Справа № 11-243/11 19.04.2011 19.04.2011 10.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-243/2011р. Головуючий 1-ї інстанції Янчук С.В.
Категорія: ч. 2 ст. 199 КК України Доповідач апеляційної інстанції Дзюба Ф.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 рік м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого: Дзюби Ф.С.
суддів: Войтовського С.А., Рудяка А.В.
за участю прокурора – Семещенка О.П.,
засудженого: ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 01.02.2011р., яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калінінград Російська Федерація, раніше судимого:
- 13.04.2005р. Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України – до 3-х років позбавлення волі, звільненого за відбуттям строку покарання,
- засуджено за ч. 2 ст. 199 КК України – до 5-ти років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь Миколаївського НДЕКЦ при УМВС України – 405,65 грн. за проведення судово-технічних експертиз.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 26.02.2010р.. близько 0800 години, він, знаходячись у власному будинку, розташованому по АДРЕСА_1, передав ОСОБА_3 підроблену купюру номіналом 50 грн. серії АА № 6208943, повідомивши про те, що вона фальшива, для того щоб останній придбав алкогольні напої. Указану купюру ОСОБА_3 реалізував в магазині ПП «Гусєва», де продавець Петриченко не виявила підробки через значну схожість купюри до справжньої. В подальшому засумнівавшись в її справжності Петриченко звернулась із заявою до міліції.
Того ж дня близько 1130 години ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 ще одну купюру номіналом 50 грн. серії АК № 5839878, пояснивши, що вона також підроблена.
Того ж дня близько 1200 години вказану купюру ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 реалізували в магазині «У Ольги» ПП «Селіна», розрахувавшись нею як платіжним засобом за придбаний товар.
Продавець магазину Колот не виявила підробки через значну схожість купюри до справжньої, а в подальшому засумнівавшись в її справжності звернулась із заявою до міліції.
Згідно висновків експертизи надані на дослідження банкноти серії АА № 6208943 та . серії АК № 5839878 не відповідають аналогічним банкнотам , що знаходяться у офіційному обігу України, зображення на вказаних банкнотах нанесені за допомогою копіювально-множильної техніки, струменевим способом друку.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок районного суду та перекваліфікувати його дії на ст. 190 КК України та призначити йому більш м’яке покарання не пов’язане з позбавленням волі, так як вважає його занадто суворим, а кваліфікацію його дій помилковою.
Посилається на те, що висновки, викладені у вироку суду не відповідають фактичним обставинам справи, так як ОСОБА_3 вчиняв дії, направлені на збут підроблених грошей з власної ініціативи і між ними попередньої змови не існувало.
Пояснив, що вказані купюри він дав ОСОБА_3 як сувенір, пояснивши що вони фальшиві і не мав умислу на їх збут.
Просить звернути увагу на те, що знаходячись на свободі він до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 в підтримку доводів апеляції, думку прокурора, який вважав, що вирок необхідно залишити без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів находить її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_2 винним себе визнав частково та суду пояснив, що він мешкав у своєму будинку в АДРЕСА_1 зі своєю співмешканкою ОСОБА_4. В співмешканки в м. Миколаєві проживають її батьки та рідна сестра ОСОБА_8.
В середині лютого ОСОБА_4 їздила в м. Миколаїв з питань зняття з реєстраційного обліку та зміни прописки і знаходилася у батьків біля 2-х тижнів. Коли вона повернулася, то у неї були гроші декілька купюр по 50 грн. На його запитання звідки в неї гроші, вона йому повідомила, що гроші несправжні і що вона їх взяла у своєї сестри ОСОБА_8, яка виготовила їх на комп’ютері.
Дві такі купюри вона залишила в залі на тумбочці, які в лютому місяці помітив його знайомий ОСОБА_3, який зайшов до нього в гості. Він його попередив, що ці гроші є несправжніми, так як виготовлені на комп’ютері.
Після вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 почав його умовляти придбати на ці гроші спиртного та продуктів харчування і він передав йому дві купюри по 50 грн.
ОСОБА_3 пішов до магазину та придбав дві пляшки горілки та продукти харчування і вони продовжили вживати спиртні напої.
