Справа № 2-324/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07 червня 2011 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої  - судді                             Кучеренко О.А.

при секретарі         -                            Сєрбіній І.В.

за участю представника позивача     ОСОБА_1

                 відповідача                        ОСОБА_6

                 представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Новосілка справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

19.04.2011 р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди землі, посилаючись на те, що 22 березня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди землі, згідно якого я ОСОБА_5 (орендодавець) надав, а ОСОБА_6 (орендар) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Іскрівської сільської ради. Зазначений договір було зареєстровано у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центру Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 30 березня 2010 року за № 04-10-149-00285. Договором встановлено строк оренди терміном 5 (п'ять) років. Загальна площа земельної ділянки переданої орендарю становить 5.160 га. у тому числі 5,160 га ріллі, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена в 58508.87 грн. Частина 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 6.10.1998 року з послідуючими змінами закріплено істотні умови договору оренди землі, зокрема в договорі оренди землі обов'язково повинна бути встановлена орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Також відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року було затверджено Типовий договір оренди землі, в якому закріплено, що в договорі повинно бути відображено розмір орендної плати: грошової - у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності; натуральної - перелік, кількість або частка продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки; відробіткової - види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт. А ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Тобто вважає, що вимоги закону до змісту договору стосовно визначення орендної плати базуються з урахуванням принципів розумності та справедливості на чітко визначеній конкретизованій платформі та не допускають будь-якої невизначеності або двозначності тлумачення з нього приводу. Вказує, що пунктом 9 договору оренди землі, котрий був йому запропонований відповідачем, передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в натуральній, відробітковій або грошовій формі за його бажанням: у натуральній формі - зернової продукції; у відробітковій формі - оранка присадибної ділянки. Зазначено,   що  орендна  плата  не  повинна  бути   меншою,  ніж  3   (три)  відсотка  від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому еквіваленті складає 1755, 27 грн (одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять гривень 27 коп). Пунктами 11 та 12 договору визначено, що орендна плата вноситься в строк до кінця поточного року передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами. Пунктом же 13 договору оренди землі визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законом. Під час укладення угоди відповідач обіцяв, що розмір орендної плати, закріплений у договорі, становитиме зазначену суму в грошовій формі, а також йому додатково буде надана послуга у вигляді оранки його присадибної ділянки, а також надано зернової продукції (зерна ) в об'ємі якого вистачить для утримання його крупної рогатої худоби. За змістом договору оренди землі, укладеним з відповідачем, такий розмір орендної плати не виключався, проте не конкретизувавши розмір орендної плати в договорі в порушення вимог діючого законодавства ОСОБА_6, скориставшись його довірою як сусіда, навмисно ввів його в оману стосовно обставин, що мають істотне значення. Слід також зазначити, що ОСОБА_6 навіть не надав йому екземпляру договору оренди землі. А він, в свою чергу, помилився стосовно всіх обставин, що мають істотне значення, а саме стосовно розміру орендної плати. Ці обставини дають підстави для визнання договору оренди землі недійсним відповідно до сі. 229, 230 Цивільного Кодексу України. Навпаки в порушення умов договору (п.9), за якими він мав право хоча б визначати форму орендної плати, відповідач в такому праві йому відмовив. В сплаті орендної плати в грошовій формі йому було відмовлено, його присадибна ділянка жодного разу не була зорана, а орендна плата сплачувалась в формі видачі зерна, але обсяг виданого зерна вирішувався самостійно відповідачем без будь-якого погодження з ним, а ґатунок виданого зерна не відповідав будь-яким стандартам, оскільки зерно було змішане з землею, оскільки не провіяне, в зв'язку з чим не придатне для будь-якого використання. Він прохав відповідача видати йому якийсь документ, що підтверджував би якість зерна, але на це його прохання ОСОБА_6 ухилявся від відповіді. В порушення вимог п. 12 Договору будь-які акти про передачу продукції в рахунок сплати орендної плати відповідачем не складалися, не був складений і акт приймання-передачі об'єкта оренди (невід'ємна частина договору відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 15 та ст. 17 Закону України «Про оренду землі»), що позбавляло його права поскаржитися на дії ОСОБА_6 до органів, на які за законом покладено обов'язок контролю за дотриманням діючого законодавства у сфері земельних відносин, а також дозволяло ОСОБА_6 уникнути цивільно-правової відповідальності (у вигляді пені) за несплату орендної плати у повному обсязі. Таким чином, виходячи з викладеного зазначив, що загальних вимог, дотримання яких необхідно для дійсності угоди (ст. 203 Цивільного Кодексу України), не виконано, адже зміст укладеного договору оренди землі прямо суперечить наведеним ним актам Цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства, за змістом укладеної угоди, зловживаннями при укладенні договору з боку відповідача, обсягу   прав   та   обов'язків   можна   зробити   впевнений   висновок,   що   угода   не   була спрямована на реальне настання правових наслідків у вигляду виконання обов'язків орендарем. Просить визнати недійсним договір оренди землі від 22.03.2010 року, укладений між мною. ОСОБА_5, та ОСОБА_6, та зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центру Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 30 березня 2010 року за № 04-10-149-00285. Стягнути з відповідача ОСОБА_6 судові витрати.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 35). Оскільки його право на участь у судовому засіданні забезпечено участю його представника, ОСОБА_1, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача.

