РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

КОПІЯ

Справа №2-189/07

18 травня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі

головуючого судді                               Катаєвої Е.В.

при секретарі                                       Юзефович Ю.А.

за участю адвокатів                            ОСОБА_1., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє також і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третіх осіб - Четвертої державної нотаріальної контори міста Одеси, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округуОСОБА_8, органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право спадщини, договору дарування недійсними, визнання права власності у порядку спадкування за законом, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2002 року до суду звернулась ОСОБА_3. до ОСОБА_5 з позовом про визнання договору дарування недійсним, обґрунтував свої вимоги тим, що 02.11.2000 року помер її чоловік ОСОБА_9, який за своє життя фактично прийняв спадщину після смерті батьків у 1988 и 1991 році у вигляді 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на час смерті вона знаходилась із ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі, проживала з ним за однією адресою, а після його смерті через - 4 місяця ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4, то позивач вважала незаконним договір дарування спірного домоволодіння від 14.08.2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6., ОСОБА_7 так як ОСОБА_5 при оформленні свідоцтва про право спадщини на своє ім'я приховала від нотаріуса наявність інших спадкоємців.

В процесі судового розгляду ОСОБА_3. після неодноразових змін, уточнень позовних вимог, просила визнати Свідоцтво про право спадщини за законом на домоволодіння під АДРЕСА_1, яке видане 14.05.2002 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 недійсним в частині права власності на 1/4 його частину, визнати право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння за нею та неповнолітньою дочкою ОСОБА_4, а також; стягнути 15 000 гривен з ОСОБА_5 в рахунок компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконними її діями, пов'язаними з незаконним оформленням свідоцтва про спадщину та відчуження спадкового майна, через що позивач знаходиться у постійному нервовому стані.

Відповідачка ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона є єдиною власницею домоволодіння, так як після смерті матері ОСОБА_10 ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори ні звертався, спадщину не приймав. У відповідності до закону їй, як єдиній спадкоємниці було видане свідоцтво про право спадщини за законом. Крім того, при звільненніОСОБА_9 з місць позбавлення волі у довідці в графі „сімейний стан" зазначено, що він не одружений, тоді, як позивач стверджує, що шлюб з померлим зареєстроване під час перебування його під вартою. А також зазначила, що ОСОБА_4 не є дитиноюОСОБА_9, так як з березня 2000 року ОСОБА_3. не проживала з чоловіком, а повернулась у день його поховання.

Відповідачі ОСОБА_6., ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що договір був оформлений згідно закону, коли вони дивились будинок, ОСОБА_3вони у ньому не бачили, про її існування та реєстрацію у будинку дізнались вже після посвідчення договору. Фактично вони    придбали домоволодіння, оскільки передали ОСОБА_5 суму коштів

 

еквівалентну 9 500 доларів США,  однак по домовленості між: сторонами оформили свої відносини договором дарування.

Третя особа ОСОБА_4. (син ОСОБА_9. від першого шлюбу з ОСОБА_11),  який був притягнутий до участі у справі за ініціативою суду,  повідомлявся судом у відповідності до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних,  сімейних і кримінальних справах (укр/рос),  ратифікованої Україною із застереженнями Законом N 240/94-ВР( 240/94-ВР )від 10.11.94). Однак вручити судові документи не представилось можливим у зв'язку з його смертю 18.01.1999 року. Оскільки син ОСОБА_9. помер раніше,  чім відкрилась спадщина після смерті спадкодавця,  суд вважає можливим розглянути справу без притягнення правонаступників третьої особи.

Представник Четвертої Одеської державної нотаріальної контори у судовому засіданні вважала позов ОСОБА_4 не обґрунтованим,  таким що не підлягає задоволенню та пояснила,  щоОСОБА_5 звернулась до нотконтори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину,  після смерті її матері,  яка померла у 1988 році. Проведеною перевіркою було встановлено відсутність спадкових справ після смерті ОСОБА_10.ОСОБА_5 надала до нотконтори правовстановлюючі документи на спадкове майно,  що було підтвердженням факту прийняття нею спадщини,  Крім того,  нотаріус перевіряла факт наявності спадкових справ після смерті ОСОБА_9,  який помер у 2000 році,  при розмовіОСОБА_5 пояснила нотаріусу,  що більше ніяких спадкоємців крім неї не має,  у зв'язку з чим їй було видане свідоцтво про право на спадщину.

Приватний нотаріус ОСОБА_12 до судового засідання не з'явилась,  надіслала заяву з проханням слухати справу у її відсутність та письмові пояснення,  згідно яким вважала що договір дарування від 14.08.2002 року між;ОСОБА_5 та Скрипченко посвідчений з дотриманням вимог цивільного законодавства,  так як право власностіОСОБА_5 на зазначений житловий будинок було підтверджено Свідоцтвом про право на спадщину за законом,  посвідченим Четверною Одеською державною нотаріальною конторою (а. с.  110).

Представник органу опіки та піклування вважав позовні вимоги ОСОБА_4 законними та обґрунтованими,  так як при виданні свідоцтва про право спадщини лише на ім'яОСОБА_5 порушенні інтереси неповнолітньої ОСОБА_4,  як спадкоємця після смерті її батька. У подальшому просив розглядати справу у відсутності представника органу опіки та піклування (Т.2 а.с. 19).

Суд вислухавши пояснення сторін,  третіх осіб,  їх представників,  допитав свідків,  проаналізувавши надані сторонами та учасниками процесу докази,  встановив наступне.

Домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_10 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності,  посвідченого Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою 20.02.1959 року,  за реєстром №1634,  зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості під реєстром № 19 444,  на сторінці № 20,  книга № 195 (т. 1 а.с.  40-42).

Рішенням №495/2 від 13.10.1983 року затверджений акт прийому домоволодіння АДРЕСА_1,  яке у цілому складається із житлового будинку під літерою „А",  з надвірними спорудженнями,  зазначеними літерами: „Б" - літня кухня,  „В, Г, Д, " - сараї,  „Е" вбиральня,  № 1-2 - огородження,  II - мостіння,  розташованих на земельній ділянці розміром - 567 кв.м,  (по фактичному користуванню) (т. 1 а.с.  43-45).

ІНФОРМАЦІЯ_2 не залишивши заповіту ОСОБА_10  померла,  що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 виданим 30.11.1988 року Відділом РАГСу Суворовського району міста Одеси (т. 1 а.с.  25),  і після її смерті відкрилась спадщина у складі зазначеного вище домоволодіння.

З 1 січня 2004 року вступив в законну силу Цивільний Кодекс України,  проте згідно прикінцевим і перехідним його положенням і у зв'язку з тим,  що правовідносини між; сторонами виникли до вказаної дати,  до них застосовуються правила Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.

 

Відповідно до статей 524-526 ЦК України спадкоємство здійснюється згідно із законом,  якщо воно не змінене заповітом.  Час відкриття спадку - день смерті спадкодавця,  по останньому відомому постійному місцю його проживання.

Як роз'яснив Пленум ВС України від 24.06.1983 року №4 (з наступними змінами) „Про практику розгляду судами України справ про спадкування" у пункті 6 „... при встановленні в справі про спадщину,  що до її складу включено майно,  придбане спадкодавцем у шлюбі разом з тим із подружжя,  хто пережив іншого,  суд визначає частку останнього у спільній власності і майно,  що на неї припадає,  за правилами статей 28,  29 КпШС і виключає його з того,  що підлягає поділу між; спадкоємцями...".

Відповідно до статті 529 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_10  був ОСОБА_13  чоловік спадкодавця та його діти ОСОБА_5 та ОСОБА_9,  що підтверджується копією дублікату свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14 (т. 1 а.с.  31),  довідкою №03/12-40 від 11.01.2001 року про реєстрацію 19.02.1970 року ОСОБА_14. шлюбу г присвоєнням після одруження прізвища ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.  32),  копією довідки про реєстрацію ОСОБА_14 шлюбу з присвоєнням після одруження прізвища ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с. 33). Факт того,  що ОСОБА_9 є рідним сином ОСОБА_10 та ОСОБА_13 сторонами не оспорюється і тому вважається судом встановленим в силу частини 1 статті 71 ЦПК України.

