Справа №  22а-4134/11  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26 квітня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

       апеляційного суду Хмельницької області

          в складі: головуючої судді П'єнти І.В.,

   суддів: Талалай О.І., Корніюк А.П.,

   при секретарі: Лапко Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22а-4134 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2010 року у справі за позовами  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15  до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі про стягнення підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни.  

          Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

Позивачі, звертаючись в суд з вказаним позовом, зазначали, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вони мають статус дитини війни. На підставі ст. 6 цього ж Закону пенсія дітям війни підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем така допомога виплачувалась їм не в повному обсязі.

Позивачі просили зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі здійснити позивачам щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за відповідні періоди 2007-2010 років.    

Ухвалами Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2010 року вказані позови об’єднані в одне провадження.

              Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2010 року позови   задоволено частково.  Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачам щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 06 вересня 2010 року. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі нарахувати та виплатити позивачам

_____________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції:Янішевська О.С.                                         Справа № 22а-4134

Доповідач: П’єнта І.В.                                                                                      Категорія № 10.3.1

підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період: ОСОБА_1 –з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_2 – з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 06 вересня 2010 року; ОСОБА_3 –з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_4 –з 09  липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_5 -  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_6 –з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_7 - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_8 - з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_9 - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 березня 2010 року; ОСОБА_10 - з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_11 - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_12 - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_13 - з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_14 - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_15 - з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з врахуванням виплат, які були проведені позивачам у відповідні роки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

           В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що не визначено на законодавчому рівні в якому порядку мають виплачуватись надбавки до пенсії, з якого розміру мінімальної пенсії за віком обчислювати вказаний розмір підвищення. Апелянт зазначає, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд вказав, що при здійсненні перерахунку та виплаті пенсії позивачам слід виходити з розміру мінімальної пенсії за віком. Проте, судом  не взято до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а саме пенсії за віком,  по інвалідності та по втраті годувальника, тобто тих виплат які фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду. Таким чином, мінімальний розмір пенсій за віком у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, не застосовується для обчислення надбавок та підвищень до пенсії.  Апелянт також зазначає, що розмір мінімальної пенсії визначений постановою КМУ №544 від 15.04.2003 року. Оскільки, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду, в діях управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі будь-яких порушень законодавства немає.

В засідання апеляційного суду сторони не з’явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.    

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1,2 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Разом з тим, статтею 203 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачі є громадянами України, отримують пенсію за віком і відносяться до категорії громадян, які мають статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст. ст. 3 та 7 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону № 2195 –IV «Про соціальний захист дітей  енням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і статтю 6 викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані неконституційними, відновлена дія положень статті 6 Закону № 2195 –IV у попередній редакції.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»положення ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»не змінювались.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачі мають право на отримання доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по  31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 06 вересня 2010 року.

             На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.   

В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.   

Тому, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.   

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 544 від 15.04.2003 року, що є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами.

Вирішуючи спір і задовольняючи позови частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій і доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачам відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Не виконуючи вимог даної норми, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього функцій у справах цієї категорії не було предметом даного судового розгляду, а відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права на її отримання. Крім того, відсутність механізму реалізації закону не є підставою для його невиконання.

Судом першої інстанції помилково відмовлено в частині позовних вимог ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за період 2007 року  за наявності постанови Ізяславського райсуду від 07.11.2008 року , якою вже прийнято відповідне рішення по даних позовних вимогах.

Згідно ст. 205 ч. 1 п. 2 ЦПК України, в провадженні якого була розглянута дана справа зазначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Аналогічна норма виписана законодавцем і в ст. 157 ч. 1 п. 4 КАС України.

А тому рішення Ізяславського районного суду від 06 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10  до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за період 2007 року підлягає скасуванню і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Інші підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 41,  198, 200, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у  х  в  а  л  и  л  а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області задовольнити частково.

Рішення  Ізяславського районного суду від 06 вересня 2010 року в частині  відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10   до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за період 2007 року скасувати, і провадження у справі в цій частині закрити.

В решті рішення Ізяславського районного суду від 06 вересня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                 І.В. П'єнта