Справа №  2-а-11068/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

09 червня 2011 року   Кіровський районний суд м. Кіровограда                     

у складі:     головуючого - судді Бурлаки О.В.,

       при секретарі        -  Стойко Ю.С.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Смілянської роти ДПС ВДАІ при УМВС України в Черкаській області Пишного Євгена Васильовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -   

                                                               В С Т А Н О В И В:   

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії СА1 № 005575 від 09.04.2011 року, посилаючись на те, що 09.04.2011 року він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності за протоколом про адміністративне правопорушення, складеними відповідачем незаконно.   

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак до суду не з’явився, не надавши судові письмові заперечення.  

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Таким чином суд визнає, що відповідач-суб’єкт владних повноважень не з’явився до суду без поважних причин, а тому справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов висновку, щодо задоволення заявленого адміністративного позову.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП України.   

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.   

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.   

09.04.2011 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що позивач порушив вимоги 12.4 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року,  яке знайшло свій прояв в тому, що він 09.04.2011 року, о 06 год. 30 хв., на 206 км. автодороги Київ-Знамянка  керував автомобілем Рено, д.н. НОМЕР_1, в населеному пункті м. Сміла, де перевищив швидкість на 34 км/год., оскільки рухався зі швидкістю 94 км/год., за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП.  Швидкість вимірювалась приладом «Сокіл» №0501354.

В позові позивач зазначив, що з вищезазначеною постановою не згоден та вважає, що вона підлягає скасуванню, оскільки викладені в ній обставини не відповідають дійсності, швидкість руху його транспортного засобу не перевищувала межі дозволеної. Не підтверджено, що швидкість, виміряна приладом «Сокіл», належить саме його транспортному засобу, та не виключає належності показання приладу будь-якому іншому автомобілю з-поміж тих, що були зупинені інспектором перед ним, оскільки він рухався позаду іншого автомобіля марки BMW, який його обігнав, тому не можна визначити швидкість, якого саме автомобіля була виміряна. В зв’язку з наведеним вважає, що в його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення, через що просить скасувати вищевказану постанову.      

З’ясовуючи фактичні обставини справи, співробітник ДПС при документуванні згаданого порушення залишив поза увагою заперечення водія.

Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

          Суб'єкт владних повноважень – відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані – на користь відповідача чи навіть позивача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.   

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.   

Відповідачем не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, і які б дозволили вказати на достовірність фіксації швидкості саме автомобіля, на якому рухався позивач, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема постанова й протокол не дають підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.   

Крім того, незважаючи на заперечення позивача своєї вини на місці події, відповідач як суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача, тобто не тільки зафіксувати його за даними вимірювального засобу та шляхом складання протоколу, однак такі докази відсутні.

                 Крім того, не надано суду і сертифікату про підтвердження допуску визначення швидкості транспортного засобу вимірювальним приладом «Сокіл», не представлено свідоцтво щодо придатності його до застосування, не вказано про похибки при вимірюваннях.

Отже, судом  не встановлено яким чином давав оцінку та досліджував докази інспектор, на підставі яких прийшов до висновку і виніс постанову  по справі про адміністративне правопорушення та піддав позивача адміністративному стягненню  за перевищення встановленого обмеження швидкості більш як на тридцять кілометрів на годину.

Тому, суд вважає, що відповідачем не проведено всебічного, повного та об’єктивного дослідження та зібрання фактичних даних по справі, а тому враховуючи вищевикладені обставини та порушення допущені відповідачем при винесенні постанови,  суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача та про безпідставність винесеної відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення в зв’язку із недоведеністю його вини та відсутністю складу зазначено в постанові адміністративного правопорушення.   

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.   

Відповідач - працівник Державтоінспекції при здійсненні відносно позивача владних повноважень діяв у спосіб та у межах повноважень, які визначені нормативно-правовими актами, в межах своєї компетенції, неупереджено, не зловживаючи своїм службовим положенням.   

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП України, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає скасуванню, а провадження закриттю.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 276, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 8, 9, 17, 19, 128, 159-163, 167, 171-2 КАС України, суд,-

                                                            П О С Т А Н О В И В:   

           Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії СА1 № 005575 від 09.04.2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, закрити.

Постанова  суду є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда О. В. Бурлака