ОСОБА_5 на час смерті ОСОБА_10  разом з нею не проживала,  проте факт прийняття спадщиниОСОБА_5 встановлений Державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори 01.03.2002 року при прийомі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10  (т.1 а.с.  24).

Спадкоємці ОСОБА_13 та ОСОБА_9. відповідно до статті 549 ЦК України вважаються такими,  що прийняли спадщину,  так як з дня відкриття спадщини фактично вступили в управління та володіння спадковим майном,  оскільки постійно проживали у домоволодінні АДРЕСА_1. Таким чином,  частка кожного спадкоємця у спадковому майні після смерті ОСОБА_10  складала: ОСОБА_13 - 2/3 ;ОСОБА_5 - 1/6; ОСОБА_9. - 1/6 та належить їм з цього дня у порядку статті 548 ЦК УРСР. Факт проживання ОСОБА_13 та ОСОБА_9.ОСОБА_5 не оспорює.

30.05.1991 року не залишивши заповіту помер ОСОБА_13,  що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 виданим 04.06.1991 року Відділом РАГСу Суворовського району міста Одеси (т.1 а.с. 26),  і після його смерті відкрилась спадщина у складі 2/3 частин зазначеного вище домоволодіння.

Відповідно до статей 524-526 ЦК України спадкоємство здійснюється згідно із законом,  якщо воно не змінене заповітом.  Час відкриття спадку - день смерті спадкодавця,  по останньому відомому постійному місцю його проживання.

Відповідно до статті 529 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_13 були його діти ОСОБА_5 та ОСОБА_9.

Спадкоємці ОСОБА_9. таОСОБА_5 відповідно до статті 549 ЦК України вважаються такими,  що прийняли спадщину,  так як з дня відкриття спадщини фактично вступили в управління та володіння спадковим майном,  оскільки ОСОБА_9. постійно проживав (володів) у домоволодінні АДРЕСА_1,  а на руках уОСОБА_5 знаходились оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. Таким чином,  після смерті ОСОБА_13 часткаОСОБА_5 та ОСОБА_9. у домоволодінні АДРЕСА_1 склала по У* частині кожному та належало їм з цього дня у порядку статті 548 ЦК УРСР. Факт проживання ОСОБА_9.ОСОБА_5 у судовому засіданні не оспорювала.

01.11.2000 року не залишивши заповіту помер ОСОБА_9.,  що підтверджується дублікатом свідоцтва НОМЕР_3 виданим 18.01.2001 року Відділом РАГСу Суворовського району міста Одеси (т.1 а.с. 27),  і після його смерті відкрилась спадщина у складі 1/2 частини зазначеного вище домоволодіння.

Відповідно до статті 529 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_9.  є ОСОБА_4,  дружина

 

спадкодавця та його дочка ОСОБА_4,   яка була зачата за життя ОСОБА_9,   але народилась 22.03.2001 року,   тобто після його смерті,   що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 НОМЕР_4,   яке видане 06.09.2002 року Відділом РАГСу Ленінського районного управління юстиції міста Одеси (т. 1 а.с.  7); копією свідоцтва про укладення шлюбу,   оригінал якого оглянутий судом у судовому засіданні,   згідно якого ОСОБА_9 та ОСОБА_15 18.06.1992 року уклали шлюб,   після одруження дружині присвоєна прізвище Величкіна (т. 1 а.с.   8).

ОСОБА_3. відповідно до статті 549 ЦК України вважається такою,   що прийняла спадщину,   так як з дня відкриття спадщини фактично вступила в управління та володіння спадковим майном,   оскільки постійно проживала у домоволодінні АДРЕСА_1 сумісно з ОСОБА_4 та воно належить їм з цього дня у порядку статті 548 ЦК УРСР,   що підтверджується поясненнями ОСОБА_5 у судовому засіданні.

Таким чином,   частки спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спадковому майні після смерті ОСОБА_9 є по % кожної.

