Справа № 2-а-741/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24.05.2011 року. Нікопольський  міськрайонний суд Дніпропетровської області  

у складі: головуючого –       судді    Шестакової З.С.

при  секретарі -                                            Пометій Є.Т.

за участю представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача –           Бондарук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  в м. Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці і соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання відмови про виплату щорічної допомоги на оздоровлення недійсною, суд

встановив:

          Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до управління праці і соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (далі –управління праці і соціального захисту населення) про визнання відмови про виплату щорічної допомоги на оздоровлення недійсною.  

          Свої вимоги мотивує тим, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов’язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, йому повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення  в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Управління праці і соціального захисту населення на оздоровлення виплачувало йому лише у 2007 році - 120 грн., 2008 році –120 грн., 2009 році –120 грн., 2010 році –120 грн.

          В січні 2010 року він звернувся до управління праці і соціального захисту населення з заявою провести йому доплату допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Однак йому було відмовлено у такому перерахунку.

          Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами та преюдиціальності рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008  у справі про соціальні гарантії громадян, а також враховуючи те, що незаконними діями відповідача було порушено його право на соціальне забезпечення, позивач просив суд зобов’язати управління праці і соціального захисту населення провести йому перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 –2010 роки відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII у розмірі п’ять мінімальних заробітних плат, виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

          Представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, посилаючись на те, що виплати позивачеві проводились згідно з діючим законодавством України та Постанов Кабінету Міністрів України від 27.07.1996 за № 836 і від 12.07.2005 за № 562.

          Відповідно до ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосування цього закону проводиться в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади.

          Так, у відповідності до вищевказаних нормативно-правових актів громадянину ОСОБА_3 управлінням праці та соціального захисту населення було проведено нарахування щорічної допомоги на оздоровлення: за 2007 рік –120 грн.; 2008 рік –120 грн.; 2009 рік –120 грн.; 2010 році –120 грн.  Тобто за 2007 –2010 роки управління праці та соціального захисту населення проводило позивачу нарахування щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.  

          Крім того, представник відповідача вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду та позовної давності без поважних причин, тому просить суд при вирішенні спору врахувати строк звернення до суду в один рік.

          Просив у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

          Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Згідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І –ІІ  групи —п’ять мінімальних заробітних плат.   

          Як встановлено судом, ОСОБА_3 являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов’язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

          У зв’язку з захворюванням, пов’язаним  з  виконанням обов’язків  по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС згідно із ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”    він має право на  щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

          Згідно з ч.7 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної   заробітної  плати  визначається  на  момент   виплати.

          Однак позивачу в період з 2007 по 2010 рік допомога на оздоровлення виплачувалася відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 27.07.1996 і № 562 від 12.07.2005 у розмірі 120 грн.

          Листом № 270 від 11.02.2010 р. Управління праці і соціального захисту населення відмовило ОСОБА_3 у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2007 по 2010 роки (а.с.10-11).

          Щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. (ч. 5 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

          Відповідно до   п.п. 1, 6 ст. 92 Конституції України    виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод..; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення... .

          При таких обставинах суд вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення позивача повинен визначатися згідно із   Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який  має вищу юридичну силу. А тому суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про те, що позивачу правильно нараховувалася допомога на оздоровлення відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 27.07.1996 р. та  № 562 від 12.07.2005 р.

          Судом було встановлено, що позивачеві було виплачено допомогу на оздоровлення у 2007 році у розмірі –120 грн., у 2008 році у розмірі –120 грн., у 2009 році –120 грн., у 2010 році –120 грн.

          В той же час, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про перерахування йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та за 2008 рік слід відмовити, так як виплата допомоги за 2007 рік була проведена в квітні місяці 2007 року, за 2008 рік - в квітні місяці 2008 року, а рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008  були прийняті та набули чинності відповідно з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року, тобто рішення Конституційного Суду України були прийняті вже після виплати допомоги, а тому допомога у 2007 та 2008 роках була виплачена відповідно до норм чинного законодавства.

          Так відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,  втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          В той же час суд вважає, що відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити недоплачену суму допомоги за 2009 рік та 2010 рік.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 99, 158, 159, 160, 161-163,167 КАС України, Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, 22, 46, п.п. 1, 6 ст. 92, ч. 2 ст. 152  Конституції України, суд  

постановив:

          Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

          Зобов’язати управління праці і соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_3 суму недоплаченої державної щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та за 2010 рік, відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі п’ять мінімальних заробітних плат, виходячи із встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

          В іншій частині в позові відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду ніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення постанови через Нікопольський міськрайонний суд.                                                                                

Суддя:З. С. Шестакова