Справа № 22-ц-32 Головуючий у 1-й інстанції Риков В.В.
Категорія 18 Суддя-доповідач Ведмедь Н.І.
У Х В А Л А
15 січня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.
та осіб, які беруть у справі - представника заявника Старовойтової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”
на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 жовтня 2007 року
про відмову у прийнятті заяви закритого акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” про видачу судового наказу
за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 жовтня 2007 року відмовлено у прийнятті заяви закритого акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ “Приват Банк” просить скасувати ухвалу судді, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
При цьому апелянт зазначає, що між ЗАТ КБ “ ПриватБанк” та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 2400 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік. Кредит був наданий у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до умов кредитного договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. При підписанні Заяви клієнт підтверджує те, що він ознайомився та згоден з Умовами, Правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, що завірено підписом клієнта.
Перевіривши ухвалу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю- доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, наведено у ст. 96 ЦПК України, а саме: вимоги, що ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі, вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, вимоги про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника, а також - в інших випадках, встановлених законом.
Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу вказані у ст. 100 ЦПК України.
Зокрема, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК України, а також - якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Відмовляючи банку у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що із наданих документів вбачається спір про право, оскільки хоча сторони і уклали правочин у письмовій формі, але порушення боржником зобов'язань за кредитним договором, який на цей час є діючим, не є за його умовами підставами щодо стягнення заборгованості з боржника у безспірному порядку, в тому числі і суми кредиту в повному обсязі.
Крім того, суд послався на сталу практику стягнень заборгованості у безспірному порядку, яка запроваджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 “Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підстав виконавчих написів нотаріусів”.
Однак, колегія суддів не може в погодитись з таким висновком суду , і вважає, що в даному випадку були підстави для прийняття заяви про видачу судового наказу.
Так, з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.17-18) вбачається, що в пункті 6.5 прямо визначений обов'язок клієнта погашати заборгованість по кредиту, проценти за його використання.
Пунктом 6.6. вказаних Умов та Правил передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань по Договору, клієнт зобов'язаний за вимогою Банку виконати зобов'язання по поверненню кредиту.
Із заяви ОСОБА_1 (а.с.16 - зворот) вбачається, що вона своїм підписом засвідчила те, що вона ознайомлена і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тобто фактично між Банком та ОСОБА_1 був укладений письмовий договір, правочин.
Таким чином, є підстави вважати, що вимоги Банка про виплату заборгованості по кредиту і процентам ґрунтуються на правочині, вчиненому в письмовій формі, а тому, відповідно до ст. 96 ЦПК України, за цими вимогами може бути видано судовий наказ.
За таких підстав, висновок суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по кредиту і процентам, є сумнівним, судом не наведені обставин, за яких він вважав, що в наданих матеріалах є спір про право, а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, ухвала підлягає скасуванню з направленням матеріалів на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303, п.4 ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст. 313-315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів:
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” задовольнити.
Скасувати ухвалу судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 жовтня 2007 року та направити матеріали до Ковпаківського районного суду м. Суми суду для їх розгляду.
Ухвала набрала законної сили, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -