Справа № 2-А-2
2008 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2008 року. Путивльський районний суд, Сумської області у складі:
головуючого - судді Литовки М.І.
при секретарі - Ковальовій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації, Сумської області третя особа Управління державного казначейства у Путивльському районі, про визнання незаконними дій органу державної влади та стягнення щорічної виплати на оздоровлення,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2007 року, позивачка звернулася до суду з позовом на незаконні дії відповідача мотивуючи тим, що вона являється постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ї категорії, інвалідом 2-ї групи, пов,язаної з наслідками аварії і відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” (Далі - Закон № 798-12) їй передбачена щорічна виплата на оздоровлення в розмірі п,яти мінімальних заробітних плат, що за період 2001-2007 років, становить 11 401,99 гривень.
Зазначає, що всупереч вимогам вказаного закону ці виплати здійснювались відповідачем в розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Далі - Постанова КМУ № 836) та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Далі - Постанова КМУ № 562).
В нарахуванні та виплаті щорічної допомоги відповідачем було відмовлено та надано довідку, що за період 2001-2007 року, було нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 466,80 гривень.
Таким чином вважає, що розмір заборгованості по щорічній виплаті на оздоровлення за період 2001 - 2007 року з урахуванням індексу інфляції, складає 10 935,19 гривні, які і просить стягнути на її користь з відповідача, а бездіяльність останнього в частині відмови в нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за вказаний період, визнати незаконною.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги відповідно до свого позову.
Відповідач у судове засідання не з,явився, звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутність.
У своїх письмових запереченнях відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що виплати щорічної допомоги позивачці здійснювалися в розмірах, встановлених Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562, і в межах бюджетних асигнувань, які виділялися основним розпорядником коштів - Міністерством праці та соціальної політики України, яке і вважали належним відповідачем по справі.
Наполягали на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України.
Третя особа у своєму відгуку на позов вказав, що на Управління державного казначейства у Путивльському районі (далі УДК) не покладені функції по нарахуванню компенсаційних виплат, в даному випадку громадянам постраждалим від Чорнобильської катастрофи.
До їх функцій належить лише перерахування коштів - загальних сум на відповідні рахунки указані їх розпорядниками в оформлених ними платіжних дорученнях, в даному випадку відповідачем по справі, в межах кошторисних призначень на відповідний бюджетний рік.
До функцій УДК також належить у разі прийняття судом відповідного рішення - здійснення примусового списання вказаної у рішенні суми з зазначеного реєстраційного рахунку, відкритого на ім,я відповідача по справі.
У вирішенні позову покладалися на розсуд суду, просили справу слухати у їх відсутність.
Суд заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи та зібрані докази в совокупності, дійшов до наступного.
Судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 є постраждалою в наслідок аварії на Чорнобильській електростанції 1-ї категорії, інвалідом 2-ї групи і згідно з ст. 48 Закону № 798-12, має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку отримувала у 2001, 2002, 2003 та 2004 роках по 26,70 гривень, а у 2005, 2006 та 2007 роках по 120 гривень (а.с. 9, 20).
У вересні 2007 року, вона звернулася до Управління із заявою (а.с.7) про донарахування і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 - 2007 роки, виходячи з розміру 5-ти мінімальних заробітних плат на рік, як це передбачено ст. 48 Закону № 798-12.
10 вересня 2007 року, відповідачем відмовлено у перерахунку та виплаті цих сум з посиланням на розміри допомоги, передбачені Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року ( а.с.8).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов,язані діяти лише на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 798-12 щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 2-ї групи - виплачується в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги.
Частиною 1 ст. 67 Закону № 798-12 визначено, що конкретні розміри всих доплат, пенсій і компенсацій передбачених цим Законом підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Встановлений Постановами Кабінету Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, не зважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати і не відповідає розміру, встановленому Законами України.
Щодо обмежень можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону № 798-12, які були встановлені Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік”, то суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України 05.10.2006 року, доповнила Закон № 798-12 статтею 71 в якій встановлено, що дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону і зазначена норма, на думку суду має приоритетне застосування.
На час виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, такі Закони Верховною Радою України не приймалися.
З 09.07.2007 року, положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” по зупиненню дії пільг та компенсацій, на підставі рішення Конституційного Суду України № 6, від 09.07. 2007 року - визнані неконституційними.
Виходячи з наведеного та урахуванням вимог ст. 48 Закону № 798-12, управління повинно виплачувати позивачці щорічну допомогу на оздоровлення виходячи з суми мінімальної заробітної плати на момент виплати, а тому відмова суб,єкта владних повноважень у перерахунку та виплаті позивачці недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, є протиправною, оскільки порушує права та законні інтереси ОСОБА_1
Посилання відповідача на те, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади у сфері соціального захисту населення та головний розпорядник бюджетних коштів, є безпідставним, оскільки судом встановлено, що саме управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації відповідно до свого положення (а.с. 28-30 ) є юридичною особою, яка здійснює нарахування та виплату позивачу сум щорічної допомоги на оздоровлення, які є предметом судового розгляду.
За правилами ч. 3 ст. 100 Кодексу Адміністративного Судочинства (КАС) України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Між тим у ч. 2 ст. 99 КАС України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач - управління праці та соціального захисту населення Путивльської райдержадмінстрації у своїх письмових запереченнях на позов, наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, стосовно позовних вимог ОСОБА_1
Як встановлено судом, ОСОБА_1 щорічно, тобто в 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роках, отримувала суми одноразової допомоги на оздоровлення в розмірах, які її не задовольняли, проте відповідно до норм діючого законодавства до суду за захистом своїх прав звернулася лише у грудні 2007 року.
З відповідною заявою про поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку, позивачка ОСОБА_1 також не зверталася.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо дорахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення відповідно ст. 48 Закону № 798-12 за період з 2001 по 2006 рік, включно.
Визнаючи спосіб, у який підлягає поновленню порушене право позивачки на отримання допомоги на оздоровлення, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 162 КАС України, зобов,язати суб,єкта владних повноважень здійснити перерахунок та виплатити недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, з урахуванням вимог ст. 48 Закону № 798-12, управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації, повинно дорахувати та виплатити позивачці щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Враховуючи отриману ОСОБА_1 суму, в розмірі 120 гривень на оздоровлення у лютому 2007 року, та розміру мінімальної заробітної плати на момент її виплати, на користь позивачки за 2007 рік підлягає дорахуванню та виплаті 1 880 гривень ( 400 х 5 - 120 = 1880 грн.).
При цьому вказівка позивачки про застосування індексу інфляції до цих сум не грунтується на законі, поза як положення Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли між сторонами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8,19,46 Конституції України, ст. ст. 48, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 8-11, 71, 94, 99-100, 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації в Сумській області у дорахуванні і виплаті ОСОБА_1 недорахованої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період 2007 року.
Зобов,язати управління праці та соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації в Сумській області дорахувати та виплатити при надходженні кошт ОСОБА_1 недораховану щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період 2007 року, в розмірі 1 880 ( одну тисячу вісімсот вісімдесят) гривень.
В іншій частині вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або у порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: підпис