Справа №  2-а-569/11

ПОСТАНОВА

Іменем України 

31 травня 2011 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

Судді: Бусленко В.П.

при секретарі: Светові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання бездіяльності Свердловського управління Пенсійного фонду України в Луганській області неправомірною та про стягнення за 2007 – 2010 роки недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання виплачувати у подальшому – довічно щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком., -

ВСТАНОВИВ

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому в обґрунтовування своїх вимог зазначає, що вона ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.04 № 2195-ІУ набуто статус „дитини війни", якій згідно ст.6 зазначеної Закону України з 1 січня 2007 року повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, у 2010 р. щомісячну соціальну допомогу виплачено частково. З заявою від 10.10.10, щодо цього питання позивачка звернулась до відповідача, про що отримала відповідь, яку вважає незаконною.   Копія заяви від 10.10.10 та відповідь відповідача додаються. Верховна Рада України своїми Законами України: „Про Державний бюджет України на 2006 рік від 20.12.05 у ст. 77 та ст.110, а також „ Про Державний бюджет України на 2007 рік " від 19.12.0 у ст.71 - призупинила дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни але, у 2007 - 2008 р.. Конституційний Суд України своїми рішеннями: № 6-рп/2007 від 09.07.0 по справі №1-29/2007р та № 10-рп/2008 від 22.05.08, керуючись статтями: 147,150,152 Конституції України та статтями: 45,51,61,63,65 Закону України «Конституційний Суд України », вирішив: «Визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.06 № 489-У пунктів: 3,12 ст.71 а також п.41 розділу II Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік ", якими зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни від 18.11.04 № 2195-ІУ) Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальне юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч.2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовим актами. Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, щ передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, бездіяльність відповідача у разі невиплати, на думку позивачки, їй соціальної допомоги, яку передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України Розмір щомісячної державної соціальної допомоги з 1 січня 2007 року, відповідно до ст.6 Закон України „ Про соціальний захист дітей війни " від 18.11.04 № 2195-ІУ - становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст.28 Закону України„ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Але ч.2 п.41  розділу II Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік", змінює положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.04 № 2195-ІУ і викладає його в такій редакції: «дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни...", а це згідно Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" становить 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тим самим, дані зміни пропорційно зменшують розмір виплати щомісячної державної соціальної допомоги на 10%. Таким чином, розмір виплати щомісячної державної соціальної допомоги становить 20% мінімальної пенсії за віком. Згідно із Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 27.04.10 № 2154-УІ - прожитковий мінімум для осіб, хто відноситься до основних соціальних груп населення, які втратили працездатність, в 2010 р. становить: з 01.01.10 р. - 695,0 грн, з 01.04.10 р - 706,0 грн, з 01.07.10 р - 709,0 грн. з 01.10.10 р - 723,0 грн, з 01.12.10 р. - 734,0 грн. Враховуючи зазначене вище, за 2010 рік загальна сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 8510 грн., а сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги складає 1702,0 грн. (8510 грн. * 20% ).

Крім того, позивачка вказує, що вона ОСОБА_1, є ще й спадкоємицею І (першої) черги „дитини війни" - вдова/дружина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого у квітні 2009 року, яким також набуто статус „дитини війни", відповідно до ст.1 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни " від 18.11.04 № 2195-ІУ і згідно ст.6 зазначеного Закону України з 1 січня 2007 року повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, щомісячна державна соціальна допомога: у 2007 році - йому не виплачувалась, а у 2008 р. та у 2009 р. до 01.04.09 р. виплачувалась частково. З заявою, щодо цього питання, позивачка звернулась до відповідача, про що отримала відповідь, яку вважаю незаконною. Копія заяви та відповідь відповідача додаються. Факт того, що ОСОБА_1, є спадкоємицею І (першої) черги „дитини війни" - вдова/дружина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 р., відображено: в Свідоцтві про смерть станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 р. та в Свідоцтві про прийняття спадку, копії яких додаються. Факт сумісного проживання и ведення сумісного хозяйства до ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме до факта смерті „дитини війни"- чоловіка ОСОБА_4 за місцем реєстрації /проживання, за адресою: АДРЕСА_1, відображений: в Довідці (форма № 3) про місце реєстрації/проживання станом на 07.04.09р, а також на стор.11 обох паспортів з позначкою - про спільне місце реєстрації/проживання, копії яких додаються. Факт шлюбу станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відображено: в Свідоцтві про шлюб, а також на стор. 10 обох паспортів з позначкою: сімейний стан - одружені, копії яких додаються. Але, у 2007 - 2008 р., Конституційний Суд України своїми рішеннями: № 6-рп/2007 року від 09.07.07 по справі №1-29/2007р та № 10-рп/2008 від 22.05.08, керуючись статтями: 147,150,152 Конституції України та статтями: 45,51,61,63,65 Закону України «Конституційний Суд України», вирішив: «Визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положення Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.06 № 489-5 пунктів: 3,12 ст. 71, а також п.41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік", якими зупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.04 № 2195-ІУ». Тому, зважаючи на викладене вище, бездіяльність відповідача у разі невиплати „дитині війни" щомісячної державної соціальної допомоги, яку передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни"- є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам Україні. Згідно із Законом України від 19.12.06. № 489-5 „Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2007 року становить: з 01.01.07 р. - 380 грн., з 01,04.07 р. – 406 грн., з 01,07.07р - 410,06 грн. Враховуючи зазначене вище та рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 року від 09.07.07 по справі №1-29/2007р - за 2007 рік за період з 09.07.07 р. по 01.01.08 р. - загальна сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 2369,7 грн. а сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги складає 710,91грн. (2369,7грн х 30%). Згідно із Законом України ,, Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2008 році становить: з 01.01.2008 р. – 470 грн.. з 01.04.08р – 481 грн., з 01.07.08 р. – 482 грн., з 01.10.08 р. – 498 грн. Враховуючи зазначене вище та рішення Конституційного Суду України 10-рп/2008 від 22.05.2008 року за 2008 рік за період з 22.05.2008 р. по 01.01.2009 р., загальна сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 3576,15грн., а сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги складає 715,23 грн. (3576,15 грн х 20%). Згідно із ч.6 ст. 54 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"- прожитковий мінімум для осіб, хто відноситься до основних соціальних груп населення, які втратили працездатність, в 2009 р. становить: з 01.01.09 р. - 498 грн., з 01.11.09 р. - 573 грн. Враховуючи зазначене вище, за 2009рік за період з 01.01.09 по 01.04.09, загальна сума прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 1419,0 грн, а сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги складає - 298,8 грн. (498грн х 3) х 20%). Таким чином, враховуючи зазначене вище, позивачка вважає, що їй, як спадкоємиці 1 (першої) черги, «дитини війни» - вдові/дружині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого у квітні 2009 р, яким також набуто статус „ дитини війни" - не виплачено за 2007-2009 р., щомісячної державної соціальної допомоги на загальну суму 1724,94грн, з якої: за 2007 рік - за період з 09.07.07 по 01.01.08 р. - 710,91грн, за 2008 рік - за період з 22.05.08 по 01.01.09 р. - 715,23 грн, за 2009 рік до 01.04.09 - 298,8 грн.