01.03.2002 року ОСОБА_5 звернулась до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10,   зазначив,   що крім неї інших спадкоємців не має (т. 1 а.с.   24),   однак ця обставина спростовується викладеними вище у тексті рішення фактами і тому свідоцтво про право спадщини за законом на домоволодіння під АДРЕСА_1,   від 14.05.2002 року видане Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 було видане з порушенням права спадкування ОСОБА_4,   ОСОБА_4 і повинне бути визнане недійсним в частині Vs.

Крім того,   судом встановлено,   що 14.08.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13був посвідчений договір дарування,   відповідно до якого ОСОБА_5,   маючи намір розпорядитись належним їй майном,   подарувала,   а ОСОБА_6,   ОСОБА_7 прийняли в дар спірне домоволодіння (т. 1 а.с.   4).

Але у зв'язку з тим,   що судом встановлено законне право ОСОБА_5 на х/2 частину зазначеного у рішенні будинку,   то і розпорядитись відповідно до статті 225 ЦК ЦРСР України вона мала право тільки належною їй частиною.

Згідно зі статтею 60 зазначеного Кодексу,   недійсність частини угоди не тягне за собою недійсність інших її частин,   якщо би можна було припустити,   що вона відбулась би і без включення недійсної її частини.

Фактів,   які б свідчили,   про небажання ОСОБА_5 подарувати належне майно,   у разі часткової його належності,   судом не встановлено.

Таким чином суд приходить до висновку,   що договір дарування від 14.08.2002 року між ОСОБА_5 (дарувальником) та ОСОБА_6.,   ОСОБА_7   (обдарованими) на підставі частини 1 статті 48 ЦК УРСР повинен бути визнаний судом частково недійсним - а саме у частині відчуження належної ОСОБА_3. та ОСОБА_4. частини домоволодіння.

Суд розглянув справу в межах позовних вимог,   створивши учасникам процесу усі необхідні умови для надання,   витребування доказів,   користуючись принципом змагальності сторін,   розумності та справедливості,   з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів вважає,   що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання частково недійсними свідоцтва про право спадщини за законом,   договору дарування та визнання права власності на частину домоволодіння.

Що стосується вимог ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди то,   суд вважає,   що вони задоволенню не підлягають,   так як правовідносини які виникли між сторонами (спадкування,   визнання договору недійсним) не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Судом не прийняті до уваги ствердження ОСОБА_5 в заперечення задоволення позову,   оскільки жодного належного доказу в їх підтвердження ні вона,   ні її представник суду не надала.

Крім того,   судом не прийняте до уваги ствердження сторін про укладення 14.08.2002 року між: ОСОБА_5 та ОСОБА_6.,   ОСОБА_7   договору купівлі-продажу,   оскільки вимоги про визнання договору дарування на підставі частини   2   статті   58   ЦК   УРСР   від   1963   року   сторонами   не   заявлялись,     а

 

дотримуючись принципу диспозитивністі цивільного судочинства,  суд не вправі вийти за межі заявлених вимог.

В силу статті 88 ЦПК України зОСОБА_5 на користь Держави підлягають стягненню ІТЗ у сумі ЗО гривен,  та державне мито пропорційно задоволеним вимогам - 283,  87 гривен ( (28 387 х 1 : 100%) : 2) + (28 387 х 1 : 100%) : 2) ).

На підставі викладеного та статей 524-526,  529,  548,  549,  225,  60,  48 ч.1 ЦК УРСР від 1963 року,  керуючись статями 10,  11,  60,  61,  88,  212-215 ЦПК України,  суд

 

ВИРІШИВ:

 

Позов ОСОБА_3 (у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_6)- задовольнити частково.

Свідоцтво про право спадщини за законом на домоволодіння під АДРЕСА_1,  яке видане 14.05.2002 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 визнати недійсним в частині права власності на 1/2 його частину.

Визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку під №18 з спорудами,  що розташований по вулиці Газовій у місті Одесі,  посвідчений 14.08.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13,  між ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  ОСОБА_7 - недійсним в частині дарування 1/2 частини.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину домоволодіння під АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину домоволодіння під № АДРЕСА_1.

В інших вимогах ОСОБА_4. (у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_6)- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Держави мито у розмірі 283 гривень 87 копійок та ЗО гривень витрат пов'язаних з розглядом справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.