Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26 квітня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

       апеляційного суду Хмельницької області

          в складі: головуючої судді П'єнти І.В.,

   суддів: Талалай О.І., Корніюк А.П.,

   при секретарі: Лапко Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу №22а-3851 за апеляційною скаргою  управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому  про перерахунок пенсії.

          Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

          У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про перерахунок пенсії. В обґрунтування позову зазначає, що він має статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, віднесений до 2 категорії осіб, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та  відповідачем неправомірно було відмовлено йому у перерахунку  основної та додаткової пенсії   відповідно до  ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

         Позивач просив провести перерахунок його основної пенсії, як особі віднесеній до 2 категорії відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2004 року, провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров’ю, як особі, віднесеній до 2 категорії відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2004 року, зарахувати до стажу понаднормові роки, коли норма його стажу становить 20 років, за ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 17.02.1993 року та зарахувати до його стажу роки служби в армії на підставі довідки з військової частини відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.02.1993 року.   

          В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, просив суд провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до 2

_____________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Логінова С.М.                                                                             Справа № 22а-3851

Доповідач: П’єнта І.В.                                                                                                                        Категорія № 10.3.2.

категорії, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до рівня 30% прожиткового мінімуму, відповідно до вимог чинного законодавства з 01.01.2004 року;   зарахувати до його стажу роки служби в армії на підставі довідки з військової частини відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 17.02.1993 року;   зарахувати до стажу понаднормові роки, коли норма його стажу становить 20 років, за ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.02.1993 року та зарахувати до стажу 14 місяців роботи, як військовослужбовця з жовтня 1957 року по грудень 1958 року  у зоні відчуження по ліквідації ядерної аварії на ВО «Маяк».

              Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 01.01.2004 року у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні  решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

             В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України  у м. Хмельницькому  вважає рішення суду необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначається, що судом не взято до уваги положення ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої роз’яснення порядку застосування цього Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими  для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади.  Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, визначений постановою Кабінету Міністрів  України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян»в розмірі 15 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також апелянт зазначає, що положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  для обчислення виплат, які призначаються та виплачується відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму не застосовується.  Крім того, судом безпідставно не взято до уваги, що представник  управління  наполягав на застосуванні строків звернення до суду за захистом порушених прав, а також в порушення вимог ст. 52 Конституції України судом задоволено позовні вимоги з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, при цьому не враховано рішення Конституційного суду України.

              В засідання апеляційного суду сторони не з’явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.    

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно  ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

                 Задовольняючи позовні частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що він відповідно до  ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

           Дані висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам ст.ст. 22, 46 Конституції України, ч.1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

           Відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

           Підпунктом 13 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і статтю 51 викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними, відновлено дію положень ст. 51 у попередній редакції.

Однак суд першої інстанції, приймаючи рішення не звернув належно увагу  на вищевказані норми закону та положення рішенням Конституційного Суду України та безпідставно зобов’язав відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року. Відповідно, колегія суддів вважає, що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Посилання в апеляційній скарзі на правильність нарахування позивачу додаткової пенсії з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України  від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян» не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки спростовується наведеними вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який має вищу юридичну силу та суперечить ст. 22 Конституції України, якою встановлено, що при прийнятті законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

                 Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з виплати пенсій та доплат до них громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є безпідставними, оскільки питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього функцій у справах цієї категорії не було предметом даного судового розгляду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права на отримання додаткової пенсії.

Посилання на те,  що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом є безпідставними, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано посилання представника відповідача, викладених у письмових запереченнях, на пропущення позивачем 3-річного строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, який передбачений ст. 257 ЦК України.

              Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

               Зважаючи на те, що позивач ставить вимоги про перерахунок пенсії з 01.01.2004 року, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосувати трьохрічний строк  звернення до суду, оскільки позивач мав дізнатись про порушення своїх прав та інтересів з часу неналежного нарахування та виплати не в повному розмірі додаткової пенсії. Позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з позовом про перерахунок пенсії, а представник відповідача наполягав на застосуванні даних строків.

         З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в частині позовних вимог за період з 01.01.2004 року по 15.04.2007 року позивачу слід відмовити, оскільки позивачем пропущено трьохрічний строк звернення до суду.

          В той же ж час, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо зарахування до його стажу роки служби в армії на підставі довідки з військової частини відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 17.02.1993 року;   щодо зарахування до стажу понаднормові роки, коли норма його стажу становить 20 років, за ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 17.02.1993 року та щодо зарахування до стажу 14 місяців роботи, як військовослужбовця з жовтня 1957 року по грудень 1958 року  у зоні відчуження по ліквідації ядерної аварії на ВО «Маяк», оскільки позивачем не надано належних доказів в обґрунтування зазначених позовних вимог.

         З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом строків звернення до суду за захистом порушених прав та безпідставне зобов’язання відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а отже має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

             А тому колегія суддів вважає, що рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.  

Керуючись ст.ст. 41, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задовольнити частково.

             Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

           Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 16 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 08 вересня 2010 року, з врахуванням виплачених сум.

           В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                 І.В. П'єнта