На підставі викладеного, позивачка просить суд: поновити пропущений термін для звернення до суду за 2007-2009 р., щодо захисту своїх прав та свобод. Визнати неправомірною бездіяльність відповідача - Свердловського районного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2010 р., яку передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язати відповідача Свердловське районне управління Пенсійного фонду України в Луганській області - виплачувати з 01.01.11 р. у подальшому - довічно, щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.04 № 2195-ІУ. Зобов'язати відповідача Свердловське районне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити на її користь недоплачену, як „дитині війни"- щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2010 р. на загальну суму 3426,94грн., у т.ч.: за 2010 р. - 1702,0 грн., а також, як спадкоємиці „ дитини війни" - вдові/дружині ОСОБА_3 - 1724,94 грн, з якої: за 2007 рік - за період з 09.07.07 по 01.01.08 рр - 710,91 грн, за 2008 рік- за період з 22.05.08 по 01.01.09 р. -715,23 грн. та за 2009 рік - за період з 01.01.09 р. по 01.04.09 р. - 298,8 грн за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.04 № 2195-4. Стягнути з відповідача Свердловського районного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на її користь, витрати на загальну суму – 11,4 грн., з якої: послуги пошти за рекомендованим листом - 6,0 грн. (шість грн.), а також судові витрати – 5,4 грн.). Справу, просить розглянути за її відсутності., а після прийняття рішення, надіслати письмові копії: судового рішення та виконавчий лист у термін, визначений ст. 222 діючого ЦПК України, за адресою: АДРЕСА_1.

В судове засідання позивачка не з’явилась, вказала в позовній заяві про розгляд справи без її участі, в зв,язку з чим суд вважає можливим розглянути справу без участі позивачки на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засідання представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала заперечення, в яких посилається на наступне. Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50% від розміру надбавки, встановлених для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дана норма не встановлює, яким саме органом, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. П.10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що його кошти використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрат на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому до внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві немає. П. 9 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. Виплатити підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни немає. Також до вимог ст. 99 КАС України просить застосувати строк позовної давності. Додатково пояснила, що стосується вимог позивачки щодо перерахунку надбавки як «дитині війни» її померлому чоловіку ОСОБА_3, то за його життя рішень суду або постанов до УПФУ не надходило. Пенсія її чоловіку була виплачена по 30.04.2009 рік включно, в тому числі надбавка як «дитині війни» була виплачена у розмірі 50% надбавки учасникам війни (тобто 5% від прожиткового мінімуму) в 2007 році та 10% від прожиткового мінімуму з 01.01.2008 по 30.04.2009 р. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачена надбавка дружинам або чоловікам за померлих «дітей війни». Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали  справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії посвідчення № НОМЕР_1 від 30.01.1991 року /а.с.6/ на ім’я позивачки ОСОБА_1, убачається, що вона має правовий статус дитини війни.

Згідно листа № 3965 від 08.12.2010 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області, на ім”я ОСОБА_1 /а.с.10/ убачається, що їй виплачена надбавка як дитині війни відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2010 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком».

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був робити виплату підвищення до пенсії як дитині війни позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2010 році з урахуванням фактично здійснених виплат.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд, вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дата звернення позивача до суду згідно штемпелю 17.12.2010 року, тому, у відповідності до ч.2 ст.99 КАС України вона має право на підвищення пенсії з 17.06.2010 року.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки. Стосовно вимог позивачки щодо перерахунку та виплати їй надбавки до пенсії як «дитині війни» за її померлого чоловіка ОСОБА_3, то Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачена надбавка дружинам або чоловікам за померлих «дітей війни», тому в цій частині позовних вимог суд вважає відмовити позивачці за необґрунтованістю.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 17.06.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 99, 122, 158-163 Кодексу адміністративного  судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 17.06.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 17.06.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3.40 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Свердловський міський суд Луганської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя: