2-376/11  

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

17 травня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Кобець А.І.,

за участі: представника відповідача Чмірьової Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»до ОСОБА_2 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»про визнання акту недійсним та стягнення моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2010 року позивач ПАТ «Донецькобленерго»звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, посилаючись на наступні обставини: між ВАТ «Донецькобленерго»та ОСОБА_2 виникли цивільні правовідносини, які підтверджуються конкретними обставинами (юридичними фактами), а саме: з боку Позивача - це постачання електроенергії та контроль її споживання шляхом зняття показів приладу обліку (пред'явлення відповідачу рахунків для оплати тощо - якщо сплата здійснюється за рахунками) на об'єкт Відповідача, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, а з боку Відповідача -це, зокрема, споживання електроенергії, оплата (рахунків за електроенергію) спожитої електричної енергії. За даною адресою відкрито особовий рахунок №НОМЕР_1.

Згідно рішення Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 4 червня 2008 року підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення(далі - ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. №1357.

Зазначили, що відповідно до діючого законодавства тарифи на електричну енергію для споживачів категорії «Населення»встановлюються Постановами Національної комісії з регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ). Так, зокрема, постановою НКРЕ України «Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам»від 10.03.1999р. №309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.03.1999р. за №151/3444) встановлені тарифи на електричну енергію які почали діяти з 01.04.1999р. В подальшому вказані тарифи змінювались постановами НКРЕ України №401 відЗО.ОЗ.2006р., №926 від 20.07.2006р.

На підставі вказаних нормативно-правових актів та технічних документів споживання Споживачем електричної енергії можливе лише через прилад обліку електричної енергії, який захищено відповідними пристроями та пломбами Постачальника та Держспоживстандарту. Порушення цього правила та обов'язку є протиправною поведінкою (правопорушенням) з боку Споживача. Відповідно до ст.ст.26, 27 ЗУ «Про електроенергетику»Споживач (Відповідач по справі) зобов'язаний виконувати умови договору, Правил користування електричною енергією, інших нормативно-правових актів та технічних документів, а у разі їх порушення несе відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з п.48 ПКЕЕН Споживач (Відповідач по справі) несе відповідальність за: порушення Правил користування електричною енергією; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електричних мереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку та інії дії за які законодавством передбачена відповідальність.

Також зазначили, що 19 лютого 2003 року при перевірці представниками Позивача на виконання вимог Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.97 р., ПКЕЕН, за місцем проживання Відповідача за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено порушення ним ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику та п.п. 42, 48 ПКЕЕН, що виразилося у самовільній заміні лічильника електричної енергії без дозволу енергопостачальника.

На підставі п.53 ПКЕЕ виявлене порушення було зафіксовано в Акті про порушення ПКЕЕН № 0202а від 19.02.2003р. (копія Акту додається).

Відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №562 від 04.05.2006 р. з наступними змінами та доповненнями, на підставі зазначеного Акту про порушення ПКЕЕН Споживачу було визначено обсяг та вартість електричної енергії не облікованої внаслідок порушення на загальну суму 2 263 гривні 87 копійок (дві тисячі двісті шістдесят три грн. 87 коп.)

Розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії здійснювався за тарифами встановленими Постановами НКРЕ України для споживачів відповідної групи та класу напруги, які діяли під час порушення Відповідачами ПКЕЕН та в порядку, передбаченому Методикою.

Зауважують, що зазначена сума була пред'явлена Відповідачам до сплати. Однак до теперішнього часу вартість не облікованої електроенергії Відповідачами не оплачена, у зв'язку з чим вони вимушені звернутися до суду для захисту своїх порушених прав та економічних інтересів.

Просили стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь вартість електроенергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електроенергією в розмірі 2 263 грн. 87 коп. та судові витрати.  

20.07.2010 року ОСОБА_2 надала до суду зустрічну позовну заяву, посилаючись на наступні обставини: вона в квартирі проживає одна, справно вносить плату за користування електричною енергією.

Зазначила, що з квітня по вересень 2002 року в її квартирі проводився ремонт. Перед закінченням ремонту представник приватного підприємства, яке займалося ремонтом, офіційно, телефонограмою викликало представника відповідача, який у присутності робочих відключив електролічильник (на ньому був показник 9566) і підключив новий електролічильник.