Потім до них приєднався ОСОБА_5, якому вони розповіли, що горілку і продукти харчування придбали за фальшиві гроші.
Коли горілка скінчилася ОСОБА_3 запропонував на другу фальшиву 50-ти гривневу купюру придбати товар в магазині і вони втрьох пішли до магазину, де торгує двоюрідна сестра ОСОБА_3 – ОСОБА_6, де ОСОБА_3 купив пива і сигарет.
Вину визнав частково, так як вважає, що він за один раз передав ОСОБА_3 фальшиві 100 грн.
Крім часткового визнання вини ОСОБА_2, його вина підтверджується іншими доказами:
Так, свідок ОСОБА_5 суду показав, що він мешкає в АДРЕСА_1.
26 лютого 2010 року йому зателефонував ОСОБА_3 та запропонував вжити спиртні напої, на що він погодився. Він йому повідомив, що знаходиться в помешканні ОСОБА_2, куди він і прийшов.
В помешканні ОСОБА_2 вони вживали спиртні напої, а коли біля 11-ї години спиртне скінчилось, то ОСОБА_2 з кишені достав 50 грн. та передав ОСОБА_3, щоб той купив спиртне та при цьому повідомив, що гроші фальшиві.
Вони у трьох пішли до магазину «Албу» з метою купити спиртне, але господар магазину їм нічого не продав, так як виявив, що гроші фальшиві.
Після цього вони пішли до магазину ПП «Селіна», де продавець ОСОБА_6 продала ОСОБА_3 пиво і сигарети. В цей час він і ОСОБА_2 знаходилися біля магазину.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що він разом із ОСОБА_2 на фальшиві гроші купував у магазинах АДРЕСА_1 різні товари.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що працює продавцем в магазині ПП «Селіна» «У Ольги».
26 лютого 2010 року вона знаходилася на робочому місці та реалізовувала товар.
Біля 12 години до магазину зайшов ОСОБА_3 та попросив продати йому дві літрові пляшки пива та дав їй купюру номіналом 50 грн. Вона дала йому здачу та він вийшов на вулицю, де його чекали ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
Біля 15 години їй зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила, що ОСОБА_3 по магазинах в селі розповсюджує підроблені купюри номіналом 50 грн. Вона оглянула купюру, якою розрахувався ОСОБА_3 та виявила, що вона фальшива.
В подальшому цю купюру вилучили працівники міліції.
Ці свідчення підтверджуються даними протоколів огляду місця події, а саме: магазинів ПП «Гусєва» та ПП «Селіна» в АДРЕСА_1, під час якого були вилучені дві купюри номіналом 50 грн. серії АА 6208943 та АК 5839878. (а.с.4, 29).
Згідно висновків експертів № 19 та № 20 від 12.03.2010 р. (а.с. 24, 25, 43, 44), надані на дослідження банкноти серії АА 6208943 та АК 5839878 не відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу України. Зображення на ці банкноти нанесено за допомогою кольорової копіювально - множильної техніки, струменевим способом друку, що збігається з показаннями свідків про збут підроблених купюр і підтверджує причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину.
З урахуванням сукупності досліджених доказів, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 199 ч.2 КК України, як збут підробленої національної валюти України у виді банкнот, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб.
Доводи апелянта про те, що він за один раз передав ОСОБА_3 дві банкноти номіналом по 50 грн. і що ОСОБА_3 з власної ініціативи збував ці банкноти, є безпідставними і спростовуються вище наведеними доказами.
Є безпідставними твердження апелянта про неправильну кваліфікацію його дій, так як він вважає, що в його діях є ознаки шахрайства, так як суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 збув підроблені купюри повторно за попередньою змовою групою осіб і ці свої виводи належним чином мотивував.
Що стосується покарання, то воно засудженому ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст. ст. 65-67 КПК України, тобто з урахуванням ступені тяжкості скоєного, що скоєний злочин відноситься до тяжких, даних про особу винного, який характеризується негативно, обставин, що обтяжують покарання і в мінімальних межах санкції статті.
Тому, виходячи з викладеного колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку в частині кваліфікації дій засудженого та в частині пом’якшення призначеного покарання, про що просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 01 лютого 2011 року відносно ОСОБА_2, без змін.
Головуючий
судді: