Справа № 2-173/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

24.01.2008 року                                                         Ленінський районний суд м. Вінниці

                                                                  в складі :  головуючого судді Зайцева А.Ю.

                                                                                   при секретарі  Станіславській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - 

ВСТАНОВИВ:

            До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.

             Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі ордеру № 785 від 15.01.1992 року позивач вселився та проживає в квартирі АДРЕСА_1. 27.10.1992 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачкою від якого народився син, після чого позивач зареєстрував відповідача у спірній квартирі, але шлюбні стосунки не склалися і у 1997 році шлюб було розірвано. У квартирі відповідачка фактично не проживає з 1998 року в зв'язку із знаходженням за кордоном на заробітках і приїзжає один раз на рік для переоформлення документів, а  тому просить визнати її втратившою право користування квартирою.   

              В судовому засіданні позивач та його представники підтримали вимоги позову просили його задовольнити, надавши пояснення аналогічні з викладеними у позові.

              Відповідачка та її представники в судовому засіданні позов не визнали з тих підстав, що відповідач не проживає в квартирі з поважної причини. Позивач в квартиру не пускає в зв'язку з чим подали позов про вселення, який зупинений до вирішення даного позову, а тому просили відмовити у задоволенні позову.

              Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

             Дійсно, позивачу був виданий ордер № 785 від 15.01.1992 року на вселення в квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується самим ордером наявним в матеріалах справи.

             Судом встановлено, що після одруження з відповідачкою та народження сина, вони проживали разом у спірній квартирі та були зареєстровні за даною адресою, що не заперечується сторонами та підтверджується довідкою з ЖЕК-2 про склад сім'ї.

              Згідно пояснень відповідача наданих суду, вона дійсно перший раз поїхала до Італії в липні 2001 року, віддавши дитину проживати своїм батькам які постійно проживають в м. Чернівці. Після цього повернулась через два роки, а через місяць знову поїхала до Італії. Потім постійно проживала в Італії і приїзжала в Україну один раз на рік в серпні місяці. В 2007 році в серпні місяці приїхала знову, але не змогла попасти в спірну квартиру оскільки в ній змінені замки.

              Допитані судом в якості свідків ОСОБА_3- сусідка сторін, ОСОБА_4 донька сусідки сторін, ОСОБА_5 - мати відповідачки також підтвердили те, що відповідач не проживала в квартирі оскільки знаходилась в Італії і приїзжала починаючи з 2003 року один раз у рік в серпні та перебувала в Україні не більше місяця, що відповідає поясненням самої ОСОБА_2 наданими суду та підтверджується її закордонним паспортом.

              Показання свідка ОСОБА_6 - сусідки сторін про те, що відповідач приїзжала кожних півроку взимку та влітку з дитиною, судом оцінюються критично, оскільки суперечать поясненням самої відповідачки, інших свідків та матеріалам справи.

             Згідно ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

              Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

            Таким чином, судом встановлено, що в липні 2001 року позивач виїхала до Італії де постійно проживає і лише один раз на рік влітку приїзжає в Україну, а тому у відповідності зі ст. 71 ЖК УРСР, вона втратила право користування спірною квартирою ще з 2002 року. Факт приїзду відповідача в Україну кожний рік лише на місяць з 2003 по 2006 роки, ще раз підтверджує відсутність її понад встановлені строки у спірній квартирі в цей період.

              Укладення офіційного трудового контракту відповідачкою у 2006 році не поновлює її право на користування квартирою, оскільки таке право нею втрачене ще до цього, і доказів про продовження встановленого законом строку у шість місяців наймодавцем або судом, суду не представлено, в зв'язку з чим ОСОБА_2 є такою, що   втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.

               На підставі викладеного, ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР та керуючись ст.ст. 15, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -         

ВИРІШИВ:

             Позов задовольнити.

             Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

           Рішення набуває законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження, якщо не було подано заяву про апеляційне оскарження.

            СУДДЯ: