Справа № 2-316/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          03 червня 2011 року .                                                                       м.Тячів                                                                 

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Кошілко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб –Дубівської селищної ради, Дубівського виробничого управління житлово-комунального господарства про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третіх осіб –Дубівської селищної ради, Дубівського виробничого управління житлово-комунального господарства про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди. В позовній заяві зазначив, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.03.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №010970900035, виданого на підставі рішення 14-ї сесії 5-го скликання Дубівської селищної ради від 27.10.2008 року за №243, він є власником земельної ділянки для будівництва гаража площею 0,0026 га., що розташована в АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_2 в порушення діючого земельного законодавства самовільно захопила частину його земельної ділянки площею 0,0022 га., яку загородила металічною огорожею та перешкоджає йому використовувати дану земельну ділянку за її цільовим призначенням, що стверджується актом перевірки вимог земельного законодавства від 19.10.2010 року, протоколом про адміністративне правопорушення від 19.10.2010 року, складені державним земельним інспектором з використання та охорони земель у Тячівському районі Орос П.П.

Своїми незаконними діями відповідачка ОСОБА_2 заподіяла йому моральну шкоду, яка полягає в тому, що він пережив глибокі душевні та моральні страждання, а також сильний нервовий стрес, в нього були порушені спокій та нормальний ритм його життя. Вартість моральної шкоди оцінює в розмірі 3000 гривень.    

Просить зобов»язати ОСОБА_2 повернути йому належну на праві власності частину самовільно захопленої земельної ділянки площею 0,0022 га., що розташована по АДРЕСА_1, знести розташовану на даній частині земельної ділянки металеву огорожу та стягнути моральну шкоду в сумі 3000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав повністю посилаючись на викладені у письмовій позовній заяві обставини та просить його задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що її батько ОСОБА_6 звертався в селищну раду щодо повернення йому спірної земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1, але йому було відмовлено, оскільки земельна ділянка відноситься до прибудинкової території. При її зверненні з цим самим питанням щодо виділення земельної ділянки, їй також було відмовлено, оскільки вона вже була виділена позивачу ОСОБА_1 Земельною ділянкою площею 0,18 га., де знаходиться і спірна земельна ділянка, вони користувалися з 1958 року. В травні 2009 року вони переклали огорожу на спірній земельній ділянці. Межі земельної ділянки з ними ніхто не узгоджував. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Дубівської селищної ради Смовж С.М. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що спірна земельна ділянка відноситься до прибудинкової території і не могла бути приватизована позивачем. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Дубівського виробничого управління житлово-комунального господарства Савула І.І. в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що він погоджував надання у приватну власність спірної земельної ділянки позивачу ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.03.2009 року серії ЯЕ №429226, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010970900035, виданого на підставі рішення 14-ї сесії 5-го скликання Дубівської селищної ради від 27.10.2008 року за №243, є власником земельної ділянки для будівництва гаража площею 0,0026 га., що розташована в АДРЕСА_1 (а.с.4).

Відповідно до рішення 8-ї сесії 22-го скликання Дубівської селищної ради від 28 серпня 1997 року за №31 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 (а.с.26).

У відповідності до рішення 10-ї сесії 5-го скликання Дубівської селищної ради від 19 листопада 2007 року за №158 ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_3 (а.с.27).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-2460, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, яка складається з житлового будинку в смт. АДРЕСА_2 (а.с.28).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні ствердила, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2, яка була раніше від неї забрана під час будівництва багатоповерхівок. Спірна земельна ділянка, де знаходиться резервуар, була обгороджена рік тому.    

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що у 1982 році від Бабинців забрали частину земельної ділянки під будівництво багатоповерхівок, в одній з яких проживає і вона. Спірна земельна ділянка на даний час обгороджена. До побудови багатоповерхівок вона проживала у власному будинку по сусідству з ОСОБА_5, а потім їй виділили квартиру, оскільки на її земельній ділянці побудували багатоповерхівку. При цьому ОСОБА_5 нічого не компенсували за забрану від них земельну ділянку.  

Свідок ОСОБА_12  в судовому засіданні показала, що раніше померлий ОСОБА_6 звертався в Дубівську селищну раду, щоб йому повернули спірну земельну ділянку, яка була від нього забрана під будівництво багатоповерхівок, але йому було відмовлено, оскільки земельна ділянка відноситься до прибудинкової території. Після цього, через деякий час ОСОБА_1 дали дозвіл на приватизацію цієї земельної ділянки. На даний час ОСОБА_5 спірна земельна ділянка обгороджена.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні ствердив, що 1-2 роки тому він ставив нову огорожу на спірній земельній ділянці, яку невідомі особи постійно розбивали.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що позивачка ОСОБА_2 є її матір»ю, з якою вона раніше проживала разом. Вони користувалися земельною ділянкою площею 0,18 га. і сплачували за неї податок. Раніше під будівництво багатоповерхівки від них було відібрано частину земельної ділянки, в тому числі і спірну ділянку, при цьому компенсації за неї їм не було дано. Коли вони обгородили спірну земельну ділянку, її батько звертався в селищну раду, щоб йому повернули цю ділянку, але йому було відмовлено, оскільки земельна ділянка відноситься до прибудинкової території.. Через деякий час їм стало відомо,  що цю ж саму ділянку було надано іншим. Нова огорожа на спірній ділянці була ними поставлена у травні 2009 року.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 самовільно зайняла частину земельної ділянки площею 0,0022 га., належної ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, поклавши на ній металеву огорожу, що стверджується актом перевірки вимог земельного законодавства від 19.10.2010 року, складеного державним земельним інспектором з використання та охорони земель у Тячівському районі та м. Тячів ОСОБА_3 (а. с.5).

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, якими є відповідно до ст.126 цього ж Кодексу, державні акти, і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Власник земельної ділянки, права якого порушено, відповідно до ст. 386 ч.3 ЦК України має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А згідно до ст. ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачем в судовому засіданні доведено факт порушення його права на землю з боку відповідачки, а тому порушене його право підлягає захисту шляхом зобов’язання відповідачки ОСОБА_2 повернути належну йому на праві власності частину самовільно захопленої земельної ділянки площею 0,0022 га., що розташована по АДРЕСА_1, та знести розташовану на даній частині земельної ділянки металеву огорожу.

Заперечення представника відповідачки ОСОБА_5 проти позову суд вважає безпідставними, оскільки нею в судовому засіданні належними і допустимими доказами не доведено правову підставу для користування спірною земельною ділянкою.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що представником позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні не доведено факт заподіяння такої шкоди позивачу ОСОБА_1 внаслідок порушення його права на землю з боку відповідачки ОСОБА_2, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.   

Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду слід розділити між сторонами.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 209-215 ЦПК України,  ст.ст.125, 126, 152, 158, 212 ЗК України, ст. 386 ч.3 ЦК України, суд,

Р  І  Ш  И  В:

          Позов задовольнити частково.

          Зобов»язати ОСОБА_2 повернути належну на праві власності ОСОБА_1 частину самовільно захопленої земельної ділянки площею 0,0022 га., що розташована по АДРЕСА_1, та знести розташовану на даній частині земельної ділянки металеву огорожу.

         В решті позову відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8,5 гривень судового збору та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 130 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

          Головуючий :                                                                                                      В.І.Бобрушко