Справа №2-а-12/11 р.           

        ПОСТАНОВА

Іменем України

          14 січня 2011 року                                                      Замостянський районний суд м. Вінниці

                в складі: головуючого - судді Шлапака Д.О.,    

                          при секретарі Дерун А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дії незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року, позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дії незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, як інваліду 1-ої групи, ліквідатору аварії ЧАЕС.

Позов мотивований тим, що позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 1-Категорії, 1-ої групи захворювання, що підтверджується: посвідченням серії НОМЕР_1 від 18 травня 2006 р. довідкою Вінницького обласного МСЕК Серія МСЕ-№053277, відповідно до якої визнаний інвалідом 1-ої групи, захворювання яке пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач звернувся до відповідача про призначення йому державної пенсії у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 - XII від 28.12.91 року в редакції із змінами внесеними Законом України № 231 від 05.10.2006 року.

Згідно вимог зазначеної статті «в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком....»

Відповідач, у зв'язку з цим, повинен був виконати перерахунок пенсії позивачу з урахуванням вимог ст.ст. 50,54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Натомість, своїм листом від 28.09.2010 року за №2540/06-32/02, позивачу було відмовлено у призначенні державної пенсії у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової, за шкоду заподіяну, здоров'ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, та повідомлено, що пенсія позивачу, як інваліду 1-ї групи ЧАЕС може бути призначена в мінімальному розмірі, з урахуванням додаткових  підвищень та перерахунків, розмір пенсії: складає 2 542, 49 грн..

Такі дії відповідача, позивач вважає незаконними з таких підстав, що згідно                               ст.49 Закону України" Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка діяла до 28.12.2007 року, позивачу, як особі віднесеної до І категорії, встановлюється пенсія у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_2 не з’явилися, від представника позивача до суду надійшла заява в якій вона зазначає, що позовні вимоги свого довірителя підтримує і просить розглянути справу у її відсутність.

Представник Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці в судове засідання не з’явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов не визнав, посилаючись на надані заперечення та просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Так, судом встановлено, що позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 1-Категорії, 1-ої групи захворювання, що підтверджується: посвідченням серії НОМЕР_1 від 18 травня 2006 р., довідкою Вінницького обласного МСЕК Серія МСЕ-№053277, відповідно до якої його визнано інвалідом 1-ої групи, захворювання яке пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС..

Позивач звернувся до відповідача про призначення йому державної пенсії у відповідності до ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 - XII від 28.12.91 року в редакції із змінами внесеними Законом України № 231 від 05.10.2006 року.

Згідно вимог зазначеної статті «в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком…»

Відповідач, у зв'язку з цим, повинен був виконати перерахунок пенсії позивачу з урахуванням вимог ст.ст. 50,54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Натомість, своїм листом від 28.09.2010 року за №2540/06-32/02, позивачу було відмовлено у призначенні державної пенсії у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової, за шкоду заподіяну, здоров'ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, та повідомлено, що пенсія позивачу, як інваліду 1-ї групи ЧАЕС може бути призначена в мінімальному розмірі, з урахуванням додаткових  підвищень та перерахунків, розмір пенсії: складає 2 542, 49 грн.

22.05.2008 року Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп визнав неконституційним положення Закону України„ Про державний бюджет України та про внесення змін до деяких актів України„ якими були суттєво обмежені розміри пенсій особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність у розмірах, що діяли у грудні 2010 року.

Відповідач, у зв'язку з цим, повинен був виконати перерахунок пенсії позивача з урахуванням вимог ст. ст. 50, 54, 67 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - в редакції Закону № 796 - XII від 28.12.91 року), який був і залишається чинним до рішення Конституційного Суду                 22.05.2008 р.

Статтею 49 Закону N 796-ХП передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону N 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10-ми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону N 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 1 групи - у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як передбачено статтею 53 Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону N 796-ХП.

А в пункті 2 постанови № 1 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

З огляду на це, суд вважає, що положення частини 3 статті 28 Закону N 1058-ІV, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком), для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною                       1 цієї статті.

Таким чином, постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2002 року та                 № 654 від 16.07.2008 року, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та додаткової пенсії, не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.

Також, необхідно врахувати те, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" - мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України.

Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування„ мінімальний розмір пенсії не встановлений і на сьогодні відсутня інша правова підстава для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим Законом, то відповідач зобов'язаний виконати перерахунок пенсії позивачу з врахуванням мінімальної пенсії за віком зазначених в ст. 50, 54 Закону України   № 796 - XII від 28.12.91 року, на умовах та на підставі ст. 28 Закону України  „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Пленум Верховного суду України в п. 5 постанови № 9 від 1.11.1996 р.                                         „ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" –роз’яснює судам, що під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, в т.ч. акти Президента України, постанови та розпорядження КМУ на відповідність їх, як Конституції України, так і Закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці відносини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Відтак, суд приходить до висновку що позивач має право на перерахунок його пенсії з моменту набуття такого права.

Суд, також вважає, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку, як державної пенсії, так і додаткової пенсії, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.   

Положення частини третьої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.      

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. ст. ст. 50,54, 67 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, строків звернення до суду, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-12, 70, 94, 99, 100 159-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дії незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, як інваліду 1-ої групи, ліквідатору аварії ЧАЕС –задовольнити частково.

Визнати незаконними(неправомірними) дії управління  Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у перерахуванні, призначені та виплаті пенсії в повному обсязі, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», як учаснику  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці провести перерахунок ОСОБА_1 державної пенсії та виплачувати її щомісячно, згідно із ч. 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи »в розмірі 10-и мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно із ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи »в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень встановлених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15 травня 2010 року по дату проголошення постанови суду.

Постанова суду може бути оскаржено до Вінницької апеляційного адміністративного суду через Замостянський районний суд м. Вінниці, протягом 10 днів з дня проголошення рішення.   

          Суддя :