16.05.2011Справа № 2-1050/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          16 травня 2011 року Єнакіївський  міський суд Донецької області у складі:

          головуючий суддя                                        -Худіної О.О.

          при секретарі                                                  - Соколовой О.В.

            за участю позивача                                            - ОСОБА_1

            представника відповідача                                 - Лукіной Н.А.

          розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Єнакієве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  у місті Єнакієве Донецької області про стягнення одноразової страхової виплати у відшкодування  моральної  шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення одноразової страхової виплати у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я, яке він отримав,  працюючи на підприємствах вугільної промисловості, а саме: шахтах «Полтавська», «Юний комунар», Єнакіївська»ДП «Орджонікідзевугілля»міста Єнакієве Донецької області.

В обґрунтування  своїх вимог позивач посилається на те, що  він працював  на підприємствах  вугільної промисловості у шкідливих умовах, де  він отримав професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології у стадії субремісії, емфізема легенів 1 стадії, недостатність легенів 1-2 ступеня. Висновком МСЕК від 06.12.2001 року йому було встановлено 45% втрати професійної працездатності, за підтвердженим профзахворюванням, інвалід 3 групи.

          У судовому засіданні позивач підтримав у повному обсязі позовні вимоги, та просив стягнути з відповідача  на його користь у відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 100 000 грн., та пояснив, що у зв’язку з отриманим захворюванням, він переносить моральні страждання, тому що змушений регулярно звертатись  за медичною допомогою до лікувальних установ,   почуває себе  немічним, не в змозі надати допомогу родині, виконувати  домашню роботу, та займатися іншим видами трудової діяльності, тому що йому заборонена тяжка  фізична праця. Все це порушило нормальні  життєві  стосунки,  він прикладає зусиль для  організації свого життя та життя своєї родини.

          Представник відповідача позов не визнав, пояснивши суду, що для призначення виплати за моральну шкоду потрібен спеціальний висновок МСЕК про заподіяння такої шкоди, якого позивач не має. Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717 –V “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»абзац четвертий статті 1 викладено у новій редакції, підпункт «е»пункту 1 частини першої виключено, частину третю статті 28 виключено, частину третю статті 34 виключено. Тобто статті Закону України   «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 р. №1105- XIV, зі змінами та доповненнями, які передбачали право потерпілого на виробництві на відшкодування моральної шкоди, виключені. Згідно підпункту 2 пункту 44 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. №107-VI, відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві моральної  шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року.

          Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив слідуючи фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до документів позивач працював на підприємствах вугільної промисловості. (а.с. 8)

Висновком МСЕК № 260990 від 06.12.2001 року йому було встановлено 45% втрати професійної працездатності, за підтвердженим профзахворюванням, інвалід 3 групи. (а.с. 10)

Відповідно із ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає  у  фізичній болі та стражданнях, які фізична особа  отримала внаслідок  каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я.

Згідно із ст. 34 Закону України "  Про загальнобов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які  спричинили втрату працездатності", передбачено, що у разі  настання страхового випадку  Фонд соціального страхування у встановленому законом порядку зобов’язаний  виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння йому такої шкоди.  Факт наявності  ушкодження здоров’я  позивача підтверджений  актом розслідування хронічного професійного захворювання,  висновком МСЕК  про  втрату  працездатності у зв’язку  із професійним захворюванням. Ніяких додаткових умов щодо  відшкодування моральної шкоди   зазначена норма закону немає, тому доводи  відповідача про те, що  наявність  моральної шкоди  позивачу нічим не підтверджена, суд вважає безпідставними.

Таким чином,  судом безперечно  встановлено, що внаслідок професійного захворювання,  отриманого  у  результаті шкідливих  та небезпечних умов виробництва, позивачу заподіяна моральна шкода, яка  полягає у  моральних стражданнях у зв’язку з ушкодженням  здоров’я, що порушило його нормальні життєві стосунки,  які потребують від нього додаткових  зусиль для організації  свого життя -  необхідністю  звернення до лікарів, неможливість отримати  високооплачувану роботу та таке інше.

Посилання представника  відповідача на те, що згідно підпункту 2 пункту 44 розділу 2 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін до деяких законодавчих  актів України " від 28.12. 2007р., відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві моральної  шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року, є необґрунтованим зі слідуючих підстав:

Норми Закону № 1105-Х 1У є спеціальними  і стосуються  прав застрахованих осіб, якими є працівники, оскільки законом передбачено, що  укладаючи угоду про обов’язкове страхування від нещасного випадку страховик ( Фонд) тим самим бере на себе зобов’язання надати застрахованим  особам  всі передбачені ст. 21 Закону соціальні послуги та виплати.

За таких підстав суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають  задоволенню,  вирішуючи питання про розмір відшкодування на користь позивача, суд  враховує  загальний ступінь втрати позивачем  професійної працездатності, яка на 06.12.2001 рік становила 45%,  конкретні обставини справи, стан здоров’я  позивача,  тривалість його роботи на підприємствах вугільної промисловості,  та з  урахування усіх обставин,   виходячи  із  принципу розумності та справедливості,  суд вважає, що на  користь позивача повинна бути стягнута моральна шкода у розмірі 13 500 грн.  

Керуючись ст.ст. 10,11,209 ЦПК України, ст. 21,28,34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”,  -

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 до  відділення  виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  у місті Єнакієве Донецької області про стягнення одноразової страхової виплати у відшкодування  моральної  шкоди задовольнити частково.  

          Стягнути з відділення  виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Єнакієве Донецької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п»ять сот)  гривень.

          Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Єнакіївський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Суддя