копія
Справа 11-436/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Демчук П.В.
Категорія: ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач Болотін С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08.06.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді Болотіна С.М.,
суддів Козачка С.В., Матущака М.С.,
з участю прокурора Гаврилюк І.О.,
представника потерпілого ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Ізяславського районного суду від 4 квітня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
вироком Ізяславського районного суду від 4 квітня 2011 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, непрацюючого, раніше не судимого,
визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 30000 грн. спричинених моральних збитків.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, залишено попередній –підписку про невиїзд.
За вироком суду, 11 вересня 2010 року біля 22 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не маючи при собі відповідних документів на право керування транспортним засобом, перед виїздом не вжив заходів по надійному кріпленню «стола»косарки до трактора, ігноруючи правила безпеки та експлуатації транспорту, керував трактором «ЮМЗ-6»з приєднаною до нього косаркою «КС-2,1», д/н – НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 та рухався по ґрунтовій дорозі, яка проходить між полями с. Теліжинці та с. Сохуженці Ізяславського району у напрямку с. Сохуженці. Під час руху ОСОБА_3 в порушення вимог п.п. 2.1. а), б), 2.3. а), б), 2.9. а), 12.1., 12.3. ПДР України не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, внаслідок чого «стіл»косарки від’єднався, і він нею скоїв наїзд на ОСОБА_2, який рухався назустріч транспортному засобу по краю дороги. На місці події ОСОБА_3 не залишився, а поїхав додому. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров’я.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, просять вирок суду в частині стягнення моральної шкоди змінити, посилаючись на її невідповідність особі засудженого. На переконання апелянтів, судом в достатній мірі не враховано, що засуджений не працює, має на утриманні малолітню дитину, відшкодував частину коштів потерпілому в добровільному порядку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілого, його представника та прокурора, які просять апеляцію залишити без задоволення, а вирок –без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені злочину при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і не заперечується в апеляції, як не оспорюється і кваліфікація його дій за ст. 286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із твердженням засудженого та його захисника про необґрунтованість розміру моральної шкоди стягнутої на користь потерпілого.
Як встановлено місцевим судом і жодним учасником судового розгляду не оспорюється, саме внаслідок порушення вимог ПДР України засудженим ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, потерпілому були спричиненні тілесні ушкодження.
Стягнутий на користь ОСОБА_2 розмір моральної шкоди відповідає вимогам закону. При цьому судом були враховані ті обставини, на які є посилання в апеляції.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи розмір такої шкоди, з врахуванням ступеня моральних страждань ОСОБА_2, який переніс ряд операцій, порушення нормального способу життя потерпілого та його сім’ї, оскільки останній позбавлений можливості нормально пересуватися, працювати та утримувати сім’ю, фактично на протязі року продовжує лікування від наслідків вчинення злочину, порушенням одного із основних конституційних прав –права на життя та здоров’я, перенесеного ОСОБА_2 стресу, способу та механізму спричинення тілесних ушкоджень, а саме за допомогою косарки, при тому, що засуджений тягнув потерпілого транспортним засобом значну відстань і на його вигуки про допомогу не реагував, з врахуванням матеріального становища засудженого, беручи до уваги інфляційні процеси в державі, суд визначив в розмірі 30000 грн.
Зазначена сума за своїм розміром, враховуючи наслідки злочину, фізичний та моральний стан потерпілого є достатньою сатисфакцією, а тому колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянтів про її явно несправедливий розмір внаслідок його завищення.
З урахуванням наведеного, підстав для зміни вироку у межах апеляції засудженого та його захисника не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
вирок Ізяславського районного суду від 4 квітня 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 –без задоволення.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.М. Болотін