Справа № 2-а-833/11

ПОСТАНОВА

іменем України

10 травня 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Трофимової Н.А. розглянувши відповідно до ст.ст. 41, 122, 128 КАС України в порядку письмового провадження,  адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора організації дорожнього руху Кобеляцької роти ДПС, старшого лейтенанта Скрильника Владислава Миколайовича про визнання незаконною та скасування Постанови про адміністративне правопорушення та притягнення до відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

          11 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора організації дорожнього руху Кобеляцької роти ДПС, старшого лейтенанта Скрильника В. М., посилаючись на те, що 07 квітня 2011 року відповідачем складено на нього протокол про адміністративне правопорушення ВІ1 №116190 за порушення Правил дорожнього руху. На підставі протоколу була ухвалена Постанова ВІ №230984 від 07.04.2011р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн. Наполягає, що правопорушення, яке зазначено в оскарженій постанові місце не мало, оскільки прилад „Візир” зафіксував швидкість автомобіля, який рухався в зустрічному напрямку.  Просить визнати незаконною Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2011 року серії ВІ №230984 та скасувати її.

          Позивач в судове засідання 28 квітня 2011 року з’явився, позов підтримав у повному обсязі. Заявив клопотання, яке було задоволено судом, про витребування адміністративного матеріалу на підставі якого була винесена Постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ №230984 від 07.04.2011р.  У подальшому від позивача надійшла заява від 10 травня 2011 року про розгляд справи за його відсутністю.

          Від відповідача, на адресу суду, надійшли заперечення на позов, де він вказував, що перевищення швидкості автомобілем позивача було зафіксовано радіолокаційним вимірювачем швидкості „Визир”, який придатний до використання за призначенням. Вважає що Постанова по справі про адміністративне правопорушення ухвалена правомірно та просив суд відмовити в задоволенні позову позивачу повністю. Також просив провести розгляд справи без його участі (а.с. 7-8).

          Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду не прибули всі особи, які беруть участь в справі та надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 122, ч.6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 квітня 2011 року в 06 годин 05 хвилин позивач рухався по автодорозі  в с. Кагарлик та був зупинений інспектором організації дорожнього руху Кобеляцької роти ДПС, старшим лейтенантом Скрильник В.М., який склав Протокол про адміністративне правопорушення ВІ1 №116190.

Згідно вказаному протоколу позивач керуючи автомобілем „Део”, державний номер НОМЕР_1, перевищив швидкість руху, рухався зі швидкістю 84 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 122 КУпАП. Швидкість  вимірювалася Візир 0512426.

Позивач вніс до Протоколу свої пояснення, де вказав, що швидкість не перевищував та рухався згідно ПДР України. (а.с. 4).

07.04.2011 року, на підставі Протоколу про адміністративне правопорушення, відповідачем була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ №230984, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього накладено адміністративне  стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. (а.с. 3).

           Правомірність та обґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є предметом спору, який передано на вирішення суду.

            Згідно з ч.2 ст. 72 КАС України обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб’єкта владних повноважень, яким таке рішення прийнято.

             Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

            Статтею 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

У своїй Постанові від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»(п.24) Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що зміст постанови, у справі про адміністративне правопорушення, має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів,

Як убачається матеріалів справи, а саме змісту позовної заяви та протоколу про адміністративне правопорушення позивач оспорював швидкість руху його автомобіля, посилаючись на те що він рухався на швидкості 60 км/год, а швидкість, яка зафіксована технічним приладом  "Візир", належить іншому транспортному засобу.

Згідно Переліку, технічних засобів , що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженому Наказом МВС від 01.03.2010р. №33, прилад „Визир” є відеозаписувальний, радіолокаційний вимірювач швидкості (а.с.9).

Судом були витребувані у відповідача адміністративні матеріали на підставі яких він виніс Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 07.04.2011 року, у тому числі фото-, відео- матеріали.

Але відповідач не надав суду докази, у тому числі фото- відео- запис показань технічних приладів, яки підтверджують перевищення автомобілем позивача, встановленої швидкості руху, тобто відповідач не доказав правомірність винесення Постанови  по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ №230984 від 07.04.2011р.

Суд не може прийняти, як доказ перевищення швидкості руху автомобілем позивача, протокол про адміністративне правопорушення, оскільки цей протокол містить суперечливі данні щодо швидкості  руху, та ці суперечності не були усунути.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про дату останньої державної повірки приладу „Визир” 0512426, що не дозволяє зробити висновок про правомірність дій інспектора ДПС щодо застосування показань такого приладу в якості доказів скоєння правопорушення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ.

            Відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються.

            Однак, в Постанові не вказано, хто саме зі співробітників ДПС робив вимірювання швидкості за допомогою приладу "Візир", в той час, як Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затвердженої наказом МВС №1111 від 13.11.2006р.) передбачено, що до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкцію та склали заліки з використання цих приладів.

            Таким чином, суд, з урахуванням встановлених обставин справи, дійшов до  висновку, що постанову по справі про адміністративне правопорушення не можливо визнати законною та обґрунтованою, оскільки вона ґрунтується на фактичних даних, які б свідчили про скоєння позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

За таких обставин, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 17-19, 72 94, 105, 122, 128, 158, 161- 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора організації дорожнього руху Кобеляцької роти ДПС, старшого лейтенанта Скрильника Владислава Миколайовича, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2011 року серії ВІ №230984 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн.

Постанова є остаточної і оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                                          Н.А. Трофимова