АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-235/11Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О.
Категорія - 57Доповідач - Жолудько Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Жолудько Л.Д.
суддів - Сташківа Б. І., Шевчук Г. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати та здійснити виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати та здійснити виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги задоволено.
Визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 рік включно, з врахуванням ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно, з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з врахуванням виплачених сум.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Із апеляційною скаргою на рішення суду звернулось управління ПФУ в Тернопільській області, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
Апелянт вказував, що фінансування таких виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та суд при вирішенні спору не з'ясував, чи були нараховані кошти з Державного бюджету на виплату таких підвищень, у якому розмірі, чи входить до повноваження органів пенсійного фонду право виплачувати підвищення до пенсії за рахунок інших виплат. Крім того, діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна б було розраховувати дані надбавки дітям війни, оскільки наведене у ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Судом установлено, що ОСОБА_1 має статус “дитина війни” та отримує пенсію за віком.
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме: на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2007-2009 роках така допомога йому виплачувалась в неповному обсязі.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України за №2195-ІV і здійснити позивачці відповідні нарахування за той період, коли дія цієї норми не була зупинена. Однак, у порушення вимог згаданої статті нарахувань не проводило, чим порушило право позивача на належний соціальний захист.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 11 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст. 71 та ст. 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.
За вказаних обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2009 рік повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправними.
Враховуючи те, що дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не зупинялась Законом України “Про державний бюджет на 2009 рік”, а розмір пенсії позивачу виплачувався у меншому розмірі, ніж встановлено Законом, то суд першої інстанції підставно зобов’язав відповідача підвищити розмір пенсії за 2009 рік.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність визначення у законодавстві поняття “мінімальна пенсія за віком”, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно із вимогами ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутня і норма закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.
Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п.1.ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Л.Д. Жолудько