Н.В., позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Виноградів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення при Виноградівській РДА, про визнання дій неправомірними і виплати державної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 3вернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення при Виноградівській РДА, про визнання дій неправомірними і виплати державної допомоги.

Позов мотивує тим, що вона є матір’ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 18.02.2009 року вона звернулася в Управління ПСЗН Виноградівської РДА із заявою про перерахунок нарахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до рівня прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років та виплати в подальшому допомоги у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для дітей віком до шести років. Дані виплати гарантовані їй державою на підставі норм закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». На підставі норм закону про бюджет на 2007 рік та про бюджет на 2008 рік норму про такий розмір виплат було призупинено. Відповідач не зробив перерахунок за поданою заявою і повідомив позивачку, що допомога згідно зі зміненими нормами вказаного закону вираховується за формулою, але не менше як 130 грн. Позивачка посилається на норми Конституції України, за якими зміст і об’єм прав людини при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не може бути звужений. А законами про державний бюджет на 2007 та 2008 роки її права на отримання допомоги звужено. Таким чином вважає, що незадоволення її заяви є протиправним. Просить визнати неправомірними дії відповідача відносно незадоволення її заяви щодо виплати допомоги по догляду за дитиною в розмірі не менше прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років.

Відповідач в письмовому запереченні на позовну заяву ОСОБА_1 П вимоги позову не визнає повністю, вважає такі безпідставними, оскільки у своїх діях відповідач керується чинним законодавством і в силу конституційних норм зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Розмір допомоги, яку отримує позивачка, визначається відповідним законодавством про бюджет на 2007 та 2008 роки та на вказані цілі передбачений відповідний обсяг видатків. Відповідач діє на підставі Положення, затвердженого Постановою КМУ, згідно якого, зокрема, організовує виконання актів законодавства. Тому просить повністю відмовити у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 П у спростування доводів заперечення подала суду письмове пояснення, в якому додатково обгрунтовує заявлені вимоги. Зазначає, зокрема, що норми закону про бюджет на 2007 рік, якими призупинено дію ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», якою розмір допомоги по догляду встановлювався не менше за прожитковий мінімум для дітей віком до шести років - було визнано неконституційними за ОСОБА_4 КСУ від 09.07.2007 року. Розмір допомоги по догляду, як і інших видів соцдопомог, не може визначатися законодавством про бюджет на відповідний рік, оскільки в Рішенні КСУ від 27.11.2008 року чітко визначено перелік правовідносин, що можуть бути врегульовані законодавством про бюджет на відповідний рік, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Крім того, зазначає, що посилання відповідача на неможливість виконання вимог позову через фіксований обсяг видатків бюджету на вказані цілі не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідач повноважний коригувати обсяги необхідних субвенцій з державного до місцевого бюджету для здійснення виплат допомоги. Також, позивач зазначає, що оскільки законами про бюджет на відповідні роки заборонено вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, бо наслідком може стати скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, то вказані втручання законів про бюджет на 2007 та 2008 роки у визначення розміру допомоги не відповідають ч.3 ст. 22 Конституції України. Тому вказані закони не можуть застосовуватись. А повинні діяти першопочаткові закони, незалежно від наявності рішення КСУ про конституційність таких обмежень.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 П обставини позову та вимоги підтримала повністю, підтримала подані суду письмові пояснення та просила суд задовольнити вимоги позову повністю, а саме визнати неправомірними дії відповідача щодо незадоволення заяви про перерахунок допомоги, зобов’язання відповідача виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що не є меншим за прожитковий мінімум для дитини віком до шести років, та зобов’язання відповідача зробити перерахунок нарахованих сум допомоги по догляду за дитиною до рівня не менше прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років з 01.01.2007 року.

Представник відповідача не з’явився в судове засідання, до суду подано заяву, в якій відповідач просить розглянути справу без участі їх представника, (а.с. 260

Заслухавши пояснення позивачки, її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання його вчинити певні дії, суд зобов’язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії безсторонніми та добросовісними.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 П є матір’ю дитини - її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 6).

23.10.2006 року ОСОБА_1 П звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської РДА із заявою про призначення їй соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. ОСОБА_4 органу ПЗСН від 01.12.2006 року їй призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі Розділу ІУ Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми".

Як встановлено з пояснень позивачки, така є особою, незастрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, та розмір допомоги становив близько 140 грн щомісячно.

18.02.2009 року ОСОБА_1 П звернулася до Управління ПСЗН Виноградівської РДА із заявою про здійснення перерахунку та доплати недоотриманих коштів із 01.01.2007 року по 18.02.2009 року, мотивуючи тим, що допомога по догляду повинна була виплачуватися в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для дитини віком до шести років щомісячно.(а.с. 7-8) Вимоги заяви обгрунтовувала ОСОБА_4 КСУ від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року.

