Справа № 11-194/11Головуючий у 1-й інстанції  Кузьменко І.О.

Категорія -  ч.3 ст.185 КК України Доповідач - Демченко О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Демченко О.В.

суддів –Лекан І.Є., Римар Т.М.

за участю прокурора – Семенця О.П.

адвоката —ОСОБА_1

перекладача —ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3, на вирок Підволочиського районного суду від 4 березня 2011 року, яким, –

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харків, проживаючий АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, -

засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено попередню –тримання під вартою.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з 21 серпня 2010 року.

          Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 1 714 грн. 44 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за  вчинення злочину за наступних обставин.

Так, 17 квітня 2008 року о 00 год. 30 хв. за попередньою змовою щодо викрадення чужого майна з іншою особою, яка перебуває в розшуку, ОСОБА_3 прибув до смт. Підволочиська, Тернопільської області, де на них чекали ще троє невстановлених слідством осіб. На АДРЕСА_2,   розподіливши між собою ролі, ОСОБА_3 та інші особи, зайшли на огороджену територію ПП “ ОСОБА_6”, де шляхом взлому навісних замків, проникли у складське приміщення, звідии таємно  викрали 13 газових котлів на загальну суму  20547 грн. 30 коп.   

          В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду в частині призначеного йому покарання змінити.  Пом’якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання  з випробуванням. Вважає, що вирок суду є надто суворим, оскільки його роль у вчиненні крадіжки є незначною, він лише допомагав ОСОБА_4 завантажити вантаж і попередньої змови на викрадення котлів з іншими учасниками злочину в нього не було.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали подану апеляцію, прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції та залишення його без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства та судом дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об’єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами. Кваліфікація його дій за ч.3 ст.185 КК України є вірною.

Наведені в апеляції доводи засудженого ОСОБА_3 щодо того, що він не вступав в змову на вчинення крадіжки з іншими учасниками злочину, є безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються зібраними в судовому засіданні доказами.

          Перевіривши показання засудженого ОСОБА_3, дані ним в ході досудового слідства, де він визнавав свою причетність до вчинення злочину, який йому інкримінує слідство та оцінивши їх в сукупності з іншими зібраними доказами, колегія суддів визнає їх достовірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вони були підтверджені об’єктивними доказами, якими спростовуються його доводи про те, що він не вступав в змову з іншими учасниками крадіжки.

          Так, під час допиту в якості підозрюваного ОСОБА_3, в присутності перекладача ОСОБА_5 та свого захисника –адвоката ОСОБА_1, свою вину у вчиненні злочину визнавав повністю та пояснював, що 17 квітня 2008 року він знав, що разом з Побережним та іншими особами вчиняє крадіжку, а також запитував у ОСОБА_4 чи на території складу, з якого вчинялась крадіжка, немає охорони, на що останній відповів, що охорони немає (т.4 а.с.56-61).

          Крім того, під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_3 детально показував та розказував, яким чином приймав участь у таємному викрадені чужого майна. Зокрема, з його пояснень вбачається, що коли він з Побережним прийшли на вул. Незалежності, підійшовши до металевих воріт, вони зустріли трьох незнайомих йому хлопців, з якими ОСОБА_4 спілкувався пошепки та в подальшому разом з ними вони вчинили крадіжку. Він розумів, що буде викрадати чуже майно (т.4 а.с.65-68).

Із протоколу судового засідання, при розгляді справи в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_3 пояснював, що під час проведення відтворення обстановки та обставин події все розповідав та показував добровільно.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_3 в апеляції щодо того, що він не вступав в змову на вчинення крадіжки є безпідставними, такими, що суперечать матеріалам кримінальної справи та направлений на уникнення кримінальної відповідальності.

          Покарання  засудженому ОСОБА_3 призначено у відповідності з вимогами закону, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та думку потерпілого про необхідність призначення ОСОБА_3 суворого покарання, а тому призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі.

          Разом з тим, судом першої інстанції були враховані і пом’якшуючі вину обставини, зокрема, часткове визнання ним вини,  те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується.  Саме з врахуванням всіх вищенаведених обставин судом першої інстанції було призначено ОСОБА_3  покарання ближче до мінімального за ч.3 ст.185 КК України, санкція якої передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

          Дане покарання колегія суддів вважає необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, при перевірці справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав для скасування чи зміни вироку щодо нього.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

          Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду від 4 березня 2011 року щодо нього – без зміни.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.В. Демченко