Справа № 2-а-905/11

ПОСТАНОВА

іменем України

19 травня 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Трофимової Н.А. розглянувши відповідно до ст.ст. 41, 122, 128 КАС України в порядку письмового провадження,  адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

          21 квітня 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, посилаючись на те,  що він є «дитиною війни» у розумінні  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та має право на отримання  щомісячної грошової допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Але відповідач не виплачує вищевказану допомогу у розмірі, встановленому Законом. Просив суд визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 18 квітня 2011 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; визнати право позивача на отримання невиплаченої соціальної допомоги в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 18 квітня 2011; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу за вказаний період часу, в подальшому нараховувати щомісячну державну допомогу до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (довічно).

Ухвалою від 21 квітня 2011 року відкрито скорочене провадження щодо вимог за період з жовтня 2010 року по 18 квітня 2011 року, та запропоновано відповідачу, в строк до 04 травня 2011 року, подати до суду  письмові заперечення проти позову та необхідні документи, зокрема відомості про  розмір фактично виплачених сум допомоги. Відповідач заперечення проти позову та відомості щодо фактично виплачених сум допомоги суду не надав, в зв’язку з чим Ухвалою від 05 травня 2011 року справа призначена до розгляду відповідно до  ч. 4 ст. 183-2 КАС України.  Також Ухвалою від 05 травня 2011 року суд  витребував від відповідача  відомості  щодо сум, які були сплачені позивачу за період з 01.10.2010 року по 30.04.2011р.

В судове засідання позивач не з’явився, про час, день та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву від 17.05.2011 року з проханням розглянути справу за його відсутністю (а.с. 14).

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час, день та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив. Але надав через канцелярію суду документи, які були витребувані судом  Ухвалою від 05 травня 2011 року (а.с. 13).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду не прибули всі особи, які беруть участь в справі та надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 122, ч.6 ст. 128 КАС України.

          Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін та дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню  частково.

          Судом встановлено, що позивач є «дитиною війни» у розумінні  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відповідною відміткою в Пенсійному посвідченні № НОМЕР_2 (а.с.5).  

          Згідно з відомостями відповідача він сплачував позивачу, як «дитині війни», допомогу в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто у розмірі –49 грн. 80 коп. щомісячно за період з 01 жовтня 2010 року по 30 квітня 2011 р.,

          Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи статтю 152 Конституції України, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього  Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Одночасно з цим, згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.

          Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та сплатити позивачу, як «дитині війни», надбавку у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни", тобто 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії «дітям війни»виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Провадження по справі за позовом позивача відкрито щодо нарахування та виплати допомоги з жовтня 2010 року по 18 квітня 2011 року. За цей період відповідач виплатив позивачу надбавку до пенсії як «дитині війни», у розмірі –49 грн. 80 коп. щомісячно.

          Відповідно до ст. 2  Закону України «Про встановлення  прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 р., прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність встановлений: з 01 жовтня 2010 року у розмірі 723 грн. ; з 01 грудня 2010 року –734 грн. Згідно з ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»,   прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність встановлений: з 01 січня 2011 року у розмірі 750 грн.; з 01 квітня 2011 року –764 грн.

Таким чином, надбавка до пенсії, як «дитині війни», повинна була виплачена позивачу у наступних розмірах: в жовтні 2010 р. –216 грн. 90 коп.; в листопаді 2010 р.- 216 грн. 90 коп.; в грудні 2010р - 220 грн. 20 коп.; в січні 2011 р.- 225 грн. 00 коп. ; в лютому 2011 р.- 225 грн. 00 коп.; в березні 2011 р.- 225 грн. 00 коп.; в квітні 2011р.- 229 грн. 20 коп., а всього, за заявлений позивачем період, -  1558 грн. 20 коп., відповідачем виплачено тільки 348 грн. 60 коп., відповідно, недоплата складає 1209 грн.60 коп.  (1558,20грн. -348, 60 грн.).

При таких обставинах, позовні вимоги позивача, про  визнання протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області по невиконанню з 01 жовтня 2010 року по 18 квітня 2011 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, за період з 01 жовтня 2010 року по 18 квітня 2011 року,  підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання за ним права на отримання невиплаченої соціальної допомоги в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки такий спосіб захисту не відповідає ст.ст. 105, 162 КАС України.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нараховувати в подальшому щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком довічно, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто судових захист не може застосуватися до прав які не були порушені на момент звернення до суду, тому вимоги позивача в цієї частині є передчасними.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати, здійсненні позивачем, стягуються на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст. ст. 6, 17-19, 94, 99-100,  105, 122, 128,158, 161- 163,  256  Кодексу адміністративного судочинства України , суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області,  - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області по невиконанню з 01 жовтня 2010 року по 18 квітня 2011 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги  у розмірі 30%.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Щербицького, 2)  здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, за період з 01 жовтня 2010 року по 18 квітня 2011 року, із урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)   судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 коп.   

Постанову щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської здійснити перерахунок  та виплатити  соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, у межах суми за один місяць,  допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з  дня  отримання  копії  постанови.   Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя                                                                                          Н.А. Трофимова