Справа № 22ц-1854/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої –судді П’єнти І.В.,
суддів: Шершун В.В., Талалай О.І.,
при секретарі: Лапко Ю.В.,
за участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 –ОСОБА_5 , відповідача ОСОБА_6, представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк»Левицького В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1854 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки квартири, кредитного договору та договору іпотеки.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, публічного акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки квартири, кредитного договору та договору іпотеки. В обґрунтування своїх позовних вимог вказували, що вони та відповідач ОСОБА_6 20.01.1998 року приватизували квартиру АДРЕСА_1 та відповідно набули право власності на квартиру без визначення часток кожного. Незважаючи, що частки співвласників не було визначено, нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 29.05.2007 року був посвідчений договір купівлі-продажу 5/6 частини квартири, за яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_6 придбав 5/6 частини квартири АДРЕСА_1, таким чином ОСОБА_6 став власником всієї квартири. Позивачі вважають, що договір купівлі-продажу 5/6 частини квартири є фіктивним, оскільки даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме, позивачі не мали наміру продавати квартиру, договір купівлі-продажу був укладений
_________________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Сарбей В.Л. Справа № 22ц-1854
Доповідач: П’єнта І.В. Категорія № 30, 34
лише з метою надати можливість ОСОБА_6 взяти кредит у банку під іпотеку квартири. Тому, даний договір купівлі-продажу від 29.05.2007 року є недійсним. Крім того, позивачі зазначають, що 30.05.2007 року між ОСОБА_6 та АКІБ «УкпСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого банк надав ОСОБА_6 кредит терміном на 20 років в сумі 30000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 151500 грн. Також 30.05.2007 року було укладено договір іпотеки між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк», предметом якого являлась квартира АДРЕСА_1. Позивачі вважають, що оскільки в АКІБ «УкрСиббанк»відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій, банк не мав права видавати кредит ОСОБА_6 в доларах США, відповідно умови договору про надання споживчого кредиту №11162154000 від 30.05.2007 року суперечить п. 1 ст. 203 ЦК України. Таким чином, беручи до уваги, що використання іноземної валюти за спірним кредитним договором, як засобу платежу, суперечить вимогам законодавства, тому і договір іпотеки від 30.05.2007 року слід визнати недійсним.
В ході розгляду справи до участі у справі залучено як третю особу без самостійних вимог –приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду 08 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу 5/6 частки квартири АДРЕСА_1 від 29.05.2007 року, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 недійсним, залишивши право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Визнано договір іпотеки, укладений між ОСОБА_6 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»30.05.2007 року, - недійсним. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29.11.2010 року виправлено описку в рішенні Хмельницького міськрайонного суду по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання договору купівлі-продажу частки квартири, кредитного договору та договору іпотеки недійсними, при цьому вказавши замість помилкового найменування відповідача АКІБ «УкрСиббанк»(акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»правильне –ПАТ «УкрСиббанк»(публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») –у відповідних відмінках згідно тексту рішення.
29 листопада 2010 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду було відмовлено ПАТ «УкрСиббанк»у скасуванні заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки квартири, кредитного договору та договору іпотеки.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10 березня 2011 року стягнуто з ОСОБА_6, ПАТ «УкрСиббанк»солідарно на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_2, ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати по справі на загальну суму 1820 грн.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, суд розглянув позовні вимоги до неіснуючого відповідача, оскільки на день винесення рішення АКІБ «УкрСиббанк»не існувало, а банк змінив свою назву на ПАТ «УкрСиббанк», ухвалу Хмельницького міськрасуду від 29.11.2010 року про виправлення описки з цього приводу є безпідставною. Також апелянт вказує на те, що суд при винесенні рішення помилково прийшов до висновку, що кошти фактично позивачам набувачем не сплачувались, а відчужувачам їх частки не виділялись в натурі і насправді відповідачу не відчуджувались, оскільки позивачі нотаріально підтвердили факт повного розрахунку з ними по укладеному договору. Крім того, після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на придбану квартиру та став її одноосібним власником. Апелянт вважає, що факт проживання позивачів в зазначеній квартирі жодним чином не обмежує власника в його праві власності на дану квартиру. На думку апелянта, помилковим є висновок суду про те, що даний правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Тому що оспорюваний договір купівлі-продажу має правові наслідки, а саме покупець –ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на придбане ним нерухоме майно, тобто набув право власності. А сам факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Також в аепляційній скарзі зазначається, що судом при винесенні рішення не було враховано положення ст 24 Закону України «Про іпотеку», а також не залучено до участі в справі нотаріуса ОСОБА_10
В судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк»апеляційну скаргу підтримав.
Позивачі ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_2, ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк»без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні також просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення Хмельницького міськрайонного суду залишити без змін.
Приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилась, про місце і час слухання справи повідомлена належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, як суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що між позивачами та відповідачем ОСОБА_6 було укладено фіктивний договір купівлі-продажу 5/6 квартири, оскільки його було укладено ними без наміру фактичної передачі правомочностей власника –володіння, користування та розпорядження зазначеною квартирою –від позивачів до відповідача. Та оскільки ОСОБА_6, що є іпотекодавцем за вказаним договором, не є власником майна, переданого в іпотеку, внаслідок того, що за фіктивним договором купівлі-продажу 5/6 квартири АДРЕСА_1, а 1/6 частки, насправді належна йому, від квартири АДРЕСА_1, не могла бути передана в іпотеку без згоди всіх співвласників або виділення її в натурі, тому зміст вказаного договору іпотеки, що оспорюється позивачами, суперечить актам цивільного законодавства і з цієї підстави його також необхідно визнати недійсним.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Зі змісту ст. 369 ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути встановлена письмово і нотаріально посвідчена.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Дійсність правочину може заперечувати заінтересована особа, однак в такому разі позивачу слід довести в чому саме полягає порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача саме укладенням чинного правочину. Правочин (договір) має вчинятися у формі, встановленій законом.
За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6 набули у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 20.01.1998 року, виданим відділом приватизації Хмельницького міськвиконкому.
29.05.2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу 5/6 частин квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №5167. Внаслідок укладення вказаного договору ОСОБА_6 набув у власність 5/6 частин квартири, відповідно став одноосібним власником усієї квартири АДРЕСА_1.
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
Проте поза увагою суду залишились ті обставини, що умовами даного договору - п. 2.1 також визначено, що факт розрахунку за придбане майно підтверджується письмовою заявою продавців, справжність підпису на якій посвідчується нотаріально. Крім того, у даному договорі визначено, що продавці не заперечують проти реєстрації права власності на квартиру за покупцем та передачі квартири в іпотеку до повного розрахунку за договором купівлі-продажу з метою отримання кредиту на погашення боргу за куплену квартиру.
Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання позивачами коштів від ОСОБА_6 в сумі 151500 грн., що становить еквівалент суми в доларах США –30000 доларів США, як розрахунок за продані ними 5/6 частин квартири за номером 36, по вул. Трудовій, 15, м. Хмельницького, підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 31.05.2007 року, зареєстрованою в реєстрі за №5275-5279.
Крім того, дії, вчинені сторонами за даним правочином, були спрямовані на настання юридичних наслідків, а саме ОСОБА_6 у власність було передано 5/6 частин квартири АДРЕСА_1, та, відповідно, здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно.
Таким чином ОСОБА_6, вже як одноосібний власник квартири, в якості забезпечення зобов'язань по кредитному договору №11162154000 від 30.05.2007 року, в той же ж день уклав з АКІБ «УкрСиббанк»(правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») договір іпотеки нерухомого майна, за яким в іпотеку було передано: квартиру АДРЕСА_1.
Вказані позивачами обставини щодо того, що вони продовжують проживати в вищезазначеній квартирі, ніяким чином не обмежує власника –ОСОБА_6 в його праві власності на дану квартиру, оскільки за положеннями ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За роз’ясненнями Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний право чин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Тому, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання договору купівлі-продажу частки квартири та договору іпотеки недійсними у зв’язку з недоведеністю, в зв’язку з чим ухвалене рішення в частині задоволення позовних вимог та додаткове рішення підлягають скасуванню з постановленням апеляційним судом нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом розглянуто позовні вимоги до неіснуючого відповідача не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29.11.2010 року виправлено описку в рішенні Хмельницького міськрайонного суду від 08.09.2010 року, вказано замість помилкового найменування відповідача АКІБ «УкрСиббанк»(акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»правильне –ПАТ «УкрСиббанк» (публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», дана ухвала сторонами не оспорювалась, та є чинною.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про день і час слухання належним чином, через представника АКІБ УкрСиббанк»(правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») за місцем знаходження відділення банку, що відповідає ст. 74 ЦПК України, що спростовує доводи апелянта про відсутність підтверджень отримання АКІБ УкрСиббанк»(правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») судових повісток.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не було залучено до участі в справі нотаріуса ОСОБА_10, є безпідставними, оскільки згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі в справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо прежмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.
Безпідставними також є доводи апелянта про необхідність врахування положень ст. 24 Закону України «Про іпотеку», оскільки дана норма закону не може бути застосована до цих правовідносин.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним апелянтом не оспорююється і з ним в цій частині погоджується судова колегія.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2010 року в частині задоволення позовних вимог та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 березня 2011 року скасувати і в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу частки квартири та договору іпотеки недійсними відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча : /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду
Хмельницької області І.В. П’єнта