ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
-----------------------------------------------------------------------------------
Справа № 2-197/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2008 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Оніщука М.І.,
при секретарях: Книжник А.О., Петров Д.В., Сливка А.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 956700,00 грн., індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, що становить 260222,00 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 71752,00 грн., а всього 1288674,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 30.07.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого позивач позичив відповідачу 956700,00 гривень, які відповідач зобов'язався повернути до 30.07.2005 року. Вказаний договір посвідчений Державним нотаріусом другої Київської державної нотаріальної контори, про що в реєстрі зроблено запис за № 3-1933.
Також, 30.07.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно якого в забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення 956700,00 грн. відповідач передала в іпотеку на користь позивача належне їй на праві власності, згідно договору купівлі-продажу від 23.10.2002 року, нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
В зазначений термін відповідач гроші не повернув, а тому в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позики, позивач просить стягнути суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов в сумі 350000 грн., зазначивши, що в іншій частині борг відповідачем погашено.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 30.07.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого позивач позичив відповідачу 956700,00 гривень, які відповідач зобов'язався повернути до 30.07.2005 року. Вказаний договір посвідчений Державним нотаріусом другої Київської державної нотаріальної контори, про що в реєстрі зроблено запис за № 3-1933.
Також, 30.07.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно якого в забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення 956700,00 грн. відповідач передала в іпотеку на користь позивача належне їй на праві власності, згідно договору купівлі-продажу від 23.10.2002 року, нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо вчасного повернення позивачу одержаних від нього, згідно договору позики, грошових коштів. Відповідачем, під час розгляду справ, не надано суду жодних доказів на підтвердження принаймні часткового повернення боргу, а тому у суду відсутні будь-які підстави брати до уваги твердження позивача про часткове повернення боргу.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Стаття 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Разом з цим, необхідно зазначити, що у відповідності до ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Більш того, ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За таких підстав, коли встановлено, що відповідач не виконав, а від так і прострочив виконання перед позивачем грошового зобов'язання, при цьому, закон не звільняє його від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, і, більш того, встановлює обов'язок останнього сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Отже, з наданих позивачем та перевірених судом розрахунків, вбачається, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 956700,00 грн., індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, що становить 260222,00 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 71752,00 грн., а всього 1288674,00 грн.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки суд повністю задовольняє позов, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1700,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 395,00 грн. у відшкодування витрат пов`язаних з викликом відповідача до суду, а всього 2125,00 грн. у відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 625, 1046 - 1050 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1/ на користь ОСОБА_3 /АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_2/ 1288674 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок заборгованості та 2125 (дві тисячі сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок у відшкодування судових витрат, а всього стягнути 1290799 (один мільйон двісті дев`яносто тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.