Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої судді П'єнти І.В.,
суддів: Талалай О.І., Корніюк А.П.,
при секретарі: Лапко Ю.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Сумнєвич Н.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні справу №22а-4010 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ в Красилівському районі про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В обґрунтування позову зазначає, що він являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, з 13.01.2005 року йому встановлена 3 група інвалідності, з 19.04.2007 року –2 група інвалідності, а тому має право на відповідне пенсійне забезпечення, проте УПФ виплачувало вищевказані пенсії у неналежних розмірах і відмовляється здійснити їх перерахунок відповідно до вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно якого розмір державної пенсії як інваліду 3 групи має становити не менше 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії –50 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 13 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, з січня по грудень 2006 року та з січня по 19.04.2007 року, та як інваліду 2 групи - не менше 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії –75 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 20.04.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з січня по 8 квітня 2009 року та з 01.01.2010 року забезпечити виплату в належних розмірах.
В ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги, просив зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, як інваліду 3 групи за період з січня по 19 квітня 2007 року, як інваліду 2 групи за період з 20 квітня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року і забезпечити виплату в цих розмірах.
_______________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Чорна Л.М. Справа № 22а-4010
Доповідач: П’єнта І.В. Категорія № 10.3
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2010 року позов задоволено. Визнано неправомірною відмову управління ПФУ в Красилівському районі в проведенні перерахунку та здійсненні виплат до пенсії інваліду 3 та 2 групи Чорнобильської АЕС ОСОБА_3 відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії інваліду 3 групи Чорнобильської катастрофи ОСОБА_3, починаючи з січня 2007 року по 19.04.2007 року і з 20 квітня 2007 року по 31.12.2007 року, із 22 травня 2008 року державної пенсії щомісячно в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії щомісячно в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду 2 групи, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із урахуванням отриманих виплат. Зобов’язано відповідача здійснити негайну виплату ОСОБА_3 в межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому УПФ зазначило, що пенсії позивача обчислені у відповідності до вимог чинного законодавства і в межах бюджетних асигнувань, а суд не врахував, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про мінімальний розмір пенсії за віком не застосовуються при обрахунку пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Враховуючи те, що Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету, а не з бюджету ПФУ, в діях управління ПФУ в Красилівському районі не вбачається будь-яких порушень законодавства. Також апелянт вказує на те, що судом не взято до уваги, що управління наполягало на застосуванні строків позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України в частині позовних вимог з 01.01.2007 року по 07.07.2007 року, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, судом при винесенні рішення про задоволення позову не з’ясовано чи були перераховані бюджетні кошти на рахунки управління для їх подальшої виплати.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено порушення норм матеріального права.
Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 202 КАС України визначено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неправильно застосував і витлумачив чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини.
У зв’язку з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Встановлено, що з 13 травня 2005 року ОСОБА_3 є інвалідом 3 групи через захворювання, пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 19.04.2007 року –інвалідом 2 групи, і відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії.
Позивач перебуває на обліку в УПФ і на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одержує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю.
В липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до УПФ із заявою про перерахунок вищевказаних пенсій відповідно до вимог ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, однак йому було відмовлено.
Дані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною 4 статті 54 і статтею 50 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних відносин) в усіх випадках розмір державної пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, для інвалідів 2 групи –8 мінімальних пенсій за віком. Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 3 групи – у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, інвалідам 2 групи –75 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до статей 50 і 54 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.
З того часу відновили дію положення статей 50 і 54 Закону № 796-ХІІ у попередній редакції, які у 2009-2010 роках не змінювались.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач має право на призначення пенсії, як інвалід 2 групи, в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того це право їй гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, тому посилання апелянта на відповідність його дій Положенню „Про пенсійний фонд України” та Закону України „ Про загальнообов”язкове пенсійне страхування” не можна визнати правомірним, оскільки це істотно звужує обсяг прав позивача, встановлених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії ОСОБА_3 відповідачеві слід було застосовувати ч.1 ст.50 та ч.4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанову Кабінету Міністрів України „ Про підвищення розмірів пенсій і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, і відсутність іншого мінімального розміру за віком, не є підставою для відмови у реалізації позивачем конституційної гарантії на право на отримання державної і додаткової пенсії.
Разом з тим, судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано посилання представника відповідача, викладених у письмових запереченнях, на пропущення позивачем 3-річного строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, який передбачений ст. 257 ЦК України.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Зважаючи на те, що позивач ставить вимоги про перерахунок пенсії з січня 2007 року по 19 квітня 2007, як інваліду 3 групи, та за період з 20 квітня 2007 року по 13 липня 2007 року, як інваліду 2 групи, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосувати трьохрічний строк звернення до суду, оскільки позивач мав дізнатись про порушення своїх прав та інтересів з часу неналежного нарахування та виплати не в повному розмірі основної та додаткової пенсії. Позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з позовом про перерахунок пенсії, а представник відповідача наполягав на застосуванні даних строків.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 13.07.2007 року, позивачу слід відмовити, оскільки ним пропущено трьохрічний строк звернення до суду.
Також колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо перерахунку пенсій ОСОБА_3 на майбутнє.
Згідно зі ст. 15 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 3 ЦПК України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У суду були відсутні достатні підстави вважати, що після ухвалення рішення виплата пенсій позивачу буде здійснюватись у неналежних розмірах, що призведе до порушення його прав та інтересів.
За таких обставин позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині здійснення перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії за період з 14 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 13 серпня 2010 року (дату ухвалення судового рішення судом першої інтанції).
Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно вирішено зобов’язати відповідача здійснити негайну виплату ОСОБА_3 в межах суми платежу за один місяць, оскільки ст 367 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав, з яких суд може допустити негайне виконання рішення. Негайне виконання рішення щодо зобов’язання здійснення перерахунку та виплати пенсії данною нормою закону не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Красилівського районного суду від 13 серпня 2010 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області задовольнити частково.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2010 року скасувати та постановити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 несплачені в повному обсязі суми щомісячної основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду 2 групи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, у відповідності до вимог ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду 2 групи, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, за період з 14 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з 22 травня 2008 року по 13 серпня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду І.В. П’єнта