Справа № 2-4284/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2009 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря - Торжинської К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, Одеська товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права особистої приватної власності, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2009р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, Одеська товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права особистої приватної власності.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалися на те, що 30.07.1989р. між нею та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають двох дітей. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси зазначений шлюб було розірвано. Під час знаходження в шлюбі подружжя придбало трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 15305 від 02.07.1996р., який здійснено на Одеській товарній біржі. Квартира була продана ОСОБА_3 та придбана ОСОБА_2 на особисті грошові кошти позивачки, які вона заощаджувала ще до шлюбу та отримувала у вигляді цільових подарунків саме на придбання житла. Не маючи намір на той час розлучуватися з відповідачем за взаємною згодою подружжя вирішило право власності на квартиру оформити на главу сім»ї, тобто на ОСОБА_2 ОСОБА_4, як зазначала позивачка у своїй позовній заяві, згідно до ст. 57 СК України трьохкімнатна квартира повинна бути визнана особистою приватною власністю за нею.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати дійсним договір від 02.07.1996 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 58, 80 кв. м., житловою площею - 42, 1 кв. м., підсобною площею 16, 0 кв. м.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник за ордером ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, належним чином був сповіщений про слухання справи, про свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки на 08.05.2009р. о 10.00 годині. Надав до суду письмову заяву про те, що він повністю визнав позов позивачки ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та визнання права її особистої приватної власності на вказану квартиру.

Треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 та Одеська товарна біржа до суду не з’явились, були сповіщені належним чином про місце та час слухання справи, про в матеріалах справи є поштове повідомлення.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню наступних підстав.

На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи 02.07.1996р. на Одеській товарній біржі між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за № 15305, згідно якого ОСОБА_3 продав а відповідач купив квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 58, 80 кв. м., яка складається з 1-коридора, 2-санвузла, 3-кухні, 4, 5 - житлові, 6 - комора, 7 - коридор, 8 - житлова, яка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру у будинку ЖСК «Іллічівський 4» № 87 від 14.06.1996р., виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 12.06.1996р.

Однак вказаний договір нотаріально посвідчений не був, оскільки на той час цього не вимагалося.

Як вказувала позивачка в своїй позовній заяві, сторони виконали всі істотні умови цього договору, а саме, відповідач передав продавцю кошти за придбану квартиру, а продавець передав йому квартиру АДРЕСА_4.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У відповідності до вимог ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору.

В підтвердження вищевикладеного, судом встановлено, що сторонами було виконано всі умови, що передували укладенню договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, а саме відбулася передача коштів зі сторони відповідача продавцю і ними було підписано вищезазначений договір купівлі-продажу квартири.

Згідно до ч.3 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Договір купівлі-продажу зазначеної квартири сторонами не оспорювався, а тому він повинен бути визнаний дійсним.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право на продажу товару, крім випадків примусового продажу або інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

В даному випадку 02.06.1996р. на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 був власником цієї квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру у будинку ЖСК «Іллічівський 4» № 87 від 14.06.1996р., виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 12.06.1996р.

На підставі ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з моменту передання продавцем квартири АДРЕСА_4 відповідачу, у останнього виникло право власності на зазначену квартиру.

Частиною 3 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 було розірвано, згідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 10.09.2008р. першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис під № 460.

Як вказувала позивачка, квартира АДРЕСА_4 була придбана на її особисті грошові кошти, які вона заощаджувала ще до шлюбу та отримувала у вигляді цільових подарунків саме на придбання житла. Не маючи на той час в своїх планах розлучення з відповідачем і не зважаючи на те, що вказана квартира була придбана позивачкою на її особисті гроші, за взаємною згодою, подружжя вирішило право власності на квартиру оформити на главу сім»ї, тобто на ОСОБА_2, таким чином зазначена квартира повинна бути визнана особистою приватною власністю позивачки ОСОБА_1

Згідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 57 Сімейного Кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особито.

Суд враховує те, що відповідач ОСОБА_2 повністю визнав позов позивачки ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та визнання права її особистої приватної власності на вказану квартиру.

Приймаючи до уваги зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 16, 220, 328, 334, 386, 391-392, 638, 658 Цивільного кодексу України, ст. 57 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, Одеська товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права особистої приватної власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу № 15305 від 02.07.1996р., посвідчений Одеською товарною біржею нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 58, 80 кв. м., житловою площею - 42, 1 кв. м., яка складається з: житлової кімнати - 17, 3 кв. м., житлової кімнати - 10, 7 кв. м., житлової кімнати - 14, 1 кв. м., санвузлу - 2, 6 кв. м., коридору - 4, 7 кв. м., коридору - 1, 2 кв. м., кладовки - 1, 7 кв. м., балкону - 0, 7 кв. м., кухні - 5, 8 кв. м.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк зі дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційного скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.