На подану заяву отримала відповідь-повідомлення, в якому вказано, що у відповідності до Порядку призначення і виплати державної допомоги, допомога по догляду розраховується за формулою, визначеною в ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», але не менше 130 грн, а також роз’яснюється порядок звернення, його форма та зміст (а.с. 9).

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ, ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 p. N 489-V, ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 p. N 107-VI, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ.

У відповідності до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (надалі - Закону)в редакції закону, станом на 01.01.2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Однак, п.14 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 p. N 489-V дію частини першої статті 15 зупинено на 2007 рік. ОСОБА_4 Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) вказаний пункт визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

За правилами, визначеними ч.2 ст. 73 ЗУ «Про Конституційний Суд України», з дня прийняття вищевказаного рішення КСУ - з 09.07.2007 року - положення п.14 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 p. N 489-V, яким зупинено дію ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», втратило чинність, та, як наслідок, відновлено дію закону, яким розмір допомоги по догляду для незастрахованих осіб встановлено на рівні прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/20075 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

На 2008 рік, за пп.7 п.23 Розділу II ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 p. N 107-VI статтю 15 Закону викладено у іншій редакції, за якою розмір вказаної допомоги у 2008 році дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Конституційним Судом України розглядалося питання про конституційність змін, внесених до законів України, що визначають соціальні гарантії, їх обсяг та розмір, Законом України від

28.12.2007 p. N 107-VI «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За результатами розгляду винесено Рішення від 22.05.2008 року, яке, однак, не стосується чинності нової редакції ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за пп.7 п.23 Розділу II ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка встановлює розмір допомоги по догляду як різниця між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Однак, суд не вважає за можливе застосування до спірних правовідносин, що тривали з 01.01.2008 року, Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зі змінами, внесеними пп.7 п.23 Розділу II Закону від 28.12.2007 p. N 107-VI, виходячи з наступного.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України "Державну допомогу сім’ям з дітьми", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Така правова позиція закріплена і в ОСОБА_4 Конституційного Суду, а саме: "закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007); "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008).

Таким чином, суд при розгляді даної справи, керуючись принципом верховенства права, та відповідними нормами Конституції України (зокрема ст. 64, 152, як нормами прямої дії) застосовує до правовідносин, що тривали між сторонами із 01.01.2008 року Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» без врахування змін, внесених пп.7 п.23 Розділу II Закону від 28.12.2007 p. N 107-VI, як таких, що значно обмежують обсяг соціальних гарантій позивачки.

Отже, виходячи з встановленого вище, суд прийшов до висновку, що із 09 липня 2007 року до кінця 2007 року, протягом 2008 року та у 2009 році розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що призначається на підставі Розділу IV ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», повинен був дорівнювати встановленому законом прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У запереченні на позовну заяву, поданому Начальником УПСЗН Виноградівської РДА 29.04.2009 року, відповідач на обгрунтування правомірності своїх дій, зокрема, вказує, що «місцеві органи праці та соціального захисту населення здійснюють виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік», (а.с. 13 абз 6). На підтвердження цього наводить розміри допомоги по догляду за дитиною, встановлені ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та стверджує, що позивачу було виплачено усі належні виплати в розмірах, визначених відповідно до законів про державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 рр (а.с. 14 абз.4). Крім того, на обгрунтування заперечень проти задоволення вимог позивачки Відповідач вказує, що виключно законом про державний бюджет України визначаються, зокрема, розмір видатків, а Мінпраці України на підставі Положення про Міністерство організовує виконання актів законодавства тощо.

Суд критично відноситься до вищенаведених доводів заперечення, оскільки практика застосування органом ПСЗН законів про державний бюджет України на відповідний рік в частині встановлення розміру соціальних допомог не може вважатися правомірною, так як встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Згідно преамбули ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» предметом цього закону є встановлення відповідно до Конституції України гарантованого державою рівня матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Стаття 15 вказаного Закону безпосередньо встановила розмір допомоги, що за цим законом надається особам, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, положення закону про державний бюджет, яким встановлюється інше (додаткове) регулювання вищенаведених відносин, суперечить Конституції України та відповідним положенням Бюджетного кодексу України, а, отже, не може застосовуватися у правозастосовчій діяльності.

Крім того, у запереченні, на обгрунтування дотримання законності при розгляді заяви ОСОБА_1 П Відповідач вказує, що така була подана з недотриманням вимог до заяв про проведення перерахунків допомог, встановлених Наказом Мінпраці «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги», тому у відповідь заявниці було надіслано роз’яснення про форму звернення. Після цього, ОСОБА_1 П так і не звернулася до органу ПСЗН згідно зі встановленою формою.

