ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
-----------------------------------------------------------------------------------
Справа № 2-400/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Оніщука М.І.,
при секретарях: Петров Д.В., Сливка А.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 101000,00 грн. штрафних санкцій згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем попереднього договору.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 12.10.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір щодо купівлі-продажу нежилого приміщення (в літ. Б) в будинку АДРЕСА_1 не пізніше 12.11.2007 року на умовах і в порядку, встановлених попереднім договором. За цим договором відповідач отримав аванс в розмірі 50500,00 грн. Відповідач, згідно із п. 2.2 цього договору зобов'язаний був зняти заборону на відчуження нежилих приміщень до укладання основного договору. Пунктом 6 попереднього договору передбачено, що у випадку відмови від укладання основного договору купівлі-продажу відповідачем, ним має бути сплачена позивачу сума в розмірі 101000,00 грн.
09.11.2007 року позивач відповідним листом повідомила відповідача про необхідність з'явитися до місцезнаходження об'єкту договору купівлі-продажу для укладення договору о 10:00, одночасно нагадавши про необхідність зняття заборони на відчуження нерухомого майна. Крім того, окремо було звернено увагу про необхідність отримання погодження на укладання основного договору від органу охорони культурної спадщини - Головного управління культурної спадщини при КМДА, оскільки об'єкт продажу взятий на облік як об'єкт культурної спадщини.
09.11.2007 року позивач подав заяву приватному нотаріусу про забезпечення вчинення нотаріальної дії поза межами нотаріальної контори - за місцезнаходженням об'єкту продажу. Однак, 12.11.2007 року о 10:00 було встановлено, що власник об'єкту не з'явився, на дзвінки ніхто не відповідав, двері в квартиру ніхто не відкрив, з приводу чого о 10:20 було складено відповідний акт.
12.11.2007 року приватним нотаріусом видано свідоцтва, якими посвідчено, що позивач та ОСОБА_5 перебували у вхідних дверей нежилого приміщення (за літ. Б) в будинку АДРЕСА_1. Окрім того, було отримано Витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, згідно якого дане майно залишалося під забороною.
Отже, з наведених причин договір купівлі-продажу нежилого приміщення між позивачем та відповідачем укладений не був, проте відповідач відмовився згідно п. 6 попереднього договору сплатити штрафні санкції в розмірі 101000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що основний договір не було укладено не з вини відповідача, а з вини позивача у якого були відсутні кошти на купівлю об`єкту нерухомості.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 12.10.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір щодо купівлі-продажу нежилого приміщення (в літ. Б) в будинку АДРЕСА_1 не пізніше 12.11.2007 року на умовах і в порядку, встановлених попереднім договором. За цим договором відповідач отримав аванс в розмірі 50500,00 грн. Відповідач, згідно із п. 2.2 цього договору зобов'язаний був зняти заборону на відчуження нежилих приміщень до укладання основного договору. Пунктом 6 попереднього договору передбачено, що у випадку відмови від укладання основного договору купівлі-продажу відповідачем, ним має бути сплачена позивачу сума в розмірі 101000,00 грн.
09.11.2007 року позивач направила лист, яким повідомила відповідача про необхідність з'явитися до місцезнаходження об'єкту договору купівлі-продажу для укладення договору о 10:00 12 листопада 2007 року, одночасно нагадавши про необхідність зняття заборони на відчуження нерухомого майна. Крім того, окремо було звернено увагу про необхідність отримання погодження на укладання основного договору від органу охорони культурної спадщини - Головного управління культурної спадщини при КМДА, оскільки об'єкт продажу взятий на облік як об'єкт культурної спадщини.
Також, 09.11.2007 року позивач подала заяву приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про забезпечення вчинення нотаріальної дії поза межами нотаріальної контори - за місцезнаходженням об'єкту продажу. Однак, 12.11.2007 року о 10:00 було встановлено, що власник об'єкту не з'явився, на дзвінки ніхто не відповідав, двері в квартиру ніхто не відкрив, з приводу чого о 10:20 було складено відповідний акт, підписаний ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (слюсарем ДКВПтА при Київенерго).
З виданих 12.11.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 свідоцтв, вбачається, що останнім посвідчено, що позивач та ОСОБА_5 перебували у вхідних дверей нежилого приміщення (за літ. Б) в будинку АДРЕСА_1. Окрім того, як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, майно залишалося під забороною, тобто відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання у відповідності з попереднім догвором.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено в договорі, виконання за зобов'язанням щодо нерухомого майна проводиться за місцезнаходженням цього майна.
З наведеного вбачається, що оскільки в попередньому договорі не встановлено місце виконання зобов'язання, то таким місцем, у відповідності з вимогами закону, має бути місцезнаходження майна, а саме: АДРЕСА_1.
Пунктом 6 попереднього договору передбачено, що у випадку відмови від укладання основного договору купівлі-продажу відповідачем, ним має бути сплачена позивачу сума в розмірі 101000,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Водночас, слід звернути увагу на ту обставину, що представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт не виконання відповідачем умов попереднього договору щодо зняття заборони відчуження на об`єкт нерухомості та разом з цим, не надав суду жодних доказів на підтвердження власного твердження про те, що основний договір не було укладено з вини позивача, оскільки в нього були відсутні кошти на купівлю об`єкту нерухомості.
За таких підстав, коли встановлено, що з вини відповідача зобов'язання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання щодо укладання основного договору купівлі-продажу не житлового приміщення та враховуючи ту обставину, що сторони в добровільному порядку визначили власну відповідальність у випадку не виконання умов попереднього договору, що не суперечить вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки суд задовольняє позов, то згідно із ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1010,00 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 30,00 гривень у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а усього 1040,00 гривень у відшкодування понесених позивачем і документально підтверджених судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 532, 614, 615 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 /АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_1/ на користь ОСОБА_3 /АДРЕСА_3, ідентифікаційний НОМЕР_2/ 101000 (сто одну тисячу) гривень 00 копійок та 1040 (одну тисячу сорок) гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат, а всього стягнути 102040 (сто дві тисячі сорок) гривень 00 копійок.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.