У жовтні 2002 року до неї у квартиру прийшла представник відповідача, яка в присутності родичів позивачки здійснила запис електролічильника і, не пред'явивши ніяких претензій, з приводу його використання, пішла.

Зазначає, що у січні 2003 року прийшли ще 2 представника відповідача (2 жінки, але свої прізвища вони теж не назвали) і пред'явили їй претензію, що на електролічильнику немає пломби, і склали акт, на якому вона, позивачка, не розписувалася. Копію акта їй не вручили. Понятих при його складанні не запросили.

Вважає, що акт про порушення користування електроенергією представниками відповідача був відверто сфальсифікований.

6 травня 2003 вона отримала повідомлення про те, що відповідно до складеного акту заподіяла відповідачу збитки за користування електроенергією в розмірі 2263,87 грн. Коли вона прийшла в абонентський відділ, то представник відповідача без пред'явленні акта та інших документів заявила, що ця сума їй, позивачці, нарахована з 2001 року.

Зазначає, що категорично не згодна ні з актом, який співробітники відповідача, користуючись її хворобливим станом і юридичною необізнаністю, повністю сфальсифікували, ні з сумою заборгованості, так як розкраданням електроенергії не займалася і не займається, про що свідчать наведені нижче виплати за користування електроенергією за попередній час.

Так, зазначила позивачка, 17 січня 2002 року, тобто за кілька місяців до початку ремонту, за користування електроенергією в жовтні, листопаді та грудні 2002 року заплатила 22,84 грн.

14 березня 2002 року за користування електроенергією в січні, лютому і березні 2002 року заплатила 16,38 грн. (Показник лічильника становив 9400 кіловат).

25 липня 2002 року за користування електроенергією в січні, лютому і березні 2002 року заплатила 16,38 грн. (Показник лічильника становив 9700-9400).

7 жовтня 2002 року за користування електроенергією за попередні місяці (показник лічильника становив 10000-9400) вона заплатила 23,16 грн. і т. д.

Зазначає, що 12 серпня 2003 року вона, позивачка, звернулася до позивача з письмовою скаргою на незаконність акта, яким їй нараховано штраф в розмірі 2263,87 грн., і просила його скасувати.

Вважає, що відповідач своїм листом № 2163 - ад від 10 жовтня 2003 року, який вона отримала 15 жовтня 2003 року, необгрунтовано відмовив у задоволенні її скарги.

Після цього ВАТ «Донецькобленерго»звернулося до Ворошилівського суду м. Донецька з позовом про стягнення з неї 2263,87 грн. Зазначає, що в якості зустрічної вимоги 13 листопада 2003 року вона звернулася до суду зі скаргою на дії посадової особи і одночасно з позовною заявою про визнання акта недійсним та стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 5000 грн. У справі суддею було проведено 2 або 3 судових засідання, на яких її інтереси представляв син ОСОБА_4 На підтвердження заперечень її сином була представлена квитанція про здачу старого лічильника з показаннями, які були відображені в запереченнях.

Зауважує, що син їй повідомив, що судом відповідачу і їй в позовних вимогах відмовлено, з чим вона погодилася. Однак відповідач повторно подав позов про той самий предмет і з тих самих підстав, хоча передбачений ст. 257 ЦК України строк позовної давності двічі (минуло більше 6 років) закінчився. Відповідач термін позовної давності пропустив без поважної причини.

Відповідно пункту 4 ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності є підставою для відмови у позові. Крім того, в силу п. 2 ст. 205 ЦПК України підлягає припиненню провадження у справі, за яким набуло законної сили рішення або ухвала суду про припинення справ у зв'язку з відмовою позивача від позову, укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і по цих же підставах.

Зауважує, що представники відповідача в лютому 2003 року сфальсифікували акт, про що свідчить та обставина, що при його складанні не були запрошені поняті, на ньому немає її підпису, копію акту їй не вручили. Ці дії відповідача змусили її переживати, без будь-якої на те необхідності ходити до відповідача і виправдовуватися.

Вважає, що складанням сфальсифікованого акту відповідач скомпроментував її перед сусідами та знайомими, їй доводиться пояснювати їм, що вона не крала електричну енергію. Зазначає, що надіслані із суду документи відповідача повалили її в шоковий стан, у неї підвищився артеріальний тиск. Їй за рекомендацією лікарів доводиться приймати додаткові медичні препарати, витрачаючи на них зі своєї пенсії значні матеріальні кошти. Ці дії відповідача порушили її розмірений спосіб життя. Цими діями відповідача їй завдано серйозної моральної шкоди, яку вона оцінює в 10000 грн.

Просила визнати недійсним акт про порушення правил користування електричною енергією для населення від 19.02.2003 року, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 підтримувала заявлені вимоги, надала пояснення аналогічні вказаним у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Стосовно зустрічного позову пояснила наступне.

Донецькі електричні мережі є структурним підрозділом ВАТ «Донецькобленерго»та діють на підставі Положення. На підприємство покладені завдання здійснення постачання електроенергії населенню та контролю сплати за її використання.

Відносини з приводу постачання електричної енергії фізичним особам регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику». Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року, №1357 (далі - ПКЕЕН, Правила) та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006року № 562 (далі - Методика).

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку, слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику»та Правилами, що підтверджується рішенням Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 4 червня 2008 року.

За адресою: АДРЕСА_1, в енергопостачальній організації було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2.

Таким чином, у позивача та відповідача по справі виникли договірні правовідносини.

Виходячи з положень ст.ст. 6, 626-631, 526 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормами ч. 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», ч.ч. 2, 4 п. 48 ПКЕЕН, передбачається, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Зазначає, що в процесі перевірки дотримання вимог чинних ПКЕЕН, 19.02.2003 р. представникам енергопостачальника, за місцем мешкання Позивача було виявлене наступне порушення: самовільна заміна лічильника електричної енергії без відома енергопостачальника.

Згідно п. 53 ПКЕЕН, у разі виявлення представником енергопостачальника порушенн; споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електрична енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акту вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. На підставі акта енергопостачальник має право припинити електропостачання споживачу та визначити обсяг та вартість не облікованої електричної енергії, відповідно до вказаних Правил та Методики.

У відповідності до п. 53 ПКЕЕН по факту виявленого порушення, у присутності ОСОБА_2 було складено акт: № 020265 від 19.02.2003р., який вона відмовилась підписувати. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники електропостачальника.

Із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність складання працівниками ВАТ «Донецькобленерго» акта про порушення правил користування електричною енергією для населення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права. Відповідно до ст.ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) прав та вплив на порушника. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачає ст. 11 ЦК України.

Вищезазначений акт про порушення ПКЕЕН є технічним документом і свідчить лише про те, що при проведенні перевірки у споживача були виявлені вказані в ньому факти. У даному акті не аналізуються виявлені факти на предмет відповідності законодавству і не приймаються ніякі рішення. Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішення цих органів, тобто офіційний юридичний документ, який породжує певні правові наслідки, направлені на регулювання тих або інших суспільних відносин і носить обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акт що оспорюється, цим вимогам не відповідає, отже він не відноситься до актів, які в розумінні ст. 21 ЦК України можуть бути визнаними неправомірними.

Зауважила, що оскільки ВАТ «Донецькобленерго»не є органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, позовні вимоги не відповідають ст. 16, 21 ЦК України. Оскарження дій щодо факту складання акта, як акта, який не встановлює для споживачів будь-яких обов'язків, окрім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, не передбачено законодавством як спосіб захисту прав.

Ця правова позиція була викладена у Постанові Верховного суду України від 12.06.2007 р. по справі №3/576н.

Акт про порушення Правил користування електроенергією для населення, складений працівниками ВАТ «Донецькобленерго», які діяли як посадові особи, на підставі відповідних положень указаних вище Правил.

Вважає, що Відповідач своїми діями не порушував прав Позивача, складання акту про порушення ПКЕЕН та припинення постачання електроенергії є правом Відповідача, яке закріплено нормами діючих ПКЕЕН.

Щодо стягнення моральної шкоди, зазначила, що згідно із ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За пп. 43 - 44, 46 Правил енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Тобто відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику»та Правилами, які не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання з постачання електричної енергії.

Просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, надала заперечення, в яких просиа відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне: 12 липня 2010 року вона отримала з суду ухвалу від 25 червня 2010 року з доданими до нього копіями позовної заяви ВАТ «Донецькобленерго», акту від 19 лютого 2003 року, акту звірки розрахунків, довідки, рішення Донецької міськради і платіжного доручення. З цієї ухвали вона дізналася, що 9 липня 2010 відбувся попередній розгляд справи, але вона на ньому була відсутня з поважної причини, оскільки матеріали з суду отримала з запізненням, тобто 12 липня 2010 року. З цієї причини вона не могла вчасно представити свої заперечення проти позову. Зазначила, що в квартирі проживає одна, справно вносить плату за користування електричною енергією. З квітня по вересень 2002 року в квартирі проводився ремонт. Перед закінченням ремонту представник приватного підприємства, яке займалося ремонтом, офіційно, телефонограмою викликав представника позивача, який у присутності робочих відключив електролічильник (на ньому був показник 9566) і підключив новий електролічильник. У жовтні 2002 року до неї в квартиру прийшла представник позивача, яка в присутності її родичів справила запис електролічильника і, не пред'явивши ніяких претензій, з приводу його використання, пішла. У січні 2003 року прийшли ще 2 представника позивача і пред'явили претензію, що на електролічильнику немає пломби, і склали акт. Копію акта їй, позивачці, не вручили. Понятих при його складанні не запросили. 6 травня 2003 року вона отримала повідомлення про те, що відповідно до складеного акту, заподіяла позивачу збитки за користування електроенергією в розмірі 2263,87 грн. Як вона потім дізналася, ця сума мені нарахована з 2001 року.

Представник відповідачки ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне у задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.3 Правил, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником.

Підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку, слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику»та Правилами, що підтверджується рішенням Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 4 червня 2008 року.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 п. 42 Правил, споживач електричної енергії зобов’язаний оплачувати спожиту електричну енергію, здійснюючи її перерахування виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Згідно п.19 Правил, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

Згідно п.20 Правил, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику»передбачається, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електричною енергією.

Відповідно до п.п. 43 - 44, 46 Правил енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору у розмірі двократної  вартості недовідпущеної електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Відповідно до  п. 5 ст. 4  Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки у разі заподіяння такої небезпечною для життя і здоров'я продукцією у випадках, передбачених законом.

Як встановлено у судовому засіданні на ім’я ОСОБА_2 було відкрито особовий рахунок  № НОМЕР_1 в енергопостачальній організації за адресою: АДРЕСА_1.

19 лютого 2003 року при перевірці представниками позивача ПАТ «Донецькобленерго»на виконання вимог Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.97 р., ПКЕЕН, за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено порушення ним ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику та п.п. 42, 48 ПКЕЕН, що виразилося у самовільній заміні лічильника електричної енергії без дозволу енергопостачальника.

У відповідності з п.53 ПКЕЕ виявлене порушення було зафіксовано в Акті про порушення ПКЕЕН № 0202а від 19.02.2003 р. (а.с.2).

Відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №562 від 04.05.2006 р. з наступними змінами та доповненнями, на підставі зазначеного Акту про порушення ПКЕЕН Споживачу було визначено обсяг та вартість електричної енергії не облікованої внаслідок порушення на загальну суму 2 263 гривні 87 копійок (дві тисячі двісті шістдесят три грн. 87 коп.)

Розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії здійснювався за тарифами встановленими Постановами НКРЕ України для споживачів відповідної групи та класу напруги, які діяли під час порушення Відповідачами ПКЕЕН та в порядку, передбаченому Методикою.

Однак, враховуючи, що у відповідності до ст.ст. 256-257 ЦК України строк позовної давності у даних правовідносинах вже сплинув, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Донецькобленерго».

Обговорюючи питання щодо зустрічних вимог, суд вважає за необхідне також відмовити у їх задоволенні, оскільки вони не засновані на законі.

На підставі ст.ст. 256, 257, 714 ЦК України, ЗУ «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією для населення та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»до ОСОБА_2 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією –відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»про визнання акту недійсним та стягнення моральної шкоди –відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м.Донецька          В.В.Князьков