Справа № 2-1421

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2009 року Балтський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді БОДАШКО Л.І.

при секретарі ДИМОВСЬКІЙ Т.П.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Балті Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Балтської райдержадміністрації Одеської області, філії-Балтське відділення ВАТ «Ощадбанк» № 2822, ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину, про визнання права власності на земельну ділянку та грошові вклади,

встановив:

Позивач 06.05.2009 року звернувся до суду з вимогами про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування і визнання за ним права власності на земельну ділянку та грошові вклади, стверджуючи, що його донька ОСОБА_3(до шлюбу ОСОБА_2) ОСОБА_4 була одружена з ОСОБА_3, у яких 29.01.1986 року народився син ОСОБА_5. В 1989 році вони привезли до нього внука, який жив з ним і його дружиною ОСОБА_6, ходив в дитячий садок, а в 1993 році донька забрала ОСОБА_7 до себе, але 06.10.1994 року померла, після чого внук знов став проживати з ними, оскільки батько не виявив бажання виховувати сина, матеріально забезпечувати. З тих пір ОСОБА_7 постійно проживав з ним, він і дружина займалися вихованням внука, матеріально всім його забезпечували, а батько, тобто ОСОБА_3 ніякої участі в цьому не приймав, не цікавився сином, матеріально не допомагав, не відвідував сина. ОСОБА_5 дуже хотів спілкуватися з батьком, намагався з тим зустрітися, просив матеріальної допомоги, але це все було марним, батько ухилявся від свого обов’язку щодо утримання дитини. В 2000 році ОСОБА_7 тяжко захворів на епілепсію, йому потрібне було лікування в м. Балта, м. Одеса, м. Київ, на це потрібні були гроші, але і тоді батько жодної копійки не дав дитині, тому він зі своєю дружиною лікували і возили дитину в лікувальні заклади м. Балта, м. Одеси і м. Києва за свої кошти. Це було дуже тяжко, тому він 29.03.2001 року оформив опіку над внуком, про що було винесено рішення виконкому Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, а потім звернувся до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на його користь, на утримання ОСОБА_7 і рішенням Балтського районного суду Одеської області від 06.04.2001 року аліменти були стягнуті в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менш ніж 1/2 частина мінімального доходу громадян, починаючи з 13.02.2001 року. Однак, не зважаючи на те, що рішення було винесене, ОСОБА_3 аліменти не платив, його довго розшукувала виконавча служба м. Н.Каховка і з 2001 по грудень 2004 року відповідач аліменти не платив, за грудень 2001, грудень 2004 року і січень-вересень 2005 року виплатив всього 1498 грн.30 коп. 3аборгованість по аліментам так і не заплатив, хоча на той час вже жив в одному селі з ними і сином, однак сина так і не навідував, не цікавився станом його здоров’я. Він же з дружиною відкрити рахунок на ім’я внука в Балтському відділенні «Ощадбанк», куди клали гроші, щоб забезпечити його життя. Крім того, ОСОБА_7 отримав в спадщину земельну ділянку згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 091632. В 2008 році внук ОСОБА_7 закінчив Міжнародний інститут економіки та менеджменту в м. Харків, на що батько також матеріальної допомоги не надавав, а всі кошти на навчання давали вони. 04.08.2008 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді вищевказаної земельної ділянки, грошових заощаджень та житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого в с. Саражинка Балтського району. Цим житловим будинком ОСОБА_7 вже розпорядився, вказавши, що він є спадкоємець за законом першої черги у відповідності до ст. 1261 ЦК України, продав його, на що він не претендує, а що стосується земельної ділянки і грошових заощаджень, то він вважає, що ОСОБА_3 не має права на спадкування за законом, оскільки ухилявся від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, тому повинен бути усунутим від права на спадкування за законом. Він же є спадкоємцем за законом другої черги у відповідності до ст. 1262 ЦК України, тому вважає за необхідне визнати саме за ним право власності на вищевказану спадщину, яка залишилася після смерті його внука ОСОБА_7 ОСОБА_6 - рідна бабуся спадкодавця, на цю спадщину не претендує.

Представник Балтської райдержадміністрації вимоги позивача визнає і не заперечує проти усунення від спадщини ОСОБА_3 і визнання за ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку розміром 2, 83 га, розташовану на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області згідно державного акту серії ОД № 091632, виданого Балтською райдержадміністрацією 14.06.2004 року на ім’я ОСОБА_7, померлого 04.08.2008 року, оскільки вважає, що батько спадкодавця ухилявся від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця.

Представник Балтського відділення ВАТ «Ощадбанк» № 2822 позов також визнав, пояснивши, що згідно документації, яка є в відділенні, грошові внески вносилися, в основному, шляхом перерахування пенсії ОСОБА_7, що свідчить про те, що йому були створені належні умови життя дідусем і бабусею, які давали можливість не отримувати пенсію, а накопичувати її в банку. Він вважає за необхідне усунути від спадщини у вигляді грошових внесків ОСОБА_3 і визнати за ОСОБА_8 право власності на грошові внески, які зберігаються в їх відділенні на ім’я померлого ОСОБА_7

Відповідач ОСОБА_3 з позовом не погоджується, стверджуючи, що у зв’язку з тим, що він був військовослужбовцем, він не міг займатися утриманням і вихованням дитини, тому дитина жила у дідуся і бабусі ОСОБА_8, тобто батьків його покійної дружини. Він по силі можливості допомагав сину, давав йому гроші особисто, а також давав гроші ОСОБА_8 і ОСОБА_6, з нього утримувалися аліменти, які він платив в 2005 році, так як дідусь на себе оформив опіку, тому вважає, що він має право на спадщину, яка відкрилася після смерті його сина ОСОБА_7 у вигляді земельної ділянки і житлового будинку, так як він є спадкоємцем за законом першої черги. На грошові заощадження він не буде претендувати, а будинком фактично розпорядився.