Представник позивача ОСОБА_1, який діє за довіреністю від 18.03.2011 р. (а.с. 15), у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягав на визнанні спірного договору недійсним. Додатково зазначив, що не заперечує того, що між сторонами фактично існують орендні відносини та зазначив, що жодних письмових звернень та претензій з боку позивача до відповідача щодо визнання договору оренди недійсним або його розірвання не надавалося.  

Відповідач ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3, який дії за договором про здійснення представництва по цивільній справі від 12.05.2011 р. (а.с. 31, 32), у судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що відсутні будь-які підстави для визнання договору оренди недійсним, оскільки відповідачем належним чином виконуються обов’язки, встановлені договором, позивач отримує орендну плату своєчасно та у повному обсязі. Також зазначив, що спірний договір оренди має всі істотні умови, встановлені для такого типу договорів.

Представники третіх осіб, Великоновосілківський районний відділ земельних ресурсів та Великоновосілківський районний відділ Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України», залучені до участі у справі ухвалою суду від 29.04.2011 р. (а.с. 14), у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі третіх осіб, на підставі наявних матеріалів справи, оскільки вони містять достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та проаналізувавши їх за внутрішнім переконанням, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України „Про оренду  землі” передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Цим же Законом визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13).

Враховуючи, що договір, укладений між сторонами є договором оренди землі, оскільки регулює строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, до умов цього договору застосовуються положення Закону України „Про оренду землі” та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.         

Правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини (і зобов’язання щодо оплатної передачі і зобов’язання щодо користування і сплати орендної плати) виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

Правовідносини оренди землі, відповідно до закону не можуть бути безоплатними і полягають у одночасному виникненні всіх прав і обов’язків, які з них випливають, зокрема, обов’язку сплачувати встановлену договором орендну плату. Ці правовідносини (зобов’язання передати земельну ділянку, прийняти земельну ділянку, користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату і т. ін.) є нерозривними,  неможливо відокремити права і обов’язки щодо користування земельною ділянкою права і обов’язки щодо сплати орендної плати і оцінювати окремо, оскільки самі по собі такі права і обов’язки не визначають правовідносин оренди землі. Тільки сукупність таких прав і обов’язків (як то передбачено законом) складає правовідносини оренди землі.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами  виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, на правовідносини оренди землі, як складову частину цивільних правовідносин, заснованих на договорі, зокрема, на правовідносини що стосуються визнання договору оренди недійсним, розповсюджуються відповідні положення, зокрема, глав 16, 53 Цивільного Кодексу України.

Так, статтею  203 ЦК України визначено загальні вимоги, які необхідні для чинності правочину, невиконання частин першої-третьої, п’ятої та шостої яких тягне за собою його недійсність на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.  

Статтями 229, 230 ЦК України передбачено наслідки вчинення правочину під впливом помилки та обману.

Отже, виходячи з позовних вимог, предметом дослідження є саме з’ясування наявності чи відсутності порушень при укладанні договору оренди земельної ділянки від 22.03.2010 року вищевказаних правових норм.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН № 087162 від 27.01.2005 р., виданого на підставі розпорядження голови Великоновосілківської районної державної адміністрації № 526 від 09.12.2004 р., оригінал якого та технічна документація щодо меж земельної ділянки та кадастрового плану оглянуті у судовому засіданні, позивач є власником земельної ділянки площею 5,160 га, розташованої на території Іскрівської сільської Ради (а.с. 16).

