АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-131/11Головуючий у 1-й інстанції Кренцель М.І.
Категорія -57 Доповідач - Жолудько Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Жолудько Л.Д.
суддів - Сташківа Б. І., Шевчук Г. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі на рішення Козівського районного суду від 24 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Козівського районного суду від 24 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсіїзадоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Козівському районі щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов’язано УПФ України в Козівському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням раніше сплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з з УПФ в Козівському районі 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Витрати по оплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. вирішено компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із апеляційною скаргою на рішення суду звернулося управління ПФУ в Козівському районі, в якій просить скасувати рішення суду та постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає, що фінансування таких виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які до пенсійного фонду не перераховувались. Крім того, діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна б було розраховувати дані надбавки дітям війни, оскільки наведене у ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус “дитина війни” та отримує пенсію за віком.
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме: на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась, а з 2008 року по 2010 рік допомога виплачувалась в неповному обсязі.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України за №2195-ІV і здійснити позивачці відповідні нарахування за той період, коли дія цієї норми була зупинена. Однак, у порушення вимог згаданої статті нарахувань не проводило, чим порушило право позивачки на належний соціальний захист.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 11 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст. 71 та ст. 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Разом з цим на підставі вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вказаних обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачці з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправними.
Враховуючи те, що дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не зупинялась Законом України “Про державний бюджет на 2009 рік”, а розмір пенсії позивачці виплачувався у меншому розмірі, ніж встановлено Законом, то суд першої інстанції підставно зобов’язав відповідача підвищити розмір пенсії і за 2009 рік.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність визначення у законодавстві поняття “мінімальна пенсія за віком”, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно з вимогами ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутня і норма закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п.1.ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Козівському районівідхилити.
Рішення Козівського районного суду від 24 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Л.Д. Жолудько