Заслухавши вимоги позивача, пояснення відповідачів, заперечення відповідача ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити у повному обсязі у зв’язку з наступним.

В судовому засідання встановлено, що ОСОБА_7 постійно проживав і був на матеріальному утриманні позивача, про що повідомив як сам позивач, так і відповідач, а також свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12

Так, свідок ОСОБА_6 показала суду, що є бабусею ОСОБА_7 і що внук жив з ними разом з 1989 року, в 1993 році донька забрала його від них, але через рік після цього померла, тому з 1994 року внук постійно жив разом з ними на їх утриманні, вони займалися його вихованням, лікуванням і навчанням. Відповідач ніякої матеріальної допомоги не надавав, окрім аліментів за 2005 рік в сумі 1498 грн., не спілкувався з дитиною, не навіщав його ні в дитячому садку, ні в школі, ні в інституті. Ніколи не надавав матеріальної допомоги самому ОСОБА_7, їй і позивачу ні на лікування дитини, ні на навчання і взагалі, на існування.

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що був найближчим другом ОСОБА_7, разом з ним ріс, навчався в школі, дружив після школи і добре знає від самого ОСОБА_7 про те, що батько ОСОБА_3 жодного разу не надавав сину матеріальної допомоги, не спілкувався з ним, не цікавився його станом здоров’я, успіхами в роботі. ОСОБА_5 неодноразово йому скаржився на це, так як дуже хотів з батьком спілкуватися, дзвонив тому, просив допомогти йому придбати музикальний цент, так як ОСОБА_7 дуже гарно співав, однак, зі слів ОСОБА_7, батько грошей не дав і, взагалі, не захотів спілкуватися навіть по телефону з сином.

Свідок ОСОБА_9 також суду підтвердив той факт, що відповідач ухилявся від виконання обов’язку щодо утримання свого сина, він, особисто, зустрічався з ОСОБА_3, просив, щоб той допомагав дідусю і бабусі матеріально забезпечувати ОСОБА_7, так як той тяжко хворіє, однак ОСОБА_3 відмовився, сказавши, що має свою сім’ю, дитину, тому допомоги надавати ніякої не буде.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що ОСОБА_7 в Балтському ПНД поставлений на облік у зв’язку з хворобою, вона, як завідуюча лікарнею, лікувала ОСОБА_7 з 2000 року, направляла його на лікування в м. Одесу, м. Київ. Постійно з дитиною знаходилася бабуся, лікування проводилося за рахунок бабусі і її сім’ї, а батько, тобто ОСОБА_3, жодного разу в лікарні не був, не цікавився станом здоров’я ОСОБА_7, вона, навіть не знає який той батько.

Свідок ОСОБА_11 показала, що коли ОСОБА_7 було 7 років, то батько один раз приїхав, завіз ОСОБА_7 і її внука «на природу», ніби то відпочити, оставив їх там, а сам уїхав, дітей дуже довго не було і лише пізно ввечері вони прийшли в село і розказали, що шукали назад в село дорогу, не могли знайти, так як батько ОСОБА_5 їх покинув і назад в село не привіз.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_3 ухилявся від виконання обов’язку щодо утримання свого сина ОСОБА_7, про що свідчать пояснення вищевказаних свідків, а також рішення Балтського районного суду Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_13 на користь позивача на утримання ОСОБА_7 від 06.04.2001 року, з якого вбачається, що відповідач матеріальної допомоги своєму сину не надавав, тому суд стягнув аліменти вищевказаним рішенням суду, однак до 2005 року ОСОБА_3 ухилявся від виконання рішення суду і лише в 2005 році виплатив 1498 грн.30 коп., а заборгованість так і не погасив.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_7 хворів, його необхідно було лікувати і лікуванням на свої кошти займалися позивач і його дружина, а відповідач жодної допомоги дитині на лікування не надав, а також не надавав її у зв’язку з навчанням. Жодного доказу протилежного відповідач суду не представив.

Крім того, відповідач і не займався вихованням дитини, не навідував його як за місцем проживання, так і школі, про що свідчать пояснення вищевказаних свідків, позивача, а також письмові пояснення класного керівника Саражинської середньої школи Балтського району ОСОБА_14, у якої навчався ОСОБА_7, з яких вбачається, що ОСОБА_3 жодного разу не був присутнім на шкільних святах, батьківських зборах, хоча відповідно своїх службових обов’язків(працював шофером в Балтському Райвно водієм) неодноразово бував у школі, але ні разу не поцікавився навчанням та поведінкою ні у вчителів, ні у неї, як у класного керівника, що ОСОБА_7 казав класному керівнику про те, що йому не вистачає батьківської турботи та ласки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1224, 1258-1262 ЦК України, ст. ст. 15, 30, 62, , 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_3 після смерті його сина ОСОБА_7, померлого 04 серпня 2008 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 2, 31 га вартістю 23519 грн.32 коп. 3гідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ОД № 091632, виданого Балтською райдержадміністрацією на ім’я ОСОБА_15, належного раніше на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_7, померлому 04.08.2008 року.

Визнати також за ОСОБА_2 право власності на грошові вклади, які знаходяться на рахунках № № 07900272, 915510365, 0106, 915510844, 5304 в філії-Балтське відділення ВАТ «Ощадбанк» № 2822 на ім’я ОСОБА_7, померлого 04.08.2008 року.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Балтський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання рішення у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копій до апеляційної інстанції.

СУДДЯ (підпис) З оригіналом згідно. Рішення набрало законної сили 15 червня 2009 року і підлягає виконанню. Оригінал рішення знаходиться в Балтському районному суді Одеської області в справі за № 2-1421 за 2009 рік.