Справа № 2-438/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

06 травня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі :

головуючого –судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –Демяненко С.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,

                                                                              ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, укладеного між нею та відповідачем, посилаючись на те, що в 17 серпня 1994року її син - відповідач по справі, запропонував їй свої послуги по забезпеченню її утриманням та доглядом довічно. Вона погодилась і уклала з ним договір довічного утримання, згідного умов якого вона передала у власність відповідачу належний їй на праві особистої власності жилий будинок, розташований АДРЕСА_1. Відповідач зобов'язався довічно утримувати її, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядати за нею, надавати необхідну грошову та іншу допомогу та підтримувати житлове приміщення у належному стані.

В порушення вимог умов договору відповідач з 1996року не виконує прийняті на себе зобов'язання, їй надають допомогу зовсім інші особи, тому вона просить розірвати укладений між ними договір довічного утримання.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги  та пояснила, що син не доглядає її, з якої причини їй невідомо, його родина також її не відвідує. Тільки онука, яка мешкає в Германії, щороку відвідує її та допомагає. За нею доглядають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 До минулого року вона самостійно не пересувалася, тільки на інвалідній колясці, на теперішній час стан її поліпшився, по будинку вона може сама пересуватися, іноді готує собі їжу, іншу роботу їй виконують ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Соціальний працівник купує їй продукти харчування, ліки, на що вона дає свої гроші.

Наполягає на розірванні договору довічного утримання з сином. Тому що хоче розпорядится своїм будинком сама, а не щоб сину залишився.

В судове засідання відповідач не з’явився по невідомій суду причині, про день слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, що не з’явився, по наявним у матеріалах справи доказам, на підставі ст.169 ЦПК України з постановою по справі заочного рішення.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача   задоволенню підлягають за слідуючими підставами:

17 серпня 1994р між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Верхньодніпровської держнотконтори Зезуль Л.Я. та зареєстрований за №2-3110.  Згідно умов договору позивач передала у власність відповідача належний їй на праві особистої власності жилий будинок з господарчими спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Відповідач зобов'язався довічно, повністю утримувати її, забезпечувати харчуванням, одягом, необхідною допомогою, зберігаючи в її по життєвому користуванні одну жилу кімнату.

Проте взяті на себе зобов’язання відповідач не виконує з 1996року.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, підтверджують свідки.

Так, свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що позивачку вона знає давно. Про договір довічного утримання, укладений між сторонами, її відомо зі слів позивачки. Але відповідач дійсно не виконує умови договору, особисто вона не бачила його вже близько двадцяти років. За ОСОБА_1 вона доглядає приблизно рік. Певний період часу позивачка була прикута до ліжка, вони з ОСОБА_3 приходили до неї, доглядали, прали, прибирали, купали бабусю, міняли постільну білизну, ОСОБА_3 робила уколи, які приписав лікар, оскільки ОСОБА_1 не схотіла лишатися у лікарні. Зараз позивачка піднялася на ноги, але вона людина похилого віку, живе сама,  тому вони продовжують її надавати допомогу.

Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що десь приблизно останні півроку вона навідує позивачку,пере, прибирає в будинку, приходить 2-3 рази на тиждень. Їжу готує іноді в будинку позивачки, іноді приносить з дому. Продукти позивачці купує дівчина з територіального центру по обслуговуванню одиноких та непрацездатних громадян. 3-4 рази на рік до ОСОБА_1 приїздить онука з Германії, а де знаходиться її син їй невідомо.

Згідно ст.ст.755, 756 ЦК України- договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. У разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Таким чином, в ході судового розгляду, знайшли своє підтвердження обставини невиконання відповідачем умов договору довічного утримання. Враховуючи,що вік позивача складає більше 80 років, поганий стан її здоров’я, обмеження позивача в самостійному пересування в зв’язку з захворюванням ніг, необхідність стороннього догляду за нею, відсутність догляду з боку відповідача, який не виконує умов договору довічного утримання, суд вважає, що для захисту інтересів непрацездатного позивача, його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

                                                        ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 серпня 1994р, зареєстрований державним нотаріусом Верхньодніпровської держнотконтори Зезуль Л.Я., реєстровий №2-3110.

Зняти заборону відчуження жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1, накладену 17 серпня 1994р, зареєстровану в реєстрі за №132/94.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте Верхньодніпровським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів  дня отримання ним копії рішення.

Головуючий-