22.03.2010 р. між позивачем та  ОСОБА_6 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки (надалі – договір оренди (а.с. 8-11), зареєстрований у Книхі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 04-10-149-00285 від 30.03.2010 р. Пунктами 2-7 договору визначений об’єкт оренди, яким є земельна ділянка загальною площею 5,160 га, у тому числі 5,160 га ріллі та зазначена нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки. Строк дії договору складає п’ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору). Пунктами 9-15 договору визначено розмір, строк та порядок внесення орендної плати, яка повинна сплачуватися у натуральній, відробітковій або грошовій формі за бажанням орендодавця: у натуральній формі – зернової продукції; у відробітковій формі – оранка присадибної ділянки, але орендна плата не повинна бути меншою ніж 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до відомостей, наданих відповідачем (а.с. 39,40), позивач отримував орендну плату у натуральній та відробітковій формі  за 2010 рік. Зазначене не заперечується і заявою позивача про те, що він отримав орендну плату у розмірі 1500 кг зернової продукції, з якої утримувався прибутковий податок, а також 100 кг насіння сонячника, або 30 кг олії, згідно орендної плати у натурільній формі, проводилася оранка і культивація присадибної ділянки та земельних пайків в рахунок відробіткової форми, згідно договору оренди (а.с. 38).

Вищевикладене дає підстави суду вважати, що на час укладання договору оренди та отримання орендної плати, позивач не заперечував проти існування договору оренди,  розміру орендної плати, строків, порядку її внесення, якості отриманої продукції, тобто обставин, які він вважає такими, що мають істотне значення у цій частині. Доказів зворотного стороною позивача не надано, як не надано доказів і того, що в сплаті орендної плати у грошовій формі позивачеві було відмовлено, що він звертався з вимогою саме у такому вигляді проводити орендну плату, відсутні докази неналежної якості продукції, отриманої в рахунок орендної плати позивачем, а також стороною позивача не доведено факт введення позивача в оману стосовно істотних умов договору оренди від 22.03.2010 р.

Також, договором оренди від 22.03.2010 р.  передбачені й умови використання земельної ділянки (п. 16-18), умови і строки передачі земельної ділянки в оренду (п. 19-21).

Суд зазначає, що 31.03.2010 р. складений акт приймання-передачі земельних ділянок с. Іскра (а.с. 41). Таким чином, вимоги вищевказаних пунктів договору сторонами виконано і сторона позивача визнає, що відповідач в відповідності з договором оренди користувався земельною ділянкою, належною позивачу, за що сплачував орендну плату.

Таким чином, при дослідженні договору оренди земельної ділянки від 22.03.2010 р., суд прийшов до висновку, що у спірному договорі наявні всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України „Про оренду землі” та підписані сторонами, а також при укладанні спірного договору додержані вимоги ст. 6, 17, 19 Закону України „Про оренду землі”. Істотні умови сторонами договору обумовлені та виконуються, що дає підстави вважати даний договір, укладений між сторонами дійсним.

Факт використання відповідачем земельної ділянки, належної позивачу, на підставі договору оренди від 22.03.2010 р., а також факт отримання позивачем орендної плати за умовами укладеного договору не викликає жодних сумнівів у тому, що даний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що робить неспроможними доводи позивача щодо зворотного.

Також, стороною позивача необґрунтовано та не надано доказів  щодо суперечності договору оренди від 22.03.2011 р. моральним принципам суспільства, зловживаннями при укладенні договору з боку відповідача.

          Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом.

          Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в  межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

           З огляду на викладене суд вважає, що підстави для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 22.03.2010 р. відсутні.

          Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди землі слід відмовити.

          Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 у повному обсязі, судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають, що передбачено ст. 88 ЦПК України.

           На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212, 213, 215, ЦПК України, ст.ст. 5, 11, 203, 215, 229, 230 Цивільного Кодексу України, Законом України “Про оренду землі”,  суд –

В И Р І Ш И В :

              У задоволенні позову  ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди землі – відмовити.

              Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду через даний суд  протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                    Кучеренко О. А.