Суд, взявши до уваги вищевказане заперечення щодо законності розгляду заяви ОСОБА_1, констатує, що відповідь-повідомлення Відповідача на звернення ОСОБА_1 П не можна вважати рішенням про відмову у задоволенні заяви, а така дійсно містить роз’яснення щодо форми та змісту звернення та, фактично, пропозицію звернутися повторно із дотриманням форми та змісту звернень. Тому дії Відповідача щодо розгляду звернення ОСОБА_1 П не можуть оцінюватися судом на предмет відповідності їх закону, оскільки вказана відповідь-повідомлення не містить остаточного висновку органу ПСЗН про задоволення чи незадоволення вимог ОСОБА_1 Тому вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо незадоволення заяви про перерахунок допомоги - не підлягає задоволенню.

Судом з пояснень позивачки ОСОБА_1 П встановлено, що розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною, нарахованої Відповідачем та отриманої нею із 01.01.2007 року по даний час становив в середньому 140 грн щомісячно. Дана обставина Відповідачем не заперечена.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 p. N 107-V1, а також ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ у спірному періоді були встановлені такі розміри прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років:

У 2007 році - з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень;

У 2008 році - з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень;

У 2009 році - 557 грн.

Таким чином, нарахування Відповідачем на користь ОСОБА_1 3 09.07.2007 року до кінця 2007 року допомоги по догляду за дитиною у розмірі, меншому за встановлений законом - є дією, що не відповідає закону; а також нарахування вказаної допомоги з 01.01.2008 року по даний час в розмірі, що є меншим за прожитковий мінімум для дитини віком до шести років, та відмова Відповідача у встановленні у 2009 році розміру допомоги по догляду за дитиною, призначеної ОСОБА_1 П, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років на відповідне її звернення - є діями, що порушують невідчужуване та непорушне гарантоване державою конституційне право ОСОБА_1 на соціальний захист, його зміст та обсяг. Такі дії Відповідача суд на підставі вищенаведеного розцінює як такі, що не відповідають конституційному принципу верховенства права - а отже є протиправними.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, як це передбачено ч.2 ст. 11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту порушених прав позивачки ОСОБА_1, та це порушення є підставою звернення її до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Так, позивачка, зокрема, просить визнати неправомірними дії Відповідача щодо незадоволення її заяви від 18.02.2009 року про виплату їй допомоги по догляду в розмірі не менше прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Як встановлено в судовому засіданні, Відповідач дав ОСОБА_1 П роз’яснення про порядок звернення, його форму та зміст, та, фактично, запропонував звернутися повторно з дотриманням форми та змісту звернення. Та ОСОБА_1 П повторно до органу ПСЗН не зверталася.

Однак, у даному роз’ясненні Відповідачем безпосередньо вказується, що розмір допомоги по догляду розраховується за формулою, але не менше 130 грн, що дає достатні підстави розцінювати дану позицію Відповідача як відмову у встановленні розміру допомоги по догляду в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років за будь-яких обставин та за будь-якою формою звернення. Таким чином, попередньо повідомивши заявницю ОСОБА_1 П про порядок розрахунку допомоги по догляду за формулою, що залежить від сукупного доходу сім’ї, Відповідач фактично заявив про неможливість відновлення, а відтак -відмовив у відновленні порушеного права ОСОБА_1 П на встановлення розміру допомоги по догляду на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Така дія на думку суду є протиправною.

Розглядаючи вимогу позивачки про зобов’язання Відповідача виплачувати на її користь допомогу у вказаному вище розмірі, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі вимоги для повного захисту порушених прав позивачки. А саме, розглядаючи справу у відповідності до процесуальних вимог адміністративного судочинства, суд не може робити висновки про законність чи протиправність рішень чи діяння Відповідача у майбутньому. Тому, суд, з метою повного захисту порушеного права позивачки на встановлення розміру допомоги по догляду на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, вважає за необхідне зобов’язати Відповідача встановити розмір допомоги на належному рівні.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 П заявлено підставно, обставини, наведені позивачкою на обгрунтування вимог заяви, знайшли підтвердження під час розгляду справи, однак відповідачем не доведено правомірність оспорюваних дій, тому вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6-12, 158-163, 167 КАС України, ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року в ред..09.07.2007 року, ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 p. N 489-V, ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 p. N 107-VI, ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ, ОСОБА_4 Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, ОСОБА_4 КСУ від 22.05.2008 poKyN 10-рп/2008, ст. 64, 68, 152 Конституції України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 3адовольнити частково.

Визнати діяння Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації в Закарпатській області щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь ОСОБА_1 в період із 09.07.2007 року у розмірі, що є меншим за прожитковий мінімум для дитини віком до шести років, а також відмову Управління ПСЗН Виноградівської РДА у встановленні ОСОБА_1 розміру допомоги на рівні прожиткового мінімуму для дитини віком до шести років -протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації в Закарпатській області встановити розмір призначеної ОСОБА_1 01.12.2006 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі, що не є меншою за прожитковий мінімум для дитини віком до шести років.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації в Закарпатській області провести відповідні нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотримані кошти по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період із 09.07.2007 року до набрання даною постановою законної сили, але не більш ніж до 22.08.2009 року включно.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційні заява та скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.